Тема 10 правові засади обмеження монополізму в економіці України

1. Поняття монопольного становища в господарській діяльності.

2. Види порушень антимонопольного законодавства.

3. Правовий статус Антимонопольного комітету України.

4. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

Дана тема спрямована на вивчення норм господарського права, які спрямовані на боротьбу з таким негативним явищем в економіці як монополізація

Функціонування ринкових відносин передбачає створення рівних можливостей для суб'єктів господарської діяльності, а також їхню конкуренцію, під якою розуміється змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг на/і іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Нині зроблено вагомі кроки па шляху формування антимонопольного законодавства. Так, прийняті закони «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р., «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р., «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 р.

З метою забезпечення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту інтересів підприємців та споживачів від його порушень утворено спеціальний державних орган Антимонопольний комітет України (АКУ).

Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

- здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;

- захист законних інтересів підприємців та споживачів шляхом запровадження заходів щодо запобігання і припинення порушень анти монопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Антимонопольний комітетів утворені ним територіальні відділення складають систему органів Антимонопольного комітету України. яку очолює Голова Комітету.

Антимонопольний комітет виконує такі функції:

у контролює дотримання антимонопольного законодавства при створенні, реорганізації, ліквідації господарюючих суб'єктів; при здійсненні і господарської діяльності підприємцями та при реалізації повноважень центральних і місцевих органів державної виконавчої влади;

- розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;

- звертається до суду чи господарською суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушеннями антимонопольного законодавства;

- бере участь у розробці та вносить у встановленому порядку проекти актів законодавства з відповідних питань та інше.

Антимонопольний комітет України існує у складі Голови та десяти державних уповноважених. Вимоги державних уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України в межах їхніх повноважень є обов'язковими для виконання у визначені ними термінами.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне умови окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції.

Рішення або дії цих органів, які спрямовані на обмеження конкуренції чи можуть мати наслідком такі обмеження, визнаються обгрунтованими у випадках:

- падання допомоги соціального характеру окремим суб'єктам господарювання за умови, що допомога надається без дискримінації інших суб'єктів господарювання;

- надання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків, завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, па визначених ринках товарів або послуг, перелік яких встановлюється законодавством;

- надання допомоги, у тому числі створення пільгових економічних умов окремим регіонам з метою компенсації соціально-економічних втрат, викликаних важкою екологічною ситуацією;

- здійснення державного регулювання, пов'язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального значення.

Монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими об'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг).

Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару (ст. 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), якщо:

1) на цьому ринку в нього немає жодного конкурента;

2) не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності і пільг чи інших обставин;

3) частка суб'єкта господарювання на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції;

4) частка суб'єкта господарювання на ринку товару становить 35% або менше, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам;

5) вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару. якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених пунктами 1-2;

6) становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

- сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, перевищує 50%;

- сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки, перевищує 70%, і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови п. 5.

Ринок товару – це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у.зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва па одиницю продукції в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами господарювання, не можуть бути замінені у споживанні іншими, у зв'язку з чим попит па цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на такі товари, ніж попит на інші товари (послуги), – вважається природною монополією.

Саме по собі монопольне становище того або іншого суб'єкта господарювання не визнається порушенням антимонопольного законодавства.

Види порушень антимонопольного законодавства.

1. Зловживання монопольним становищем:

- нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмети договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту.

- обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

- інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок, (виходу з ринку) суб'єктів господарювання;

- встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів;

- встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції та ін.

2. Неправомірні угоди між суб'єктами господарювання, спрямовані на:

- встановлення (підтримання) монопольних ціп (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

- розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками - з мстою їх монополізації;

- усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання та ін.

Узгоджені дії, можуть бути дозволені (ст. 10 Закону України «Про захист економічної конкуренції») у разі, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють:

- вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

- техніко-технологічному, економічному розвитку;

- розвитку малих або середніх підприємців;

- оптимізації експорту чи імпорту товарів;

- розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;

- раціоналізації виробництва.

3. Дискримінація суб'єктів господарювання:

- заборона створення нових підприємств чи інших організаційних форм господарювання в будь-якій сфері господарської діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції:

- примушування суб’єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єднання;

- прийняття рішень про централізований розішли товарів, який призводить до монопольної о становища на ринку;

- встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший;

- надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становите щодо інших суб’єктів господарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;

- обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;

- встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єктів господарювання або груп підприємців.

4. Недобросовісна конкуренція – будь-які дії у конкуренції. що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності:

- неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії.

За порушення антимонопольного законодавства застосовуються такі види санкцій.

1. Майнова відповідальність (ст. 52 Закону «Про захист економічної конкуренції»):

- у формі штрафу, який накладається на суб'єктів господарювання – юридичних та фізичних осіб (див. табл. 1);

- у вигляді відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністративно-господарського управління й контролю (ст. 55). Шкода, заподіяна порушеннями, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди::

- у вигляді вилучення товарів.з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб'єкта господарювання.

2. Організаційно-господарські санкції можуть застосовуватися як самим Антимонопольним комітетом (примусовий поділ монопольних утворень), так і відповідними органами влади і управління (скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності).

Примусовий поділ не застосовується у разі:

- неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств або структурних підрозділів;

- наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі валової продукції підприємства (об'єднання тощо) становить менше 30%.

3. Адміністративна відповідальність посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також громадян, зареєстрованих як підприємці за правопорушення, передбачені ст. 29-32 Господарського кодексу України, а також за неподання чи несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або подання завідомо недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальним відділенням, ухилення від виконання чи несвоєчасне виконання рішень Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень.

Суб'єкт господарювання, якому нанесено збиток недобросовісними конкурентними діями, має право на захист своїх порушених інтересів і на звернення до спеціально уповноважених органів, які надають захист в порядку, передбаченому Законом України «Про антимонопольним комітет України», Господарським процесуальним кодексом України.

Такими органами є:

- Антимонопольний комітет України;

- територіальні відділення Антимонопольного комітету України;

- адміністративні колегії;

- Вищий господарський суд;

- апеляційні господарські суди:

- місцеві господарські суди.

Основною задачею уповноважених органів є відновлення порушених інтересів суб'єктів господарювання, призупинення правопорушень, а також вплив на правопорушника з метою попередження подібних порушень у майбутньому.

Таблиця 1

Штрафи, передбачені за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

• Що таке конкуренція? Розкрити її значення для ринкової економіки.

• Які нормативно-правові акти належать до антимонопольно-конкурентного законодавства?

• Що таке Антимонопольний комітет України, які в нього повноваження?

• Що розуміється під монопольним (домінуючим) становищем ііа ринку?

• Які існують порушення антимонопольно-конкурентного законодавства?

• Які дії визнаються зловживанням монопольним становищем?

• Що розуміється під антиконкурентними узгодженими діями?

• Які дії органів влади і управління можна кваліфікувати як дискримінацію суб'єктів господарювання?

• Що таке недобросовісна конкуренція?

• Які види відповідальності застосовуються за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства?