Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Коротка характеристика класицизму.




Класицизм.

Коротка характеристика класицизму.

Тяжкі випробування пережило місто у XVIII ст. Після Північної війни почалися пошесті та епідемії, місто було пограбовано, а багато будинків зруйновано. У 1772 р., коли Галичина відійшла до Австрії, Львів стає адміністративним центром, що стимулювало його розвиток. З 1777 р. починають розбирати мури та розкопувати вали. На місці фортифікацій постали численні бульвари та вулиці зі збудованими з цегли та тинькованими кам’яницями. Так, камінь припиняє відігравати визначну роль у львівській будівельній практиці та використовується лише для виготовлення окремих деталей та для спорудження цоколів. На зламі XVIII-XIX ст. до Львова напливає значна кількість австрійських та німецьких урядовців, що, без сумніву, вплинуло на стильовий характер архітектури того часу.

Уже з 80-х рр. XVIII ст. і майже до середини XIX ст. у львівській архітектурі побутує класицизм, у якому відбився вплив австрійського напрямку – з його сухістю і простотою форм. У Львові він проявився здебільшого у житловому будівництві. У львівському класицизмі можна вирізнити декілька фаз розвитку. На першому етапі він ще пов’язаний з впливом пізнього бароко, і його можна назвати раннім. До таких пам’яток належить митрополичий палац собору св. Юра. На початку XIX ст. в архітектурі міста помітні елементи стилю ампір – в основному у декоративному оздобленні фасадів. З 30-40-х рр. у будівництві з’являється новий напрям, майстри якого прагнуть до граничної простоти архітектурних форм, уникають будь-яких декоративних елементів на фасадах, надають будівлі утилітарної функції. Це бідермайєр – стиль пізнього класицизму.

Вже наприкінці XVIII ст. реконструюються фасади житлових будинків, надбудовуються верхні поверхи. Наслідування, переосмислення класицизмом форм ренесансу, звернення до античної спадщини передбачало широке застосування скульптури для декорування фасадів. Найчастіше це були рельєфи у вигляді фризів або окремих вставок з міфологічними мотивами. Плідно працювали в цьому напрямку в І половині XIX ст. скульптори Г. Вітвер, родина Шимзерів, П. Евтельє.

Властива класицизму ієрархічність дозволяла використовувати декор тільки обмежено, з метою підкреслення значимості архітектурного елементу. Перший поверх візуально зміцнювався дощатим рустом, головна вісь підкреслювалась фронтоном з барельєфом в тимпані та акротеріями (кол. театр Скарбка, Природознавчий музей). Обрамлення вікон вирішувались лаконічно, з прямокутним сандриком, без застосування орнаментики та криволінійних форм. Ордеру, а саме повнотілій чи тричетвертній несучій колоні, надавалось значення декору першорядної важливості. Найбільш достойним вважався доричний ордер, особливо його грецький варіант, як на будинку Кредитно-Земельного Товариства. Оздобою доричного ордеру служили рельєфи в метопах: букраніони, маски, розети, торси та арматура (альтанка в парку ім. І. Франка). Ордер слугував для виділення входу або центрального ризаліту в найпрезентабельніших спорудах міста – адміністративних та громадських закладах (будинок Оссолінеум). Щоб зберегти властиву стилю ієрархічність у житлових будинках ордер не використовувався, а вікна часто не мали обрамлень.



Наслідування, переосмислення класицизмом форм ренесансу, звернення до античної спадщини передбачало широке застосування скульптури для декорування фасадів. Найчастіше це були рельєфи у вигляді фризів або дзеркал під вікнами. Плідно працювали в цьому напрямку в І половині 19 ст. скульптори Г. Вітвер, родина Шимзерів, П. Евтельє. До традиційної ампірної тематики рельєфів – тобто сфінксів, грифонів, лікторських зв’язок, арматури, рогів достатку, амфор, кратерів та музичних інструментів – у львівському ампірі долучаються міфологічні та пасторальні сюжети, а також побутові сценки, як на будинку “Пір року”. Вишуканою оздобою фасаду служать кронштейни, які, на відміну від інших елементів декору, виконуються в білому камені. На кронштейнах вирізьблені переважно стилізовані рослини: листя та квіти аканту, макове та пальмове листя, пальметти, хоча деколи передні площини кронштейнів прикрашені маскаронами.

4.2. Список об’єктів для натурних замальовок львівських будівель



періоду класицизму та ампіру

Таблиця 6

Адреса та відомості про будівлю Загальний вигляд об’єкту Адреса та відомості про будівлю Загальний вигляд об’єкту
1. Бібліотечна вул., 2 – кол. арсенал Сенявських, арх. П. Ґродзицький, 1639 р., перебуд. арх. І. Шамбре (Хамб­рец) (?), скульп. Й. Шимзер, 1830-ті рр.   2. Винниченка вул., 4
3. Винниченка вул., 8 – кол. ка­м’я­ниця Піл­ле­рів, арх. Ф. То­мек, скульп. Й. Шимзер, 1820-39 рр. 4. Винниченка вул., 14-16 – кол. палац для губернаторів Галичини, 1821 р.
5. Винниченка вул., 32 – кол. па­лац архіє­пис­копів, арх. Й. Зальц­манна, 1844 р. 6. Вірменська вул., 21 – житловий будинок, скульп. Г. Вітвер, І пол. 19 ст.
7. Вірменська вул, 23 – будинок “Пір року”, ск. Г. Красуцький, І пол. ХІХ ст. 8. Галицька вул., 11 – будинок “Під левом з двома тулубами”, перебуд. 1791 р. для Т. Вайчеля
9. Краківська вул., 4 – житловий будинок, ск. П. Ойтеле, 1830-ті рр. 10. Краківська вул., 34 – житловий будинок, 1790-93 рр., перебуд. поч. 19 ст.
11. Лесі Українки вул., 1 – кол. те­атр Скарбка (ім. М. Занько­вець­кої), за пр. арх. А. Піхля та Й. Заль­ц­манна, 1837-1842 рр. 12. Вул. Некрасова, 2-4 ‑ кол. Колегія піарів, за участю арх. Ф. Куль­чицького, 1762-1776 рр.,сх. флігель добуд. 1885 р.
13. Ринок пл., 29 – кам’яниця Ф. Ко­ритов­сь­кого, арх. Х. Му­радо­вич, 1760-ті рр. 14. Ринок пл., 45 – бл. 1790 -1800 рр. об’єднано дві середньовічні кам’яниці
15. Свободи пр., 1-3 – кол. буд. Гаус­нерів, скульп. Г. Вітвер і А. Шим­зер, 1809-1811рр. (№1) та 1821-1822 рр. (№3) 16. Січових Стріль­ців вул., 2 – кол. чин­шо­вий буди­нок гра­фа К. Кар­ниць­кого, 1846 р.
17. Стефаника вул., 2 – Осолінеум, арх. П. Но­біле, інж. Ю. Бем, 1827-1830 рр., під кер. арх. Й. Зальц­манна, Ф. Баумана, В. Шмід­та, до 1851 р. 18. Театральна вул., 10 – житловий будинок (на межі з бароко), ск. П. Ойтеле, 1774 р.
19. Театральна вул., 18 – При­родо­знавчий музей, арх. В. Рав­сь­кий-старший, бл. 1830 р. 20. Театральна вул., 22 – “Народний Дім”, арх. С. Гав­риш­кевич та В. Шмідт, 1851-1864 рр.
21. Шевська вул., 10 – житловий бу­ди­нок, ск. Г. Віт­вер та А. Шим­зер, ре­констр. поч. 19 ст, 22. Шевська вул., 12 – житловий буди­нок, ск. Г. Вітвер та А. Шимзер, реконстр. поч. 19 ст.

 


mylektsii.ru - Мои Лекции - 2015-2019 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал