Хід свята

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Хід свята

1 ^й учень Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…

2 ^й учень У листопаді наставала пора відносного перепочинку. Зібрано врожай, зроблено припаси для домашніх тварин, спочивала примерзла нива, а отже, можна зібратися в гурт, повеселитися, поспівати, влаштувати забави. 27 листопада – День Пилипа і Катерини 7 грудня були саме такими днями. Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають добрі господиня і господар.

(Діти під музику уходять. На сцені з’являються дід і баба)

(Баба виходить із хати. Дід говорить їй у слід.)

(Хлопці і дівчата заходять під музику(пісня «Добрий день вам, добрі люди»), сідають на лаві. Баба посипає ноги попелом)

Гості Добрий день вашій хаті! Помагай – бо і нашим і вашим!

Баба А ті, що господарів пошанували та до цієї хати примандрували!

Гості Спасибі! Від теплого слова і лід розмерзає, а ми і подавно!

Баба За звичаєм тим давнім, гостям, що рідко заходять треба ноги попелом з нашої печі посипати, щоб частіше в гості ходили.

Дід Дорогі гості, запрошуємо вас за столи тесові. Хлопців просимо сісти по праву сторону.

Бесіда про листопад і народні прикмети, свята, звичаї

Баба Листопад – жовтню син, зими – рідний брат. Це місяць, у якого на похваті і віз, і сани. А ще його в народі називали: напівзимник, ворота зими, грудкотрус, падолист, братчини.

Дівчина Братчини… Яка незвичайна назва! Вперше чую це слово!

Хлопець А мені бабуся розповідала, що братчини – це оглядин зими і зустріч першого снігу, так звані, «обнови самоткані». До Свята Михайла, 21 листопада, який мав приїхати на «білому коні» і сповістити про зиму, готували медові напої. На свято сходилися всі мешканці, які брали участь у колективних іграх, пов’язаних із зустріччю зими і першого снігу.

Дівчина Так ось чому в народі кажуть: «На Михайла зима саньми приїхала»?

Хлопець Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна і гарна.

Дівчина А 4-го листопада відзначали свято Казанської Божої Матері. Якщо цього дня небо заплаче, то за дощем прийде зима.

Хлопець 14-го листопада теж урочисте свято Кузьми і Дем’яна, які були ковалями і начебто відкрили секрет вогню, виготовили перший плуг. Саме завдяки їм людина оволоділа землеробством.

Хлопець Святим без грішникам Кузьмі і Дем’яну приписується ще одна висока місія. Вони захисники людей і тварин від укусів змій та інших гадів. На Кузьму і Дем’яна відзначали зустріч зими, так звані курячі іменини. Вважалося, що в цей день, 14-го листопада, обов’язково буде мороз. Із цього приводу казали «Кузьма з Дем’яном ковалі: закують дороги й річки – до весни не розкувати».

Дівчина А від Пилипа – 27 листопада – починається піст. З цього дня жінки пряли кужіль на полотно.

Дівчина В народі про листопад казали: «Якщо листопад дерев не обтрусить, то зима довгою бути мусить».

Хлопець Листопад уриває дня, а накликає ночі.

Дід У листопаді сонця, як у старої баби – чепуріння.

Баба Тю, насмішнику! У тебе ж не жінка, а маків цвіт. Гарна хазяйка не літами, а пирогами. А як дівкою була, я ж тебе причарувала.

Дівчина Дівчата, бабуся Одарка чарувати вміють! Бабуню, ходіть-но сюди, ближче до нас. А ну хлопці, гайда на двір! Не місце вам у хаті.

(Хлопці уходять з хати. Бабуся іде до дівчат)

Баба Ой, дівчата, що вам стару слухать? Ну, та добре вже! Було колись так: «Як зацвіте півонія чи рожа, то її стережуть, щоб ніхто не зрізав і дівочу долю не вкрав. Мати цю першу квітку зриває і миє нею дочці коси, щоб мала добру долю. Дівчата в любистку, чебреці та м’яті голову мили, щоб хлопці любили.».

Дівчина Було колись так: як дівчина вже мала шити сорочку на весілля своєму молодому, то ще й чари до того робила. Знайде десь крильця з кажана, сховає їх на дорозі і чекає, поки її хлопець, три рази через них переступить. Тоді намотає на них червоні нитки, закопає той клубок під порогом або десь там, де худоба пасеться і чекає 9 днів. Через 9 днів викопує і тими нитками вишиває сорочку. То вже означає, що її милий ніколи не зрадить.

Дівчина Мене бабуня вчила, що треба насипати в миску каші і йти на двір, кликати судженого на вечерю, бити ложками по долонях. Звідки пес загавкає, туди заміж підете.

Дівчина Півня принесуть, кинуть перед ним жменю зернят, поставлять дзеркальце, водичку й горнятко. Яким буде майбутній чоловік? Чи господарем, чи п’яницею, чи франтом?

Дід Дівчата! Ви ж такі молоді та гарні, вас і без чарів хлопці полюблять. Як гарну молодицю побачу, все думаю: «Господи, забрав здоров’я, забери грішні думки!».

Баба Ти, Миколо, думай, що кажеш! Не вернеться твоє, не вигадуй. Послухай краще, як дівчата співають.

Пісня «В саду гуляла…»Пісня «Наші хлопці вареників хочуть»

(Дівчата і хлопці співають у формі діалогу)

. Дівчина Бач, які хитрі, вареників їм подавай! Ви хутче загадки відгадайте. Подивимось, чого ви вартуєте.

Дівчина В лісі росло, в столяра пишалося, в гарного господаря прядивом вкривалося.

Хлопець Подумаєш, ну й загадка! Стіл то, бо його скатертиною вкривають.

Дівчина Входить, входить, а в хату не заходить.

Дівчина У хлів іде без шкіри, а виходить з шкурою.

Дівчата А в мене така загадка: «Чого хочеш – не купиш, а що хочеш продати – не продаси?!»

Дід Е ні, всього, діти не купиш. Моя відгадка така «Це молодість і старість». Бережіть, дівчата, молодість, бо минає вона, як та весна, як у пісні тій: «Літа молодії, де ж ви полинули, чи в огні згоріли, чи в морі втонули? Як в морі втопились, припливіть близенько, як в огні згоріли, то болить серденько».

Дівчина Гарно каже дід Микола. А щоб душа не боліла, найкращі ліки – пісня і танок завзятий.

Хлопець Гей, музики, а заграйте нам отої, що на два боки та на три прискоки.

Дід Ой, як хороше танцюють! А ще наш народ полюбляв жартувати. Тож давай те і ми пожартуємо.

(Один хлопець читає слова, а другий показує пантоміму)

Заснув мужик у чоботях, а проснувся без чобіт.

Прокинувся, протер очі, разів кілька позіхнув.

Разів кілька босі ноги з подивлянням повернув.

- Не мої се – каже, - ноги! Присягаюсь на чим світ. –

Дід Як же смачно розказує! Аж їсти захотілося. За хороші пісні, за дотепні жарти, Одарочко, пригощай всіх варениками!

Баба Оцей горщик візьміть з собою. Нині такий звичай, що ся лишило добре од вечері, завтра їсти не можна, ані м’ясного, ні масного нічого. Ото заберіть і бідним людям занесіть, одиноким.

Господарі Дякуємо всім, хто завітав до нашої хати.

Хай і ваша хата буде багата і хлібом, і сіллю, і великим добром, і дітьми хорошими, здоров’ям і піснею, злагодою і сімейним теплом.

Хлопець А всім дітям, присутнім на нашому святі, хочемо побажати рости добрими і працьовитими,

Дівчина Щоб уміли бачити красу рідного краю і захоплюватись нею.

Хлопець Щоб з малку вивчали традиції, історію свого народу і несли у своїй душі те найкраще, що є у нас, українців!

Після свята Миколая, до Великого Піста, в селах України кожного вечора збиралась молодь на вечорниці.

Вечорниці — це клуб сільської молоді, де юнаки та дівчата знайомилися, зближалися, пізнавали один одного для подружнього життя...

Клас прикрашено у вигляді селянської хати: піч, стіл з рушниками, скатертинами з вишивками.

Ведучий. Україна! Країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути і барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.

Ведуча. Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву і ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня — це бездонна душа нашого народу, це його душа.

Ведучі виходять. З’являється хазяйка вечорниць, починає застеляти стіл скатертиною, чепуритися.

Хазяйка. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б лунали музика та пісні. І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як згадаю... Літа-літа! Летять, наче орли сизокрилі. (Співає.)

Непомітно заходить літня жінка, підхоплює пісню...

" Хазяйка. Ой, Наталко, налякала ж ти мене. А я тут молодість згадала, та так сумно стало.

Жінка. Не треба, Катре, не край мого серця (співають разом).

У двері хтось стукає. Співаючи, заходять дівчата в українському вбранні.

Жінки. І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будь ласка, у нашій хаті на нашій лаві.

Дівчата. Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати (співають):

Хазяйка. Просимо гостей до хати, просимо, просимо сідати.

Дівчата (сідають, виймають вишивання, дві пораються біля печі, жінки сідають за прядку).

Хазяйка. Дівчата, голубоньки, не крайте, веселої співайте.

У цей час чується пісня " Ой, на горі та й женці жнуть", яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці.

Хлопці. Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати!

Дівчата. Ми як візьмемо рогатини, полатаєм ваші спини.

Хлопці (видають, що злякалися). Дівчатоньки-голубоньки, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися, гостинці принесли і музик привели!

Музики грають. Дівчата пускають до хати хлопців, але вони вдають, що сердяться. Дівчата починають іх зачіпати. Виходить одна, починає, пританцьовуючи співати:

Хазайка. Хоч не знаєм звідки ви, чи з полудня чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо ласкаво всіх сідати із дівчатами пісню заспівати!

Хазяйка. А згадаймо, як колись молоді жили, про що мріяли, як і кого любили.

Інсценізуються уривки з класичних українських п’єс І. Нечуя-Левицького " Кайдашева сім’я", Г. Квітки-Основ’яненка " Сватання на Гоначірвці".

Потім проводитсься гра: хто знає більше народних пісень, що почитнаються на чоловічі та жіночі імена. Змагаються хлопці та дівчата, звучать уривки з пісень, які називаються.

Хазяйка. А хто з вас смішне нам щось розкаже?

Юнаки та дівчата читають народні усмішки, гуморески й співають веселі пісні.

Хлопці (починають прощатися). Дякуємо хазяйці! (кланяються).

Хазяйка. Спасибі і вам, будьте здорові, йдучи.

(МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ)