Поняття омонімії. Критерії розмежування полісемії та омонімії. Класифікація омонімів. Джерела омонімії. Міжмовні омоніми. Стилістичне використання омонімів. пароніми

1.Омонімія – збіг в однаковій формі кількох не пов’язаних між собою значень, причому кожне значення фіксується в окремій лексемі. Лексеми, що перебувають в омонімічних відношеннях, є омонімами.

Основним критерієм розрізнення полісемії і омонімії виступає зміст слова, співвіднесеність його з дійсністю, наявність чи відсутність внутрішнього семантичного зв’язку між співзвучними словами.Для розмежування полісемії та омонімії застосовували й інші критерії: семантико-граматичний (беруться до уваги семантичні і граматичні розходження між словами), словотворчий (омонімічні слова входять до різних словотворчих рядів), субституційний (заміна омонімічних слів обмежена контекстом), дистрибутивний (омонімам притаманна різна лексична сполучуваність), однак вони виявилися неефективними.Омоніми, що мають спільне походження і з’явились унаслідок розпаду полісемії, називають гомогенними, або етимологічними. За словотвірною будовою омоніми поділяються на прості (кореневі, непохідні) і похідні (словотвірні).

Власне омоніми – слова, що належать до однієї частини мови, однакові за звучанням або написанням, але мають різне лексичне значення (мул – свійська тварина і відклади на дні водоймищ; порох – пил і вибухова речовина).

Лексичні омоніми поділяються на два різновиди: повні і часткові. Повним омонімам властиві такі типологічні ознаки: 1) належність до одного лексико-граматичного класу; 2) збіг усіх форм, властивих відповідним словам;, 3) однакове написання і вимова незалежно від будь-яких фонетичних законів чи граматичних правил. Неповні (часткові) лексичні омоніми – це слова, які не мають збігу у всіх граматичних формах чи у вимові або написанні, наприклад: захід “одна з чотирьох сторін світу” (має форми лише однини) – захід “дія для досягнення якоїсь мети” (мають парадигму і однини, і множини).Неповними є омоніми, які виникли внаслідок поступового переходу з однієї частини мови в іншу без будь-якої зміни звукового складу.

Серед неповних омонімів виділяють омоформи, омофони, омографи. Існують міжмовні – слова, що в різних мовах (особливо в близькоспоріднених) звучать однаково або дуже подібно (відповідно до закону звукових відповідностей), але мають неоднакове лексичне значення, наприклад укр. рожа (квітка) – рос. рожа (вульг. “обличчя”). Міжмовні омоніми можуть стати причиною непорозумінь і помилок при сприйманні чужомовного тексту та при перекладі.

Стилістичні можливості омонімії Напр., чайка = птах або човен, кава = напій або птах (в Західній Україні kavka). Зі стилістичною метою найчастіше використовуються омоніми, що виникли на рідному ґрунті внаслідок розпаду семантичної єдності. Основна стилістична функція омонімів – досягнення жартівливого чи іронічного ефекту. Омонімія є основою для створення каламбурів. Каламбурна манера характерна для художньої літератури. Можливості омонімів використовує і публіцистика (заголовки).Пароніми – слова або фраземи, що мають часткову звукову подібність і семантичну розбіжність (повну чи часткову), наприклад: книжковий, книжний; музичний, музикальний тощо.