Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Робота з літературними джерелами та їх бібліографічний опис
Після вибору теми та затвердження її кафедрою слід приступати до підбору джерел, ознайомленню з ними та складання бібліографії. При підборі літератури краще заповнювати бібліографічні картки. У карточці пишуться прізвище й ініціали автора, назва книги, видавництво, місто і рік видання, кількість сторінок. Для того, щоб швидко знайти потрібну книжку, в карточку доцільно заносити шифр бібліотеки. Бібліографія складається в алфавітному порядку. Бібліографічний опис проводять мовою документа. З метою компактності бібліографічного опису, при його складанні слова і словосполучення скорочують, окрім назви самого документа. Наведемо приклади оформлення бібліографії.
Робота студента з літературними джерелами не закінчується їх вивченням за складеним з самого початку списком. Автор курсової, дипломної, магістерської роботи повинен уважно слідкувати за монографічною та періодичною літературою, що виходить із друку і проводити її вивчення відповідно з указаними вище рекомендаціями. Систематизують джерела в списку літератури за декількома принципами. Це може бути послідовність: 1. Державні документи і матеріали: - укази Президента України; - постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України; - тематичні збірники державних документів України. 2. Документи і матеріали Міністерства освіти України. 3. Джерела: неопубліковані (групуються за архівами) та опубліковані (документи, літописи, спогади, листи, щоденники, статистика). 4. Література: вітчизняні видання (книги, статті), в тому числі перекладені, в алфавітному порядку; зарубіжні видання (книги, статті на іноземних мовах). 5. Використані періодичні видання. 6. Використані бібліографічні довідники. Перелік подається в порядку появи посилання в тексті роботи або за алфавітом прізвищ авторів. Найбільш поширеним способом упорядкування бібліографії у списку є групування джерел за алфавітним принципом. Всі описи виконуються в алфавітній послідовності за першою літерою прізвища авторів або назви джерела. Кожне джерело має свій порядковий номер. Наприклад: 1. Ващенко В. С. Про мовні закони і правила // Ващенко В. С. Фрагменти з українського мовознавства. – Дніпропетровськ, 1989. – С. 12–13. 2. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки про мови в Українській РСР // Вечірній Київ. –1989. – 4 листопада. 3. Лисина М. И. Проблемы онтогенеза общения / М. И. Лисина. – М.: Педагогика, 1986. – 143 с. Список літератури повинен включати тільки ті літературні джерела, які використовувалися в роботі. Список літератури в науковій роботі свідчить про обсяг використаних автором джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою. Якщо в роботі використовуються цитати, цифрові дані чи згадуються твори або запозичуються думки з праць інших авторів, близьких до оригіналу, то слід обов'язково робити бібліографічні посилання на джерела. Вони оформлюються у квадратних дужках із зазначенням порядкового номеру джерела за списком літератури і сторінки (у випадку цитування). Наприклад: «Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не відсутність хвороб чи фізичних вад» [4, с.25]. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-7]...".
|