Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Лекція 1. Вступ до предмету






Кафедра документознавства та інформаційної діяльності

 

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З дисципліни

 

«українська мова ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ»

Одеса – 2010

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Одеський національний політехнічний університет

Гуманітарний факультет

Кафедра документознавства та інформаційної діяльності

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

З дисципліни

 

«українська мова ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ»

для студентів усіх спеціальностей

денної та заочної форми навчання

 

 

Одеса – 2010

 

Конспект лекцій з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форми навчання / Укл.: Аверіна С.В., Кубко В.П., Ященко Л.Є. – Одеса: ОНПУ. – 48с.

 

Конспект лекцій з дисципліни “Українська мова за професійним спрямуванням” покликаний у стислій формі дати студентам основну інформацію з питань сучасного українського ділового мовлення, починаючи від загальних понять мовної норми, офіційно-ділового стилю до класифікації документів, від характеристики основних вимог до оформлення й складання документів до загального огляду найпоширеніших груп документації. Значне місце в посібнику посідає матеріал, присвячений проблемам наукового стилю мовлення, які складають вагому частину української мови за професійним спрямуванням.

 

 

Лекція 1. Вступ до предмету

1.1. Мета та завдання дисципліни

1.2. Функції мови

1.3. Поняття літературної мови, мовної норми

 

Українська мова за професійним спрямуванням – дисципліна, що покликана сприяти розвиткові вмінь і навичок роботи з текстами наукового, офіційно-ділового стилю, висвітлювати питання сучасного ділового мовлення. Адже професійно-ділова сфера – одна з життєво необхідних галузей діяльності людства. Саме за допомогою ділових паперів, документів, листів встановлюються офіційні, службові, ділові, партнерські контакти між закладами, установами, підприємствами, державами, а також налагоджуються приватні стосунки між людьми.

Професійно-ділове спілкування потрібно вести державною мовою, повсюдно впроваджуючи українську мову, розширюючи її використання в соціальній сфері нашої держави.

Дисципліна «Ураїнська мова за професійним спрямуванням» допомагатиме майбутнім фахівцям оволодіти навичками оптимальної мовної поведінки, навчитися впливати на співрозмовника за допомогою вмілого використання різноманітних мовних засобів, уміти захищатися – за допомогою мови – від спроб психологічного тиску, словом, діяти в якнайскладніших комунікативних ситуаціях. Навички спілкування допомагають студентам моделювати вільну і впевнену поведінку у прфесійній сфері.

Тому вивчення професійної української мови також передбачає ознайомлення і з лексичними, граматичними нормами сучасної української мови, повторення орфограм та пунктограм і орфоепічних норм.

Проте найбільшу увагу приділятимемо вмінню складати документи, працювати з науково-технічними текстами, а також розвивати навички усного офіційно-ділового та наукового спілкування українською мовою.

Українська мова, як і будь-яка розвинена національна мова, являє собою систему систем. З одного боку, мова – система специфічних національних особливостей, характеристик, ознак. А з іншого – вона складається з інших рівнів, або систем – фонологічної, морфологічної, лексико-фразеологічної, синтаксичної та стилістичної.

Обслуговуючи потреби суспільства, мова виконує низку функцій, життєво важливих для цього суспільства, окремих груп суспільства і кожної людини зокрема.

Номінативна функція. Мовні одиниці, передусім слова, служать назвами предметів, процесів, якостей, кількостей, ознак тощо. Тобто це функція називання.

Комунікативна функція. Її суть полягає в тому, що мова використовується для комунікації – інформаційного зв’язку між членами суспільства.

Ідентифікаційна функція. За допомогою мови, особливостей мовлення можна встановити, вирізнити, зідентифікувати одну особистість серед інших, адже кожен із нас має свій мовний «паспорт», у якому відображено всі параметри нашого Я – національно-етнічні, соціальні, культурні, духовні, вікові.

Експресивна функція – Мова є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини.

Гносеологічна функція – за допомогою мови людина пізнає світ. Це функція пізнання, яка полягає не лише в акумуляції, накопиченні досвіду суспільства, а й у пізнанні нового.

Мислетворча функція – мова є засобом формування думки, оскільки людина мислить за допомогою мовних форм.

Естетична функція – за допомогою мови людина може сприймати красу і передавати іншим людям, бути творцем культурних цінностей.

Культуроносна функція – мова є основою культури кожної нації, найбільший її скарб.

Фактична функція – це функція встановлення контактів, звертання уваги на себе, «підготовка» потенційного співрозмовника до сприймання інформації.

Волютативна функція – вираження волі щодо співрозмовника: прохання, запрошення, порада, спонукання тощо.

Демонстративна функція – підкреслення вираження за допомогою мови своєї етнічної, національної приналежності.

Мова – явище системне. Її функції виступають не ізольовано, вони виявляються у взаємодії.

Літературна мова – це унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Вона є однією з форм національної мови (інші форми: діалекти, просторіччя, мова фольклору).

Літературній мові характерні:

· Поліфункціональність

· Унормованість

· Стандартність

· Уніфікованість

· Розвинена система стилів.

Літературна мова виконує функцію обслуговування всіх сфер діяльності суспільства, а саме:

· Функціонує в державній, матеріально-виробничій, культурній, науковій сферах.

· Є мовою освіти, радіо і телебачення, преси, художньої літератури.

· Є засобом вираження національної культури, національної самосвідомості українців.

Однією з основних категорій культури мови є мовна норма.

Норма літературної мови – це сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства.

Мовознавці розрізняють такі мовні норми: акцентологічні, орфоепічні, лексичні, графічні, орфографічні, граматичні, пунктуаційні, стилістичні. Усі мовні норми характеризуються системністю, стабільністю, історичною та соціальною обумовленістю.

 

Контрольні питання

 

1. Яка мета дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням»?

2. Охарактеризувати функції мови.

3. Дати визначення літературної мови.

4. Які характерні ознаки властиві літературній мові.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.