Тема 12. Правове регулювання банківської діяльності та кредитно-розрахункових відносин

1. Поняття та характеристика банківської системи в Україні.

2. Характеристика кредитних правовідносин.

3. Форми кредиту.

4. Готівкові та безготівкові розрахунки в господарській діяльності.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р., Господарською кодексу України банки – це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Банки с юридичними особами. Вони можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані - ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові(клірингові).

Банківська система України складається з Національного банку України та комерційних банків, що створені й діють на території України відповідно до закону.

Національний банк України – центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України – гривні. Правовий статус НБУ визначається Законом України «Про Національний банк України».

Банки створюються у формі акціонерного товариства та кооперативного банку.

3 метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності банків Закон України «Про банки і банківську діяльність» установив мінімальний розмір статутного капіталу у сумі від 1 до 3 млн. євро залежно від локальності дії банку. Банкам заборонена діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі й страхування. Банки, як правило, не можуть мати у власності нерухоме майно вартістю більше 25% капіталу банку. Крім того, Інструкцією про порядок регулювання її аналіз діяльності комерційних банків, затвердженою постановою Правління НБУ від 14 квітня 1998 р., встановлені економічні нормативи діяльності банків.

Державну реєстрацію банків здійснює НБУ у 3-місячниіі термін з моменту подання повного пакету документів, зазначених у ст. 21 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Банк набуває статусу юридичної особи з моменту внесення його до Державного реєстру банків. Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, яка видається НБУ.

Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.

Процес акумуляції і перерозподілу тимчасово вільних ресурсів здійснюється за допомогою кредитів. З економічних позицій кредит можна охарактеризувати як суспільні відносини між кредитором і позичальником із приводу зворотного руху вартості, у яких відбувається передача кредитором позиченої вартості позичальникові на засадах зворотності й в інтересах суспільних потреб.

Кредитні правовідносини – це врегульовані нормами права самостійного виду відносини, що виникають при перерозподілі матеріальних фондів між учасниками майнового обороту з приводу надання коштів або товарно-матеріальних цінностей на певний строк або з відстрочкою платежу на умовах зворотності і платності у вигляді відсотків по кредиту.

Вимоги до форми і порядку укладання (зміни, розірвання) кредитних договорів передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. Кредитний договір укладається між позичальником і кредитором у письмовій формі, визначає мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту і не може змінюватися в односторонньому порядку.

Порядок укладання і вимоги до договорів банківського кредиту закріплені в Господарському кодексі України, Положенні НБУ про кредитування, затвердженому постановою Правління НБУ від 28 вересня 1995 р. Для одержання кредиту позичальник надає в банк клопотання (заявку), установчі документи, довідки банків про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості по кредитах, техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті і джерелах його погашення.

Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поруки іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

Договір банківського кредиту є консенсуальним і двостороннє зобов'язуючим.

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути юридичні і фізичні особи. Кредитор – це суб'єкт кредитних відносин, що надає вартість позичальнику на певний строк. Позичальниками є юридичні і фізичні особи, що відчувають недолік v власних коштах.

Об'єкт кредитування властивий усім формам і видам кредиту – витрати, потреби, кредитування яких не заборонено законом.

Об'єктом кредитних правовідносин є те благо, на досягнення якого спрямовані суспільні економічні відносини шляхом реалізації прав і обов'язків його учасників.