Діагностика системи живлення

Технічний стан елементів системи живлення і якість вживаного палива істотно впливають на такі показники роботи двигуна, як потужність, надійність і можливість швидкого запуску. Крім того, несправності в системі живлення викликають погіршення паливної економічності автомобіля і значно збільшують витрати на його експлуатацію.

До несправностей системи живлення відносяться, а також несправності інших конструктивних елементів системи, зокрема:

· зниження продуктивності паливного насоса (насос не створює робочого тиску);

· засмічення паливного фільтру;

· засмічення (деформація) зливного паливопровода;

· негерметичність системи.

Несправності паливної системи можуть бути діагностовані по зовнішніх ознаках. Такими ознаками с перебої в роботі двигуна (утруднений пуск, нестійкий холостий хід, зниження потужності) і підвищена витрата палива. Наявність запаху бензину в салоні автомобіля і за його межами, а також відповідні патьоки палива свідчать про негерметичність системи.

Визначення несправностей системи уприскування доцільно проводити після діагностування інших елементів паливної системи.

Зовнішні ознаки і відповідні ним несправності паливної системи

Ознаки Причини

утруднений пуск двигуна; зниження продуктивності паливного насоса

двигун не розвиває засмічення паливного фільтру

номінальної потужності

перебої в роботі двигуна на засмічення(деформація) зливного всіх режимах паливопроводу

(пуск, холостий хід, рух);

підвищена витрата негерметичність системи живлення

палива;

нестійкий холостий хід несправності карбюратора, ПНВТ та інших

приладів системи живлення

В процесі експлуатації автомобілів відхилення в роботі системи живлення можуть бути виявлені водієм при запуску двигуна і його нестійкій роботі на різних режимах, по запаху бензину або наявності печі, підвищеній витраті палива. Перевірка економічності автомобіля в дорожніх умовах проводиться при русі повністю прогрітого і навантаженого автомобіля на прямій дорозі з постійною швидкістю 80 км/г на ділянці 3-5 км. сухого, рівного, горизонтального асфальтованого шосе. Бензин подається в карбюратор із спеціально встановлюваного на автомобіль мірного бачка. Кількість палива, витраченого) на мірній ділянці, визначається зважуванням мірного бачка до і після випробувань. Для отримання точнішого результату, випробування зазвичай проводяться у взаємно протилежних напрямах. Якщо контрольна витрата палива не перевищує відповідні значення, це свідчить про справність двигуна. В зимовий час витрата палива може бути підвищена до 10%. В умовах повсякденної експлуатації за наявності підйомів, спусків, поворотів, перешкод, що примушують знижувати швидкість, гальмувати, знов розгнитися і тому подібне), експлуатаційна витрата палива завжди перевищує контрольний. Контрольна витрата використовується лише для перевірки технічного стану автомобіля (звідси і його назва). Діагностування системи живлення утруднене з тієї причини, що в більшості випадків один з діагностичних параметрів може відображати вплив декількох несправностей. Наприклад, зміна витрати палива може відбуватися при порушеннях в КШМ, газорозподільному механізмі, системі запалення, порушеннях в трансмісії і ходовій частині. Щоб у такому разі зробити правильний висновок про стан тієї або іншої системи, необхідно знати стан кожній з них.

Загальний технічний стан системи живлення двигуна перевіряють з використанням різноманітних витратомірів, принцип дії яких полягає у вимірюванні об'єму споживаного палива, його маси, швидкості потоку палива тощо. Вони часто входять у комплект тягових стендів або виконуються окремим блоком. У витратомірах можуть застосовувати такі основні типи давачів: а) колбовий (об'ємний); б) ротаметричний; в) поршневий; г) струминний (мехатронний); д) тахометричний (турбінний); є) тахометричний (кульковий); є) вихровий; ж) тепловий (калориметричний); з) тепловий (термоанемометричний); и) ультразвуковий (рис.7.4.). Давач ротаметричного витратоміра (рис.7.4. б), наприклад, виконаний у вигляді конічної трубки, в середині якої розміщено поплавок 1 (тіло обтікання), який підтримується у стані рівноваги. Рівновага поплавка підтримується автоматично потоком рідини, яка рухається вниз за рахунок зміни площі прохідного перерізу трубки. Перетворення переміщення поплавка ротаметра у електричний сигнач може здійснювати індуктивний перетворювач 2 з поздовжнім переміщенням якоря або ємнісний перетворювач.

Рис.2.18 Схеми давачів витратомірів палива:

а) 1 - розширювальний бачок; 2 - триходовий кран; З - мірна колба; 4 - контрольні риски об'єму палива; б) 1 -поплавок; 2 - індуктивний перетворювач; в) 1 - корпус; 2 - поршень; 3 -з'єднувальна трубка; 4 - корпус золотника; 5 - золотник; г) І - паливопровід; 2 -нерухомий електрод: З - рухомий електрод; д) І - турбінка; 2 - індуктивний перетворювач; є) 1 - індуктивний перетворювач; 2 - кулька; є) 1 - корпус; 2 -циліндр; З - отвори у циліндрі; 4 - давач зусилля або переміщення; 5 - перегородка; 6 - завихрення, які утворює циліндр; ж) І - термоперетворювачі; 2 - нагрівач; з) 1 - плівковий термоанемометр; и) І - п'єзоперетворювачі; 2 – звук оводи