Види банківських кредитів

Консорціумний кредит - призначається уповноважений банк, що діє в інтересах банківського консорціуму, здійснюючи кредитування позичальників.

Овердрафт – банк зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в кредит шляхом оплати з поточного рахунка позичальника розрахункових документів на суму, що перевищує залишок власних коштів позичальника на рахунку, у межах ліміту, визначеного кредитним договором.

Контокорентний кредит – при якому банк бере на себе оплату всіх поточних зобов'язань клієнта незалежно від залишку на поточному рахунку протягом визначеного терміну і враховує свої вимоги до клієнта на спеціальному рахунку. Погашенню підлягає сума, обчислена в результаті заліку взаємних вимог банку й клієнта на призначену дату. На відміну від овсрдрафта, при контокорентному кредиті протягом обумовленого сторонами терміну не відбувається нарахування плати за кожний одиничний випадок перевитрати суми залишку на рахунку.

Форфейтинг – кредитування експортеру шляхом покупки зі знижкою спеціалізованою фірмою – форфейтером векселів, виданих (акцептованих) імпортером. Форфейтер приймає, на себе комерційний ризик, зв'язаний з неплатоспроможністю імпортера. Особливість форфейтингу полягає в тому, що при покупці векселя дисконт є визначеною сумою і протягом усього терміну кредитування не змінюється, незважаючи на зміну кредитних процентних ставок на ринку капіталів.

Іпотечний кредит (відповідно до п. 40 Положення про кредитування) – це особливий вид економічних відносин із приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна.

Однією з банківських операцій є залучення депозитів (грошовий внесок) – коштів у наявній або безготівковій формі в національній або іноземній валюті, що розміщені клієнтами на їхніх іменних рахунках у банку на договірних підставах на певний термін або без зазначення такого терміну і підлягають виплаті вкладнику у встановлений термін або на першу вимогу з нарахуванням обумовлених відсотків.

Правовою основою взаємин між суб'єктами господарювання: і приводу відкриття і функціонування банківського рахунка служить Закон України «Про платіжні системи й переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р., а також Інструкція «Про порядок відкриття й використання рахунків у національній і іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р., Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 р.

Умови функціонування банківського рахунка закріплюються в договорі, що укладається між банком і учасником розрахунково-касових операцій.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується відкрити підприємству-клієнтові поточний і інший рахунки, зараховувати на них суми, що надходять від клієнта, перераховувати суми, належні клієнту: із доручення клієнта, а в передбачених законодавством випадках без такого доручення списувати відповідні суми з рахунка клієнта для.врахування їх на рахунки одержувачів; приймати від клієнта і надавати йому або з його доручення готівку. Клієнт зобов'язується дотримуватися встановлених у договорі й інструкціях НБУ правил.

Для відкриття рахунка необхідні документи: заява встановленого зразка, належним чином засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію установчих документів, документи про взяття особи на облік у податкових органах і пенсійному фонді, органах соціального страхування, довідка про статистичні коди, наказ (протокол зборів засновників) про призначення директора і головного бухгалтера, картка зі зразками підписів і печатки й інші.

Договір банківського рахунка – консенсуальний, двостороннє зобов'язуючий, безстроковий, оплатний.

Поточні рахунки відкриваються в національній та іноземній валютах.

Розрахункові правовідносини – це урегульоване правом особливе коло суспільних відносин процедурного характеру, що дозволяють здійснити передачу-одержання коштів у різнорідних майнових зобов'язаннях.

Готівкові розрахунки – це спосіб здійснення розрахунків, при якому платіж провадиться паперовими грошима або металевою монетою, який регламентується Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 6 липня 1995 р. у редакції Закону від 1 червня 2000 р. і Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 19 лютого 2001 р.

Суб'єкти підприємництва при розрахунках готівкою в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг зобов’язані використовувати належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО), тобто пристрої або програмно-технічні комплекси з реалізованими фіскальними функціями, а також розрахункові книжки з номерними розрахунковими квитанціями й книги обліку розрахункових операцій.

Положення про ведення касових операцій є обов'язковим для всіх діючих на території України юридичних осіб (крім банків і органів зв'язку) незалежно від форм власності й виду діяльності, а також фізичних осіб – суб'єктів підприємництва.

Суб'єкти господарювання, що мають поточні рахунки в банках, зобов'язані зберігати грошові кошти на цих рахунках. Одержання готівки провадиться з поточних рахунків у банках по оформлених чекових книжках. Готівка повинна витрачатися виключно на визначені в чеку цілі.

Розрахунки готівкою суб'єктів господарювання між собою, а також із громадянами можуть здійснюватися за рахунок коштів, отриманих із кас банків, а також за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг), інших касових надходжень (наприклад, внесок засновників у статутний фонд підприємства).

Сума платежу готівкою одного суб'єкта господарювання іншому суб'єкту господарювання не повинна перевищувати 3 тис. грн. протягом одного дня незалежно від кількості платіжних документів. Однак кількість суб'єктів господарювання, із якими можуть проводитися розрахунки протягом дня, не обмежується. Платежі понад зазначену суму повинні здійснюватися виключно безготівковим способом. Дія даного правила не поширюється на розрахунки суб'єктів господарювання з громадянами.

Підприємства зобов'язані дотримуватися ліміту залишку готівки в касі – максимальний розмір грошової суми, що може знаходитися в касі підприємства на кінець дня, і встановлений банком відповідно до нормативних актів НБУ і з урахуванням особливостей господарської діяльності підприємства.

Форми готівкових розрахунків:

- розрахунки з використанням РРО;

- розрахунки з використанням розрахункової книжки;

- розрахунки з використанням видаткового касового ордера;

- розрахунки з використанням прибуткового касового ордера;

- розрахунки з використанням товарного чеку.

Безготівкові розрахунки – це спосіб прийому-передачі грошового еквівалента без участі готівки, тобто за допомогою банківських перерахувань визначеної суми з рахунка платника па рахунок одержувача.

Здійснення платежів реалізується дорученнями платника по банку виконання яких є додатковою послугою у відносинах по збереженню коштів на поточному банківському рахунку.

Правове регулювання безготівкових розрахунків здійснюється Інструкцією ІІБУ про безготівкові розрахунки.

Принципи безготівкових розрахунків

1. Проведення безготівкових розрахунків через банківські установи.

2. Заборона платежів однієї особи за рахунок коштів іншої.

3. Платежі провадяться лише тоді, коли на рахунку платника є вільні грошові кошти, або за рахунок кредиту банку.

4. Списання коштів із рахунків клієнтів проводиться тільки за їх розпорядженням або з їхньої згоди (акцепту), за виключенням примусового списання (стягнення) по рішеннях судових органів, виконавчим написам нотаріуса й у випадках, установлених законами України, а також списання коштів із рахунків платників з ініціативи одержувачів у випадку договірних узгоджень між платником й одержувачем.

Розрахункові документи – це документи, які використовуються учасниками розрахункових операцій для оформлення переказу кошти) від платника до одержувача.

До документів на переказ, крім розрахункових документів, на­лежить також документи па переказ готівки, міжбанківські розрахун­кові документи, клірингові вимоги й інші платіжні інструменти.

Банківський платіжний інструмент – це засіб, що містить необхідні реквізити (ідентифікація емітента, використовувана платіжна система, і, як правило, утримувач), який застосовується в операціях по переказу коштів або інших банківських послуг.

Види платіжних інструментів: платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки тощо.

Форми безготівкових розрахунків:

Розрахунки з використанням платіжного доручення – надання платником обслуговуючому його банку письмово оформленого доручення на перерахування визначеної суми зі свого рахунка на рахунок одержувача коштів.

Розрахунки з використанням платіжної вимоги-доручення – це форма розрахунків, яка здійснюється за допомогою комбінованого документа, що складається з двох частин: верхня – вимога одержувача коштів безпосередньо до платника сплатити вартість реалізованої продукції (робіт, послуг); нижня – доручення платника обслуговуючому його банку перерахувати кошти зі свого рахунка на рахунок одержувача.

Розрахунки з використанням розрахунковою чека - платник видає одержувачу коштів письмове розпорядження обслуговуючому платника банку сплатити чекоутримувачеві зазначену в чеку суму коштів.

Розрахунки акредитивом – це інструментальна форма розрахунків, за якої банк-емітент (банк, що відкрив акредитив) з доручення клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний здійснити платіж бенефіціару або надати повноваження іншому банку (виконуючому банку) здійснити цей платіж за умови одержання передбачених в акредитиві документів (як правило, товарно-транспортних документів, що підтверджують факт виконання бенефіціаром товарного зобов'язання перед платником).

Примусове стягнення (списання) коштів – у випадках, установлених законами України, банк здійснює, платіж з рахунка платника без його згоди на підставі платіжної вимоги одержувача. Воно здійснюються на бланку платіжної вимоги.

Розрахунки в порядку договірного списання – банк реалізує платіжну вимогу, ініційовану одержувачем, у виконання відповідної угоди між платником і одержувачем, закріпленої в укладеному між ними господарському договорі.

Розрахунки, засновані на заліку взаємної заборгованості – взаємні зобов'язання боржників і кредиторів один до одного погашаються в рівновеликих сумах, а на різницю здійснюється платіж на загальних підставах, тобто з використанням платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, чека або векселя.

Розрахунки векселем – це форма розрахунків, за якої замість грошового зобов'язання, заснованого на вихідних товарних відносинах, учасники розрахунків оформлюють безумовне грошове зобов'язання однієї особи сплатити іншій після настання терміну визначену суму.

Розрахунки в порядку інкасо – одержувач коштів доручає обслуговуючому його банку одержати грошовий платіж із платника проти комерційних документів або н результаті інших інструкцій.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• Що таке банк?

• 3 яких складових утворена банківська система України?

• Назвіть види банківських операцій.

• Що таке кредит?

• Які форми кредиту можуть використовуватися суб'єктами господарювання?

• Які існують види банківського кредиту?

• Розкрийте основні умови кредитного договору

• Які рахунки можуть бути відкриті суб'єктами господарювання?

• У яких формах можуть здійснюватися готівкові розрахунки в Україні?

• У яких формах можуть здійснюватися безготівкові розрахунки?