Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?
Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже.
Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал.
Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее. ✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать». Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами! Особливості розгляду окремих категорій адміністративних справ
План
1. Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності, а також нормативно-правових актів суб’єктів владних повноважень. 2. Особливості розгляду виборчих спорів. 3. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби та про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання. 4. Види спорів за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень.
Особливості провадження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності, а також нормативно-правових актів суб’єктів владних повноважень
Особливості розгляду окремих категорій адміністративних справ судами проявляються у: 1) скорочених термінах розгляду таких справ (наприклад, адмін. справа з приводу оскарження РДБ державної виконавчої служби розглядається протягом десяти днів з дня відкриття провадження; виборчі спори протягом двох днів); 2) стягненні судового збору за розгляд деяких категорій справ (наприклад, позовна заява про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності подається до адміністративного суду без сплати судового збору, про уточнення списку виборців); 3) виконанні постанов суду (наприклад, постанова суду в справі про усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання виконується негайно). Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, ВР АРК, органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів владних повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які нормативні чи індивідуальні правові акти суб’єктів владних повноважень з мотивів їх незаконності чи невідповідності правовому акту вищої юридичної сили, крім випадків, коли щодо таких актів Конституцією чи законами України передбачено інший порядок судового провадження. До нормативно-правових актів належать рішення суб’єктів владних повноважень, дія яких поширюється на невизначене коло фізичних чи юридичних осіб і які призначені для неодноразового застосування. До таких нормативно-правових актів належать: постанови ВРУ, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження КМУ, постанови ВР АРК, акти міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, НБУ, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України або її частину, а також на невизначене коло осіб. До правових актів індивідуальної дії належать рішення суб’єкта владних повноважень, які поширюються на конкретних фізичних чи юридичних осіб і є актами одноразового застосування норм права. Такими актами можуть бути рішення щодо проходження публічної служби (прийняття на роботу, притягнення до дисциплінарної відповідальності, звільнення з посади), призначення пенсії, рішення податкових органів тощо, а також рішення органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, їх посадової чи службової особи, якими порушуються права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Актуальність законодавчої регламентації процедури перевірки судом нормативно-правового акта (далі – НПА) на відповідність закону або правовому акту вищої юридичної сили є обумовленою, передовсім, специфікою самого предметаспору – НПА, який стосується прав та обов’язків значногокола осіб. Нормативно-правовий актє офіційним актом-волевиявленням (рішенням) уповноважених суб’єктів права, який встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин. НПА містить норми права загального характеру, поширюється на невизначене коло суб’єктів та має тривале застосування у часі. Ці ознаки, власне, й відрізняють НПА від правового акта індивідуальної дії (далі – ПАІД). При цьому вважається, що ПАІД стосується конкретної особи (осіб) або вирішення конкретної юридичної справи і має індивідуальну спрямованість. Законодавчі особливості провадження у справах щодо оскарження НПА передбачені, головним чином, положеннями ст. 171 КАС. Положення цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень КМУ, постанов ВР АРК; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили НПА міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб’єктів владних повноважень. Причому в порядку застосування правил цієї статті розглядаються лише спори щодо оскарження НПА, а справи стосовно оскарження ПАІД повинні вирішуватись згідно з іншими нормами процесуального закону. Враховуючи наведене, при розгляді спорів згідно зі ст. 171 КАС суди перевірять, чи дійсно предметом спору є саме НПА, а не ПАІД, адже однакові за формою ПА можуть бути за іншими ознаками як НПА, так і ПАІД. Відповідна перевірка здійснюється суддею при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі, оскільки за певних обставин може виявитись, що справа взагалі не є підсудною цьому судові через порушення, наприклад, вимог предметної підсудності. Відмежування предмета спору — НПА від ПАІД, має не просто суто теоретичне, а суттєве практичне значення не лише стосовно розгляду справ у порядку саме ст. 171 КАС та застосуванні відповідних особливостей процесуального закону, а також при вирішенні інших питань: стосовно територіальної підсудності (частини 2 або 3 ст. 19 КАС), складу суду (ст. 24 КАС) тощо. Частина 2 ст. 171 КАС передбачає, що право оскаржити НПА мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб’єктами правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Перелік можливих позивачів у цій категорії справ не є вичерпним. Звернутись із адміністративним позовом щодо НПА можуть ті суб’єкти, прав та обов’язків яких цей акт стосується при пред’явленні позову, а також ті особи, прав та обов’язків яких відповідний НПА стосуватиметься у подальшому (наприклад у випадку набрання чинності відповідним НПА у певний термін). Позивачами у цій категорії спорів можуть бути як фізичні особи, які набули адміністративної процесуальної правосуб’єктності, так і юридичні особи. Суд обов’язково встановлює чи є позивач суб’єктом тих суспільних відносин, які регулюються відповідним НПА, або чи є позивач суб’єктом правовідносин, які у подальшому регламентуватимуться цим НПА. Наприклад, у разі зверненням до адміністративного суду з позовом щодо НПА, який регламентує відповідні відносини стосовно фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, дорослої повнолітньої людини, яка не має такого статусу, хоча може його набути у подальшому, у задоволенні позову має бути відмовлено. Таким чином, позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного НПА або те, що він є суб’єктом відповідних правовідносин, на які поширюється дія цього акта. Норми ч. 2 ст. 171 КАС можуть бути підставами для відмови у задоволенні позову, якщо суд встановить, що оскаржуваний НПА до особи не застосовується і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку НПА на предмет його законності чи відповідності ПА вищої юридичної сили. Таку рекомендацію представлено у п. 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 6 березня 2008 р. № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» (далі — Постанова № 2/08). Положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 171 КАС визначають можливе коло відповідачів та предмет адміністративного спору, зокрема: Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим – у справах щодо законності (крім конституційності) нормативно-правових актів цих органів; міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, інші суб’єкти владних повноважень – у справах стосовно законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів цих органів. Обов’язок опублікувати оголошення про відкриття провадження в справі не пізніш як за сім днів до судового розгляду у виданні, в якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений покладається на відповідача. Така адміністративна справа вирішується протягом розумного строку, але не пізніше одного місяця після відкриття провадження (строк може бути продовжений не більше як на один місяць). Суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині. Ч.9 ст. 171 КАСУ уповноважує суд здійснювати при потребі так званий «непрямий» контроль. Так, якщо у процесі розгляду справи щодо нормативно-правового акта виявлено незаконність або невідповідність правовому акту вищої юридичної сили інших правових актів чи їх окремих положень, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі, які впливають на прийняття постанови у справі, суд визнає такі акти чи їх окремі положення незаконними або такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили. Йдеться як про НПА, так і про ПАІД.Резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Названі особливості щодо оскарження НПА застосовуються також у випадках, коли питання про відповідність НПА правовому акту вищої юридичної сили постає під час розгляду іншої адміністративної справи. Йдеться зокрема про випадки, коли особа оскаржує не НПА, а індивідуальне рішення чи дії суб’єкта владних повноважень, а під час розгляду справи виявиться, що рішення чи дії спрямовані на виконання цього акта. Ст. 171-1 КАСУ визначає особливості провадження у справах щодо оскарження постанов, дій чи бездіяльності ВРУ, указів, розпоряджень, дій чи бездіяльності Президента України, актів, дій чи бездіяльності ВРЮ, рішень, дій чи бездіяльності ВККС. Порядок розгляду такий як і за ст. 171 КАСУ. Такі категорії справ розглядає окрема палата ВАС у складі не менше п’яти суддів.
|