Письмові докази. 1. Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи

1. Письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

2. Особа, яка заявляє клопотання перед судом про витребування від інших осіб письмових доказів, повинна зазначити: який письмовий доказ вимагається, орган чи особу, у яких він знаходиться, та обставини, які може підтвердити цей доказ.

3. Письмові докази, які витребовує суд, надсилаються безпосередньо до адміністративного суду. Суд може також уповноважити заінтересовану сторону або іншу особу, яка бере участь у справі, одержати письмовий доказ для надання його суду.

4. Оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Документ — це результат відображення фактів, подій, явищ об'єктивної дійсності і розумової діяльності людини за допомо­гою письма, графіки, фотографії, звукозапису або іншим спосо­бом на спеціальному матеріалі (папері, фотоплівці, папірусі, пергаменті та ін.).

Документи є засобом зберігання та передачі в часі і просторі різної інформації, тому вони міцно увійшли до державного і особистого життя, а у багатьох випадках ведення документації стало обов'язковим.

Практично неможливим рішення будь-якої адміністратив­ної справи і ухвалення по ній правозастосовного акту (особливо у справах про застосування диспозиції адміністративної норми) без використання та обліку інформації, що міститься в доку­менті.

Все це робить документ одним з найважливіших, а у випад­ках, вказаних законодавцем, – обов'язковим джерелом дока­зів в адміністративному процесі. У зв'язку з цим оперативність і обґрунтованість рішення більшості адміністративних справ залежить від вміння посадовців і обслуговуючого персоналу відшукати серед численної документації документи, що слу­жать джерелом доказів.

Документ, що є джерелом доказів в адміністративному про­цесі (а такими є всі документи, за винятком протоколів, актів, опитів, в яких фіксуються свідчення потерпілих, свідків, зацікавлених осіб і т.д.), на відміну від документа взагалі, є спосо­бом, що виконується у встановленому законом порядку і формі, збереження і передачі інформації про істотні обставини адміні­стративної справи, джерело якої відомо, а сама інформація може бути перевірена.

Суттю цього способу є відображення фактів, подій, явищ об'єктивної дійсності і розумової діяльності людини за допомо­гою письма, графіки, фотографії, звукозапису або іншим шля­хом на спеціальному матеріалі, що дає можливість сприйняти інформацію. Тому в залежності від виду фіксації інформації до­кументи, що беруть участь в адміністративному процесі, під­розділяються на:

а) письмові (виконані за допомогою букв);

б) піктографічні, виконані за допомогою умовних графічних зображень — схем, креслень);

в) звукодокументи;

г) фотодокументи;

д) документи, виконані ЕОМ або за допомогою аналогічної техніки;

е) документи, виконані іншим шляхом (малюнки, ескізи, нариси).

Однак при витребуванні документів суд повинен мати на ува­зі, що порядок надання деяких з них регламентується спеціаль­ними нормами, наприклад, Законом України «Про державну таємницю», який регулює суспільні відносини, пов'язані з від­несенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною держав­ної таємниці з метою захисту національної безпеки України.