Емпіричні методи педагогічного дослідження 2 страница

Поширювати і впроваджувати треба, дотримуючись вказівки! К. Ушинського, не сам досвід, а передусім ідею, думку, вилучену з досвіду, і підходи, закономірності. Набір же прийомів і методів, які використовуються в передовому досвіді, повинен органічно випливати з ідеї задуму і використовуватися творчо, з врахуванням нагромадженого досвіду, можливостей, стилю роботи суб'єкта, який запозичує досвід. Можна виділити і передати (або запозичити) технологію, тобто структуровану систему дій і операцій, якщо вона виявляється придатною для інших умов. Для цього треба оволодіти методикою виявлення, опису, аналізу і узагальнення досвіду.

Передовий досвід повинен вивчатися і поширюватись комплексно, іЯ врахуванням запитів конкретного адресата, реальних проблем і завдань, умов регіону і мікрорайона, рівня підготовленості кадрів. Нові прийоми, І часткові вдосконалення повинні органічно вписуватися в систему роботи, ¹ І яка склалася, підсилювати і удосконалювати її. Якщо ж мова йде про заміну малоефективних педагогічних чи методичних систем новими, то впровадженню підлягає логічно обґрунтована цілісна система, яка охоплює і І цілі, і зміст, і засоби педагогічної діяльності.

Впровадження передового досвіду дає позитивний ефект тоді, коли ця робота Стимулює творчу діяльність як педагопв, так і учнів, коли виникає колективний пошук, виношуєгься і народжується свій, авторський варіант інновації.

Просування передового досвіду в педагогічну практику має бути активним, цілеспрямованим процесом, який передбачає подолання труднощів, систему заходів, яка забезпечує оперативну інформацію і швидкий результативний пошук необхідних об'єктів вивчення, ініціативу і зацікавленість тих, хто потребує цього досвіду. Ініціативне, вибіркове никористання досвіду тим і привабливе, що педагог чи колектив сам має можливість, виходячи з власних потреб і рівня підготовки, обрати і напрям, і конкретні адреси передового досвіду. У всіх випадках необхідно враховувати, чи визріла в колективі потреба у використанні певного досвіду, чи зрозумілі цілі і завдання роботи, а також чи достатньо знайомі педагогам (а в більш загальному вигляді також батькам і громадськості) - теоретичні основи і передбачувані вигоди нововведення. Якщо ці позиції не забезпечені, то необхідні спеціальні заходи з їх досягнення. На основі творчих семінарів, роботи проблемних груп, у процесі колективного пошуку, обміну інформацією відбувається інтенсивне визрівання колективу і його членів, ниникає готовність до сприймання і прийняття передового досвіду.

Тепер все рідше вживають термін «впровадження передового досвіду», і н цьому є смисл. Впровадження так чи інакше передбачає тиск, насилля. Треба працювати над використанням або освоєнням цього досвіду, використовуючи досвід як певну ідею і загальну основу, треба, спираючись на нього, вибудовувати свої варіанти досвіду, в чомусь схожого на інший, але створений розумом і серцем тих людей, які цей досвід опановують.

Освоєння досвіду ні в якому разі не можна зводити до його копіювання. І Ірактика багато разів переконувала, що копіювання досвіду не дає бажаних результатів, що й не дивно, адже цей досвід створювався в інших умовах, іншими людьми, був заснований на роботі з іншими вихованцями.

Передовий досвід, особливо при його співвіднесенні і співставленні з масовим, служить джерелом виявлення суперечливих моментів у розвитку практики, її «точок зростання», служить джерелом виявлення наукової проблематики. Передовий досвід - це фактор постійного і дієвого зв'язку з практикою. Саме через нього відбувається найбільш ефективне і швидке просування досягнень науки в масову практику. Передовий досвід, втілюючи перспективні наукові ідеї, матеріалізує їх, робить зримими, конкретними, привабливими. Передовий досвід - основа реальних дослідницьких проектів, Способів їх перевірки, він багато в чому визначає зміст рекомендацій з удосконалення практичної роботи.

Вивчення передового педагогічного досвіду - одне з джерел одержання кращого, досконалого в психолого-педагогічній практиці. Але в науці не можна обмежуватися вивченням лише існуючого, хоча б і найкращого на сьогоднішній день. Потрібен пошук нових, більш ефективних заходів исихолого-педагогічного впливу і взаємодії з учнями чи студентами.

Внесення в педагогічний процес принципово нових змін, розрахованих на підвищення його ефективності, з подальшою перевіркою і оцінкою досягнутих результатів - в цьому суть методу дослідної роботи. Цей метол може застосовуватися з метою апробації основних ідей дослідження (до експерименту, хоча нерідко застосовується і після експерименту) для перевірки і підтвердження одержаних даних.

Складність зв'язків між елементами педагогічної системи, їхня взаємодія і взаємовплив, можливості перебудови і раціоналізації всіх елементів і відношень педагогічної системи на нинішньому етапі розвитку суспільних наук слабко піддаються точному розрахунку і прогнозуванню, Тому ні моделювання, ні експеримент, ні дослідна робота, які сприяють розв'язанню конкретних задач дослідження, не можуть самі по собі дати цілісних, узагальнюючих і достатньо надійних результатів. їх може дати лише досвід.

Достоїнства методу вивчення і узагальнення педагогічного досвіду н той же час пов'язані і з його обмеженістю: пізнання, яке опирається лише на безпосередній контакт з дійсністю, виявляється занадто прив'язаним до об'єкта, вловлює лише оманливу видимість речей. Для пізнання істотного, закономірного не досить безпосереднього зіткнення з об'єктом, а погрібні ще робота теоретичного мислення. Ось чому, підкреслюючи велику ціннісні методу вивчення досвіду, не можна перебільшувати його значення, універсалізувати його. Не треба вимагати від методу того, чого він не може дати, а треба вміло використовувати вивчення досвіду на своєму місці в поєднанні з іншими методами для розв'язання тих завдані,, які за його допомогою можна розв'язати найбільш ефективно.

З вивченням педагогічного досвіду повинен поєднуватися і педагогічний експеримент. Висновки, одержані на основі спостережень, можуть виступати гіпотезою для педагогічних експериментів. Проводити їх слід по можливості широко, не обмежуючись вивченням процесу навчання в одній школі. Треба ширше практикувати повторні експерименти після того як вже зроблено висновки. В точних науках одержані висновки зазвичай перевіряються багато разів. В сільському господарстві дослідна робота ведеться кілька років підряд. Навряд чи можна обмежуватися лише одиничним експериментом і в дидактиці чи методиках навчальних предметів.

Науково-педагогічна експедиція — метод педагогічного дослідження! ] який дає можливість одержати інформацію для глибокого і всебічного І вивчення навчально-виховної роботи з учнями на місцях - в масовій школі, а 1 умовах, які максимально наближаються до реальності. Експедиція дає і можливість за короткий строк зібрати всебічний матеріал, надати безпосередню допомогу вчителю на місці, активно вплинути на шкільну практику з метою її вдосконалення, надати методичну допомогу школі. Як правило, в експедиції беруть участь фахівці з різних галузей педагогічної і| науки: дидакти, методисти, школознавці, що дає можливість всебічно і її цілісно вивчити навчально-виховний процес.

Бесіда як метод педагогічного дослідження. Бесіда один з основних іпслідницьких методів педагогіки і психології, який передбачає одержання інформації про явище чи процес, що вивчаються, в логічній формі як від меліджуваної особистості, членів групи, яка вивчається, так і від Навколишніх людей. Бесіда дає можливість глибше пізнати психологічні особливості особистості людини, характер і рівень її знань, інтересів, чотивів дій і вчинків шляхом аналізу даних, одержаних у відповідях на поставлені і попередньо продумані запитання. Сама бесіда відрізняється порівняно вільною побудовою плану, взаємним обміном думками, оцінками, пропозиціями і припущеннями. За допомогою бесіди можна зібрати (Остатню кількість фактів, які стосуються переконань, прагнень, ставлення ю навколишньої дійсності і подій, що відбуваються, умов життєдіяльності реліджуваної особи, класу, групи, колективу. Бесіда проводиться у формі Особистого спілкування за спеціально складеною програмою.

Особливість бесіди як наукового методу полягає в тому, що завдяки Івзпосередньому контакту з піддослідним є можливість, зберігаючи впродовж усієї бесіди одну й ту саму мету її проведення, видозмінювати питання у міцповідності з одержуваними відповідями. В умовах безпосереднього Контакту з піддослідним дуже важливо в процесі всієї бесіди зберігати Невимушену доброзичливу обстановку. На кожному з етапів бесіда не повинна перетворитися в опитування, а тим більше в допит піддослідних.

Безпосередній контакт з піддослідними посилює можливості зробити Об'єктом вивчення не лише сам зміст відповідей, але й їхній підтекст, Особливості інтонації, всієї картини поведінки піддослідного. Тому, м іануючи бесіду, визначаючи її мету, необхідно побудувати її так, щоб як можна повніше використати і безпосередні і опосередковані дані.

При побудові бесіди слід мати на увазі, що дані про педагогічне явище, ІКе нас цікавить, можуть бути одержані як у вигляді відповідей на прямо Поставлене запитання (що знає піддослідний про той чи інший об'єкт, яке мецо ставлення до нього, яка область його інтересів тощо), так і побічним Шляхом. В останньому випадку в основу бесіди може бути покладене ііґноворення прочитаної книги, переглянутого спектаклю чи кінофільму, иіноворення якоїсь проблемної ситуації тощо. Висловлені при цьому і V іження про літературні персонажі, про можливі варіанти розв'язання Проблемної ситуації дадуть можливість досліднику зробити опосередковані Іисновки про особистісні особливості самого піддослідного, підтвердити, уточнити, доповнити характеристику піддослідного, яка склалася в юі лідника на основі відповідей на прямо поставлені запитання.

Методом бесіди найбільш доступно дізнатися про минуле піддослідного і гим самим дістати дані, які можуть бути використані для пояснення причин ін\ чи інших психічних особливостей.

Зазвичай метод бесіди використовується або для одержання додаткових с.ших (підтвердження, уточнення того, що було виявлено в процесі 11 [остереження або експерименту), або як вихідний етап дослідження для

первинного знайомства з піддослідними, яке дасть можливість точніші побудувати основну частину дослідження.

Метод бесіди слід широко застосовувати при вивченні учителем особистості учня. При проведенні бесіди можна дістати відомості про минуле життя учня, про домашню обстановку, в якій живе учень, иро йогої батьків, товаришів, можуть бути з'ясовані інтереси й ідеали учня, тобто такі відомості, які дадуть можливість учителю глибше зрозуміти психічне обличчя школяра.

Оскільки в бесіді крім виявлення досвіду і точок зору можливі» обговорення, суперечки, елементи дискусій, то її проведення вимагав відкритості контакту дослідника з досліджуваним, розкріпачення емоціональних реакцій, довіри і взаєморозуміння. Дослідник мас прагнути! щоб під час бесіди підтримувати доброзичливі відносини, попереджати виникнення психологічного відчуження і бар'єрів спілкування.

Практика исихолого-педагогічних досліджень виробила певні правила застосування методу бесіди:

- вести бесіду лише з питань, які безпосередньо пов'язані здосліджуваною проблемою;

- формулювати запитання чітко і зрозуміло, враховуючи ступіни! компетентності в них співбесідника;

- підбирати і ставити запитання в зрозумілій формі, яка стимулюй! респондентів давати на них розгорнуті відповіді;

- уникати некоректних питань, враховувати настрій, суб'єктивний станспівбесідника;

- вести бесіду так, щоб співбесідник бачив у досліднику не керівника, атовариша, який проявляє непідробний інтерес до його життя, думок, сподівань;

- не проводити бесіду поспіхом, у збудженому стані;

- обирати таке місце і час проведення бесіди, щоб ніхто не заважав їїперебігу, підтримувати доброзичливий настрій.

В педагогічній літературі приділяється явно недостатня увага аналізу даного методу дослідження. В той же час загальновизнано, що за допомогою бесіди можна дістати дуже цінну інформацію, яку часто не можна добути іншими способами. Форма бесіди має бути рухливою, динамічною. В одному випадку мета бесіди - одержання тієї чи іншої важливої інформації-1 може приховуватися, оскільки цим досягається більша достовірність даних. У другому випадку, навпаки, спроба одержати об'єктивну інформацію за допомогою побічних запитань може викликати негативну, скептичігу реакцію респондентів. Особливо висока ймовірність подібної реакції у людей з завищеною самооцінкою. Викликати людину на відвертість і вислухати ії - велике мистецтво. Природно, що відкритість людей треба цінувати і етично бережно поводитися з одержаного інформацією. || Респондент буде більш відвертим, коли дослідник не робить жодних записів.^{! і}

Бесіда може бути формалізованою і неформалізованою. Формалізована бесіда передбачає стандартизовану постановку запитань і реєстрацію відповідей на них, що дає можливість швидко групувати та аналізувати одержану інформацію. Неформалізована бесіда проводиться за нежорстко стандартизованими запитаннями, що дає можливість послідовно ставити додаткові запитання, виходячи із ситуації, яка склалася. В процесі бесіди цього виду, як правило, досягається більш тісний контакт між дослідником і респондентом, що сприяє одержанню найбільш повної і глибокої інформації.

Успішність проведення бесіди залежить від дотримання низки умов:

1) наявність продуманого плану бесіди, який являє собою неформальний перелік запитань, які повинні ставитися під час бесіди (бесіда не повинна перетворюватися в анкетування), а загальну схему бесіди з вказівкою того, що треба з'ясувати в результаті її проведення; 2) вміння дослідника одержувати Відомості, які його цікавлять, не лише шляхом безпосереднього спостереження, а й побічно; 3) вміння дослідника уточняти факти, які його цікавлять, у процесі бесіди; 4) наявність у дослідника близького особистого контакту з досліджуваним, встановленого ще до бесіди.

Зазвичай процес бесіди не супроводжується протоколюванням, протокол складають після бесіди. В окремих випадках можуть використовуватися технічні засоби реєстрації бесіди — магнітофон (иідеомагнітофон) або диктофон. Але при цьому респондент обов'язково повинен бути проінформований про те, що бесіда записуватиметься із іастосуванням відповідної техніки. У випадку його відмови застосування названих засобів не рекомендується. При осмисленні даних бесіди враховуються всі відомості, одержані іншими методами. Бесіда може плануватися з метою підтвердити або спростувати дані, одержані за допомогою інших методів.

Бесіда, як правило, служить допоміжним методом дослідження, тому що при аналізі її перебігу і результатів виникає ряд проблем, які важко розв'язати. Вони стосуються відвертості досліджуваного і його ставлення до дослідника. Та й сам дослідник не вільний від суб'єктивності: хоча бесіда планується заздалегідь, в процесі спілкування практично неможливо абстрагуватися від особистісного ставлення до досліджуваного. Можна сказати, що використання бесіди як основного методу можливе при відповідній кваліфікації педагога, яка передбачає уміння встановити контакт і досліджуваним, дати йому можливість максимально вільно висловитися і одночасно абстрагувати особисті відносини від змісту бесіди.

Метод бесіди в залежності від характеру запитань і самого дослідження може перетворитися в метод опитування.

Методи опитування в структурі педагогічного дослідження. Методи опитування психолого-педагогічного дослідження являють собою письмові ■ бо усні, безпосередні або опосередковані звернення дослідника до респондентів із запитаннями, зміст відповідей на які розкриває окремі сторони проблеми вивчення. До цих методів вдаються в тих випадках, коли

джерелом необхідної інформації виступають люди — безпосередні учасники педагогічних процесів і явищ, які вивчаються. За допомогою методі! опитування можна дістати інформацію як про події і факти, так і про думки, оцінки, переваги опитуваних.

Ефективність отримання усних і письмових висловлювань залежить від бажання опитуваних відповідати на поставлені запитання і від рівня їхньої підготовки до спілкування з дослідником на певну тему. Тому в процесі опитування необхідно створювати доброзичливу атмосферу, що спонукає до щирих відповідей, викликає довірливе ставлення співрозмовників один до одного. Інколи опитувані здогадуються про те, що від них вимагається, тому інформація, яку отримує дослідник від опитуваних, не завжди об'єктивна. Метод опитування варто розглядати як засіб збору первинного матеріалу, що підлягає перенеревірці іншими методами. Опитування відображає суб'єктивні думки й оцінки. Тому важливо виявляти в цих відповідях об'єктивний зміст і об'єктивні тенденції в розвитку досліджуваної проблеми. При проведенні опитування дуже важливою є однозначна, зрозуміла, чітка постановка запитань. Не можна ставити запитань підказуючого характеру. Далеко не завжди корисно ставити запитання прямо («в лоб»). Рекомендується з'ясовувати те, що нас цікавить, побічно, тобто через ряд часткових запитань; уникати слів з подвійним значенням і занадто довгих запитань; пояснювати запитання, якщо воно складне і незрозуміле для респондента; запитувати не взагалі, а у зв'язку з конкретним досвідом опитуваного. Наприклад, не доцільно запитувати підлітка: «Як ти ставишся до батьків (учителів)? Чи завжди прислухаєшся до їхніх порад?» Доцільніше запропонувати йому: «Назви найбільш авторитетних для тебе людей, до яких можна звернутися за порадою». 1 таким чином з'ясувати, чи потрапляють у цю категорію батьки чи вчителі. Або, наприклад, в інтерв'ю з вивчення системи дидактичних поглядів педагога прямо поставлені запитання про те, | якими принципами він керується і як взагалі будує викладання респондент,; навряд чи дадуть потрібні дані. Корисними швидше виявляться відповіді на запитання про конкретну тему заняття, його планування, організацію діяльності учнів, спрямованої на засвоєння даної теми, труднощах при сприйманні даного навчального матеріалу. Запитання побічні, що виявляють оцінки, відношення, думки, які цікавлять дослідника, через відомості про інші об'єкти, відношення, як правило, більш результативні.

Не рекомендується також у прямій формі зачіпати делікатні для респондента І теми. Очевидно, питання «Як ви думаєте, чи володієте ви педагогічною культурою?» може загнати респондента в глухий кут або викликати негативну реакцію. Успіх опитування значною мірою залежить від тактики його проведення. Невдала бесіда з учителем на самому початку знайомства може призвести до того, що взагалі не можна буде провести дослідження.

Методи опитування в педагогічних дослідженнях застосовуються в таких формах: інтерв'ю (усного опитування), анкетування (письмове опитування), експертне опитування, тестування (із стандартизованими

формами оцінки результатів опитування), а також використання соціометрії, яка дає можливість виявляти міжособистісні стосунки в групі людей.

Інтерв'ю — метод одержання інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв'юера з респондентом. В залежності від мети опитування розрізняють документальне інтерв'ю, коли опитування учасників або свідків здійснюється з метою відтворення минулих фактів; інтерв'ю думок і ставлень, коли за допомогою інтерв'ю намагаються з'ясувати думки і ставлення людей до подій, що відбуваються, або явиш соціальної дійсності. За формою запитань: формалізоване (стандартизоване) інтерв'ю, коли формування запитань, їх число й альтернативи відповідей, кодування і форма запису передбачаються заздалегідь і строго фіксуються; неформалізоване (нестандартизоване), коли запитання і відповіді на них не визначаються заздалегідь. За процедурою проведення: панельне, спрямоване на вивчення еволюції ставлень і думок якоїсь групи людей до тієї чи іншої події протягом певного інтервалу часу; групове, коли одночасно проводиться опитування невеликої кількості осіб з метою викликати дискусію в групі; клінічне, спрямоване на одержання найбільш повної і глибокої інформації про мотиви, установки, думки респондента; багаторазове, коли одна й та сама особа опитується кілька разів протягом тривалого часу; фокусоване, спрямоване на вивчення реакції певного суб'єкта на якісь стимули відомої педагогу - досліднику ситуації; неспрямоване, неформалізоване інтерв'ю, яке має своєю метою зняти внутрішню напругу респондента і добитися психотерапевтичного ефекту.

Інтерв'ю допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів; дає змогу вести спостереження за їх психологічними реакціями. Воно ефективне в тих випадках, коли дослідник впевнений в об'єктивності відповідей опитуваного. Під час інтерв'ю дослідник ставить сформульовані наперед запитання у певній послідовності й записує відповіді на них. При проведенні інтерв'ю слід подбати про усунення або хоча б зниження впливу «третіх» осіб, присутність яких може змінити психологічний контекст інтерв'ю, спричинити нещирі відповіді респондента. На якість інтерв'ю впливають місце, конкретні обставини, тривалість його проведення. Респонденти краще погоджуються на коротке інтерв'ю. Достовірність і надійність одержаної інформації залежить і від особистості дослідника, його ерудиції і компетентності, спостережливості, дисциплінованості, моральної та фізичної витривалості, знання теми і техніки проведення інтерв'ю.

За кількістю учасників виділяють індивідуальне та групове інтерв'ю. Інтерв'ю, в якому одночасно беруть участь кілька опитуваних, проводиться в іих випадках, коли виникає потреба порівняти різні підходи до обраної проблеми, провести її дискусійне обговорення.

За формою інтерв'ю буває стандартним (відбувається суворо за розробленим текстом), творчим (дозволяє певну свободу запитань та відповідей на них), глибоким (межує з особистісно-довірливою бесідою).

У проведенні інтерв'ю досліднику треба уникати таких типових помилок:

— ситуаційних (неправильно вибрані місце та час розмови, опитуваногоне попереджено, він поспішає, не може зосередитись);

— соціологічних (вік інтерв'юера викликає заперечення опитуваних, Щ розмові дослідник припускається мовленнєвих огріхів, не володіє технікоюопитування);

— психологічних (інтерв'юер має упереджене ставлення до опитуваного,, оцінює добуті результати за стереотипом, навіть нейтральні відповідісприймає тенденційно).

Анкетування - метод одержання інформації, який грунтується на опитуванні людей для одержання відомостей про фактичний стан справ (наприклад, думок і ставлень різних груп учнів і учителів про різні сторони навчально-виховного процесу, про метод навчання). Метод анкетування використовується у випадках, коли досліджувану проблему важко вивчити іншими методами (наприюіад, мотиви вибору учительської професії, ступінь задоволення цією діяльністю).

Питання анкет повинні бути взаємно пов'язані і частково за змістом перекривати одне одного, що дає можливість перевірній достовірність відповідей. Вся анкета (вступна частина, стиль питань тощо) повинна бути побудована так, щоб викликати респондентів на відвертість, але не нав'язувати їм відповідей. При цьому опитувані повинні бути переконаними, що їхню відвертість не буде використано проти них, тому багато анкет можуть бути анонімними, без вказівки прізвища респондента.

Надійність відповідей, одержуваних анкетуванням, оцінюється в попередніх випробуваннях (пілотаж анкети), в яких з'ясовують однозначність розуміння запитань, відтворюваність відповідей (при повторному опитуванні тих самих осіб), повноту і обґрунтованість 1 передбачуваних варіантів відповіді. Найбільш істотні для цілей опитування проблеми розгортаються в систему основних і контрольних запитань, і просторово розділених в анкеті.

Результати анкетування готують для ручної або машинної обробки. Наукова цінність анкетування залежить від теоретичної бази дослідження, характеру вихідної гіпотези, мети дослідження. Відомості, одержані анкетуванням, співставляють з даними з інших джерел: аналізу документів, інтерв'ю, спостережень.

Різноманітні види анкетування групуються за кількома ознаками: за кількістю охоплення опитуваних (повне і вибіркове); за характером спілкування (особисте і заочне); за формою здійснення (групове та індивідуальне); за способом вручення анкет (поштове і роздавальне).

Повне анкетування передбачає опитування всієї генеральної сукупності | респондентів. Вибіркове, яке найчастіше практикується у педагогіці, охоплює лише частину опитуваних. За умов особистого анкетування опитуваний безпосередньо контактує з дослідником, що гарантує повернення анкет, дає

Т44

можливість контролювати процес їх заповнення. Під час заочного анкетування опитувані дають відповіді у відсутності дослідника, що часом призводить до помилок. Групове опитування проводиться одночасно з багатьма респондентами. Саме це надає популярності анкетуванню як методу ібору значного обсягу матеріалу при мінімальних витратах часу. В індивідуальному анкетуванні опитування ирохюдить з кожним респондентом по черзі. Роздавальне анкетування передбачає особисте вручення опитувального листка, а поштове - його рюзсилку, що розширює межі ішбірки, але знижує відсоток повернення анкет..

В основі анкетування, як і в бесіді, лежать спеціальний запитальник-шікета. Тому опрацювання його вимагає особливої уваги, вдумливості. Доцільно, щоб анкета включала до свого складу три смислові частини: ввідну, яка містить мету і мотиви анкетуваніая, значущість участі в ньому респондента, гарантію таємниці відповідеій і чіткий виклад правил іаповнения анкети; основну, яка складається! з переліку запитань, на які треба дати відповідь; демографічну, покликану виявити основні біографічні дані і соціальне положення опитуваного.

Практика проведення педагогічних досліджень показує, що при опрацюванні анкети дослідження доцільно враховувати такі основні вимоги:

- провести попереднє апробування (пілотаж) анкети з метою перевіркиі оцінки її обґрунтованості (валідності), понцуку оптимального варіанта іоб'єму запитань;

- пояснити перед початком опитування його мету і значення длярезультатів дослідження;

- коректно ставити запитання, оскільки цього вимагає шанобливеставлення до респондентів;

- залишати можливість анонімних відповідей;

- виключати можливість двосмисленсого тлумачення запитань іникористання спеціальних термінів і іноземних слів, які можуть бутинезрозумілими респондентам;

- слідкувати за тим, щоб у запитанні не пропонувалося оцінюватикілька фактів одразу або висловлювати думки про кілька подій одночасно;

- будувати анкету за принципом: від простіших запитань до

складніших;

- не захоплюватися багатослівними, довгими запитаннями ізапропонованими варіантами відповідей на них, оскільки це ускладнюєсприймання і збільшує час на їх заповнення;

- ставити запитання лінійним (кожне наступне запитання розвиває, конкретизує попереднє) і перехресним (відповідь на одне запитанняперевіряє достовірність відповіді на друге запитання) способами, щостворює в опитуваних сприятливу психологічну установку і бажання даватищирі відповіді;

- передбачати можливість швидкої обробки великої кількості відповідей з використанням методів математичної статистики.

При складанні анкети велике значення має чіткий зміст запитань і чітке їх формулювання. Запитання повинні бути запропоновані так, щоб їх однозначно розуміли всі піддослідні. Це важливо, оскільки при анкетуванні немає безпосереднього контакту з піддослідними. Внаслідок цієї обставини дуже важлива і детальна інструкція про порядок заповнення анкети.

Досвід проведення анкетувань свідчить про те, що відповіді даються змістовнішими і повнішими, коли в анкету включена невелика кількість запитань (не більше 7-Ю). Перевантаження анкети великим переліком запитань затрудняє створення в опитуваного необхідної установки, збільшує ймовірність формальних відповідей.

Істотне значення мас попередня апробація анкети. Зовнішні ознаки відповідей (стереотипність, односкладність, альтернативність, значне число відповідей типу «не знаю», «затрудняюсь відповісти» або пропусків, білих плям і «вгадування» відповіді, бажаної досліднику тощо) говорять про те, що формулювання запитань складні, неточні, в певній мірі дублюють одне одного, схожі за змістом, атестовані не усвідомили значення проведеного опитування, важливості правдивих відповідей для дослідника.

При складанні анкети використовуються кілька варіантів побудови запитань.

Це відкриті, закриті і напівзакриті запитання, а також запитаніія-фільтри і запитання на ранжування. До відкритих запитань належать такі, що передбачають довільну форму відповіді, нічим не регламентують її ракурси. Вони дають досліднику цікавий різнобічний матеріал, але водночас є незручними для обробки. Відповіді респондентів на них бувають недостатньо конкретними і віддаленими від теми опитування. Такі запитання використовують у тих випадках, коли дослідник прагне залучити опитуваного до активної роботи з формування пропозицій, порад з якоїсі. проблеми або коли не зовсім зрозумілий набір альтернатив іі запропонованого запитання.