Боротьба за Київ. Переїзд Центральної Ради на Волинь

Після бою під Крутами радянські загони під командуванням М.Муравйова розгорнули наступ безпосередньо на Київ. А в цей час у Києві більшовики підняли повстання проти Центральної Ради, у якому взяли участь робітники-червоногвардійці та збільшовизовані солдати. Рішення про повстання було прийнято більшовицьким партійним комітетом, а на його основі увечері 15 січня 1918 р. Київською радою робітничих і солдатських депутатів за участю представників фабзавкомів. Для керівництва повстанням було створено міський ревком, до якого ввійшли більшовики О.Горвіц, М.Зарніцин, І.Крейсберг, Я.Гамарник, А.Іванов та ін., а в районах – районні ревкоми. Повстання почалося вночі з 15 на 16 січня виступом робітників і червоногвардійців Арсеналу. Повстанці оволоділи Арсеналом і розгорнули бої в Печерському та інших районах міста – Залізничному, Подільському, Шулявці. Сили повстанців налічували близько 8 тис. На боці Центральної Ради виступило вільне козацтво, яким командував комендант Києва М.Ковенко, стрільці Галицько-Буковинського куреня, який складався з біженців і полонених галичан. На чолі куреня було поставлено Є.Коновальця, начальником штабу став А.Мельник (близько 500 бійців). Вірним Центральній Раді був також Український гайдамацький кіш Слобідської України, який складався з двох куренів – червоних і чорних гайдамаків. У першому переважно були солдати-фронтовики, у другому – учні юнацької, себто офіцерської школи. Кіш тоді налічував 300 вояків. Отаманом Кошу був призначений С.Петлюра, який у другій половині грудня 1917 р. пішов з поста Генерального секретаря військових справ. Центральну Раду підтримували й деякі інші військові частини. Загальна чисельність військ Центральної Ради у місті складала до 5 тис. чол. У Києві бої велися в різних районах міста. 19 січня до міста вступили під командою С.Петлюри частини Слобідського коша й січових стрільців, відкликаних із фронту. У ніч з 21 на 22 січня вільні козаки та гайдамаки Слобідського коша штурмом оволоділи Арсеналом. Під час бою загинуло близько 300 оборонців заводу. За іншими даними цих 300 чоловік гайдамаки захопили у полон і розстріляли. Але в цей час до Києва підходили війська Муравйова. 22 січня вони були вже в Дарниці. Протягом п’яти діб муравйовці бомбардували Київ з важких гармат. Місто горіло, гинуло багато мирних жителів. Муравйов своїм військам наказав по занятті Києва “безпощадно знищити всіх офіцерів, юнкерів, гайдамаків, монархістів і всіх ворогів революції”. Щоб не піддавати місто дальшому розгрому, Центральна Рада залишила Київ і відступила до Житомира. Більшовицькі війська 26 січня вступили до Києва. Муравйов і його поплічники розгорнули жахливий терор проти населення Києва, жертвами якого стали до 5 тис. ні в чому не винних людей. 30 січня з Харкова до Києва прибули ЦВК і Народний Секретаріат України.