Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






  • Как продвинуть сайт на первые места?
    Вы создали или только планируете создать свой сайт, но не знаете, как продвигать? Продвижение сайта – это не просто процесс, а целый комплекс мероприятий, направленных на увеличение его посещаемости и повышение его позиций в поисковых системах.
    Ускорение продвижения
    Если вам трудно попасть на первые места в поиске самостоятельно, попробуйте технологию Буст, она ускоряет продвижение в десятки раз, а первые результаты появляются уже в течение первых 7 дней. Если ни один запрос у вас не продвинется в Топ10 за месяц, то в SeoHammer за бустер вернут деньги.
    Начать продвижение сайта
  • Дума про Петра Калнишевського






     

    текст

    Ноти

    Літ – сто десять, віку чверть – за ґратами.
    Прямо в душу капле через дах!
    Батько Січі в’язнем не вмиратиме –
    Прагне волі, наче неба птах!

    Боже! Як на Україну хочеться,
    Впасти в ноги сивому Дніпру,
    Січчю возродитися на Хортиці –
    Боже, крила, силу дай Петру!

    Січ на захист краю давньоруського
    Сотні орд поклала під щити...
    Православний хрест був перепусткою...
    Та одна орда несла хрести!

    Отаману Соловки відміряли...
    Голову б схилив, то мав би й лан.
    Та кому би українці вірили,
    Якби гнувсь Останній Отаман!
    Та кому би Україна вірила,
    Якби гнувсь Останній Отаман!

    Зоре моя вечірняя

     

    текст

    Ноти

    Зоре моя вечірняя,
    Зійди над горою,
    Поговорим тихесенько
    В неволі з тобою.

    Розкажи, як за горою
    Сонечко сідає,
    Як у Дніпра веселочка
    Воду позичає.

    Як широка сокорина
    Віти розпустила...
    А над самою водою
    Верба похилилась;

    Аж по воді розіслала
    Зеленії віти,
    А на вітах гойдаються
    Нехрещені діти.

    Як у полі на могилі
    Вовкулак ночує,
    А сич в лісі та на стрісі
    Недолю віщує.

    Як сон-трава при долині
    Вночі розцвітає...
    А про людей... Та нехай їм.
    Я їх добре знаю.

    Добре знаю. Зоре моя!
    Мій друже єдиний!
    І хто знає, що діється
    В нас на Україні?

    А я знаю. І розкажу
    Тобі; й спать не ляж

    Кобзар

     

    На розпутті кобзар сидить
    Та на кобзі грає;
    Кругом хлопці та дівчата –
    Як мак процвітає.

    Грає кобзар, виспівує,
    Вимовля словами,
    Як москалі, орда, ляхи
    Бились з козаками.

    Як збиралась громадонька
    В неділеньку вранці;
    Як ховали козаченька
    В зеленім байраці.

    Грає кобзар, виспівує –
    Аж лихо сміється...
    " Була колись Гетьманщина,
    Та вже не вернеться..."

    Умовк кобзар, сумуючи:
    Щось руки не грають,
    Кругом хлопці та дівчата
    Слізоньки втирають.

    Пішов кобзар по улиці,
    З журби як заграє!
    Кругом хлопцi та дiвчата
    Слiзоньки втирають.

    Пiшов кобзар по вулицi –
    З журби як заграє!
    Кругом хлопцi навприсядки,
    А вiн вимовляє:

    " Нехай буде отакечки!
    Сидіть, діти, у запічку,
    А я з журби та до шинку,
    А там знайду свою жінку!
    Найду жінку, почастую,
    З вороженьків покепкую! "

    Засвистали козаченьки [3]

     

    текст

    Ноти

    Засвистали козаченьки
    В похід з полуночі,
    Виплакала Марусенька
    Свої ясні очі.

    Не плач, не плач, Марусенько,
    Не плач, не журися,
    Та за свого миленького
    Богу помолися!

    Стоїть місяць над горою,
    А сонця немає.
    Мати сина в доріженьку
    Слізно проводжає:

    " Іди, іди, мій синочку,
    Та не забаряйся,
    За чотири неділеньки
    Додому вертайся! "

    " Ой рад би я, матусенько,
    Скоріше вернуться,
    Та щось мій кінь вороненький
    В воротях спіткнувся.

    Ой бог знав, коли вернусь,
    В якую годину;
    Прийми ж мою Марусеньку,
    Як рідну дитину! "

    " Ой рада б я Марусеньку
    За рідну прийняти,
    Та чи буде ж вона мене,
    Сину, шанувати? "

    " Ой не плачте, не журітесь,
    В тугу не вдавайтесь:
    Заграв мій кінь вороненький
    Назад сподівайтесь! "






    © 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
    Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
    Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.