Об'єкт і предмет дослідження

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Об'єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Об'єктом наукового дослідження є навколишній матеріальний світ, та форми його відображення у свідомості людей, які існують незалежно від нашої свідомості, відбираються відповідно до мети дослідження. Досліджувати можна не тількиемпіричний об'єкт (якість продукції, собівартість виробів), а й теоретичний (дія закону вартості).

Предмет пізнання — це досліджувані з певною метою властивості, ставлення до об'єкта. Наприклад, усі суспільні науки в принципі пізнають один об'єкт — суспільство, але мають різні предмети; політична економія — систему виробничих відносин, економічна статистика — кількісну сторону економічних явищ; бухгалтерський облік, аналіз і аудит — господарську діяльність підприємців та ін.

Предмет є вужчим поняттям, ніж об'єкт і виступає його складовою.

Слід пам'ятати, що при визначенні об'єкта потрібно знайти відповідь на запитання: що розглядається? А предмет означає аспект розгляду і "... дає уявлення про спосіб розгляду об'єкта дослідження, про те, які нові відношення, властивості, аспекти і функції об'єкта розкриваються. Іншими словами, об'єктом виступає те, що досліджується, а предметом - те, що в цьому об'єкті дістає наукове пояснення"

Визначаючи предмет дослідження, важливо конкретизувати, хто є суб'єктом його. Основним суб'єктом дослідження має бути щось одне:

Важливим, конкретизуючим мету завданням є формування теоретичної концепції, ядром якої слугує гіпотеза дослідження, що покликане розв'язати виявлені суперечності.

9.Етапи (стадії) отримання нових знань (продукції, послуг)

На кожному з цих етапів розробляються відповідні ідеали, норми і методи наукового дослідження, формулюється певний стиль мислення, своєрідний понятійний апарат і т.п. Критерієм (підставою) даної періодизації є співвідношення (протиріччя) об'єкта і суб'єкта пізнання:

1. Класична наука (XVII-XIX ст.), Досліджуючи свої об'єкти, прагнула при їх описі і теоретичному поясненні усунути по можливості все, що відноситься до суб'єкта, засобів, прийомів та операцій його діяльності. Таке усунення розглядалося як необхідна умова отримання об'єктивно-істинних знань про світ. Тут панує об'єктний стиль мислення, прагнення пізнати предмет сам по собі, безвідносно до умов його вивчення суб'єктом.

2. Некласична наука (перша половина XX ст.), Вихідний пункт якої пов'язаний з розробкою релятивістської і квантової теорії, відкидає об'єктивізм класичної науки, відкидає уявлення реальності як чогось не залежного від форм її пізнання, суб'єктивного чинника. Вона осмислює зв'язки між знаннями об'єкта іхарактером засобів і операцій діяльності суб'єкта. Експлікація (Процес, у результаті якого розкривається зміст певної єдності, а її частини набувають самостійного існування і можуть відрізнятись одна від іншої.)цих зв'язків розглядається в якості умов об'єктивно-істинного опису і пояснення світу.

3. Істотна ознака постнекласичної науки (друга половина XX - початок XXI ст.) - Постійна включеність суб'єктивної діяльності в " тіло знання". Вона враховує співвіднесеність характеру отриманих знань про об'єкт не тільки з особливістю засобів і операцій діяльності суб'єкта, що пізнає, а й з її ціннісно-цільовими структурами.

10.Поняття методології наукового дослідження

Методологія науки (rp.methodos - спосіб, метод і logos - наука, знання) - це система методологічних і методичних принципів і прийомів, операцій і форм побудови наукового знання. Філософський рівень методології функціонує у вигляді загальної системи принципів діалектики. Вона формує світоглядну концепцію світової науки, тобто основні вихідні теоретичні положення, які затвердилися в науці і які рівною мірою треба знати: і філософію, і правознавство, і туризмологію, і філологію. У кожній галузі науки є, крім загальних, ще й свої специфічні теоретичні вихідні положення, які становлять її теоретичний фундамент.

1) сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в певній науці;

2) вчення про методи пізнання та перетворення дійсності.

Питання методології досить складне, оскільки саме це поняття тлумачиться по-різному. Багато зарубіжних наукових шкіл не розмежовують методологію і методи дослідження. У вітчизняній науковій традиції методологію розглядають як учення про методи пізнання або систему наукових принципів, на основі яких базується дослідження і здійснюється вибір сукупності пізнавальних засобів, методів, прийомів. Найчастіше методологію тлумачать як сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в якійсь науці. Методику розуміють як сукупність прийомів дослідження, включаючи техніку і різноманітні операції з фактичним матеріалом.

- визначає способи здобуття наукових знань, які відображають динаміку процесів та явищ;

- передбачає особливий шлях, за допомогою якого може бути досягнута науково-дослідна мета;

- забезпечує всебічність отримання інформації щодо процесу чи явища, що вивчається;

- забезпечує уточнення, збагачення, систематизацію термінів і понять у науці;

- створює систему наукової інформації, яка базується на об´ єктивних явищах, і логіко-аналітичний інструмент наукового пізнання.

12.Теоретичний та норативний аспект методології

Системний підхід − один із головних напрямків методології спеціа-

льного наукового пізнання та соціальної практики, мета і завдання якого

полягають у дослідженнях певних об’єктів як складних систем. Систем-

ний підхід сприяє формуванню відповідного адекватного формулювання

суті досліджуваних проблем у конкретних науках і вибору ефективних

Методологічна специфіка системного підходу полягає в тому, що ме-

тою дослідження є вивчення закономірностей і механізмів утворення

складного об’єкта з певних складових. При цьому особлива увага звер-

тається на різноманіття внутрішніх і зовнішніх зв’язків системи, на про-

цес (процедуру) об’єднання основних понять у єдину теоретичну карти-

ну, що дає змогу виявити сутність цілісності системи.

Системний підхід – це категорія, що не має єдиного визначення,

оскільки трактується надто широко і неоднозначно. У літературі наво-

дяться наступні трактування або визначення системного підходу:

1. Інтеграція, синтез розгляду різних сторін явища або об’єкта

2. Адекватний засіб дослідження і розробки не будь-яких об’єктів, що

довільно називаються системою, а лише таких, котрі є органічним цілим

3. Вираження процедур подання об’єкта як системи та способів їх

4. Широкі можливості для одержання різноманітних тверджень та

оцінок, які передбачають пошук різних варіантів виконання певної робо-

ти з подальшим вибором оптимального варіанта

Визначень поняття " метод дослідження" існує декілька. І

По визначенню Г.І. Рузавіна, метод пізнання, або

метод дослідження - це деяка специфічна процедура, що

складається з певних дій або операцій, за допомогою яких

здобувається й обґрунтовується нове знання в науці.

Деякі вчені під методами дослідження розуміють способи

рішення науково-технічних завдань; інструмент для проникнення в

З методологічної точки зору, друге визначення не зовсім

коректне. Тому що, даючи таке визначення поняття " метод

дослідження", коли в якості родового вживається поняття " спосіб",

тобто його синонім, це б прозвучало, що " метод" - це метод, що...

При дефініції понять учені нерідко припускаються такої логічної

Методи дослідження класифікуються деякими методологами

за різними ознаками: за рівнем пізнання - емпіричні й теоретичні;

за точністю припущень - детерміністичні й стохастичні, або

ймовірнісно-статистичні; за функціями, які вони здійснюють у

пізнанні - методи систематизації, пояснення й прогнозування; від

конкретної області дослідження - фізичні, біологічні, соціальні,

З ширшого погляду методи дослідження поділяють на

загальнонаукові (тобто вони можуть бути методами й емпіричного,

і теоретичного дослідження) і спеціальні, що застосовуються в

конкретній галузі науки. У будь-якому дослідженні звичайно ж

суміщаються ізагальнонаукові, і спеціальні методи дослідження.

15.Класифікація методів наукового дослідження

З ширшого погляду методи дослідження поділяють на

загальнонаукові (тобто вони можуть бути методами й емпіричного,

і теоретичного дослідження) і спеціальні, що застосовуються в

конкретній галузі науки. У будь-якому дослідженні звичайно ж

суміщаються і загальнонаукові, і спеціальні методи дослідження.

Загальнонаукові методи дослідження поділяють на три

великі групи: методи емпіричного дослідження (спостереження,

порівняння, вимір, експеримент, моніторинг); методи

теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до

конкретного, ідеалізація, уявний експеримент, формалізація,

аксіоматичний метод або дедуктивно-аксіоматичний); загальні

методи, використовувані як на емпіричному, так і на теоретичному

рівні дослідження (абстрагування й конкретизація, аналіз, синтез,

індукція, дедукція, абдукція, моделювання, аналогія, історичний і

Аналіз, синтез, моделювання й ін. методи раніше вважалися

методами тільки теоретичного дослідження. Але в останні роки ці

методи обслуговують й емпіричні, і теоретичні дослідження, але з

Крім вищезгаданих загальнонаукових методів дослідження в

методології деяких наук виділяються й спеціальні методи. До них

належать: морфологічний аналіз, синектика, метод Монте-Карло,

метод найменших квадратів, тестування, моніторинг і т.д.

Не варто до методів дослідження відносити вивчення

(літератури, досвіду, документації й т.д.) – це методологічна

помилка. Вивчення може бути лише етапом дослідження, пізнання.

Цей процес супроводжує всі дослідження. З вивчення літератури,

об'єкта може початися дослідження, до нього можна повертатися

на різних етапах пізнання для більш глибокого осмислення

проблеми, тобто воно може бути вихідним або супроводжувати

весь процес дослідження. Більше того, вивчення, у свою чергу,

припускає застосування як спостереження, аналіз, порівняння й

Характерним є використання в технічних дослідженнях

кваліметричних методів (або кількісних). У цей час активно

розвивається цілий науковий напрямок, орієнтований на кількісний

опис якості предметів, який має назву " кваліметрія". Це область

наукового знання, що вивчає методологію й проблематику

розробки системних кількісних оцінок якості предметів, явищ,

Розрізняють дві групи кількісних методів, щодо їх

використання: перша - для обробки результатів спостережень і

експериментів (особливо відомий серед них - статистичний метод);

друга - для моделювання, діагностики, прогнозування,

У кожному науковому дослідженні можна виділити два рівні:

емпіричний, на якому відбувається процес накопичення фактів;

теоретичний – досягнення синтезу знань (у формі наукової теорії).

Згідно з цими рівнями загальні методи пізнання можна поділити на три групи, грані між якими визначені приблизно:

• методи, ідо застосовуються на емпіричному та теоретичному рівнях досліджень;