Мікротопоніми села Луки та його околиць

3.1 Назви форм рельєфу (ороніми)

Назви гір та інших форм рельєфу як і рік належать до найдавніших і найстійкіших топонімів, які звичайно не піддаються датуванню. Це стосується і назв форм нижчого порядку, окремих горбів, знижень, долин. Для кращої орієнтації в місцезнаходженні об’єктів будемо робити їх прив’язку до нашого села.

Як правило, на формування більшості назв топонімів мають визначальний вплив фізико – географічні та соціально – економічні особливості розвитку тої чи іншої території. Спробуємо простежити як обидва ці фактори відображені в мікро топонімах прилеглих територій до села Луки.

Великий вплив на назви мікротопонімів мають переважаючі рослинні угрупування тої чи іншої території. Таких рослинних угрупувань на території села є досить багато, що і відбито в їхніх назвах.

Як вже відомо, найвищою горою в межах нашої місцевості є Букова гора, що знаходиться в лісі на пн-сх від села. Її назва походить від характеру переважаючого тут букового рослинного угрупування. Вона служить улюбленим місцем відпочинку молоді села.

На захід від лісу знаходиться горбиста місцевість Дубівки. Колись тут ріс дубовий ліс, у кінці ХІХ ст. його викорчували через те, що дерева були старими, а деревина – цінною. Зараз тут є поле.

Під липами - територія, розташована в південно – східній частині земель прилеглих до села між дорогою на Гординю і старицею рукава Дністра – Дністрівкою. Назва походить від рослинного угрупування – лип, що росли вздовж дороги до хутору Сузанівка. Є граничною територією, котра розділяє землі нашого села від земель села Гордині. Ця територія вважається для мешканців села найбільш віддаленою.

Зразу за сільською забудовою, в північно – центральній його частині знаходиться місцевість, котра належала до колишніх панських земель, в межах яких знаходився став. В зв’язку з тим, що вона була розташована за ним - отримала назву За ставом. На сьогоднішній час тут знаходиться рілля, яку використовують мешканці села.

Місцевість На кукурудзі розташована на правому березі потоку Сполучного і є сучасною назвою цієї території. На жаль, на сьогоднішній час мені поки що не вдалося розшукати в старожилів села старішої її назви. Вона склалася з того моменту, коли місцевий колгосп, котрий ще тоді існував, передав цю територію під городи для жителів села. В останній рік перед передачею цих земель тут збирали кукурудзу на силос.

Кемпи( від німецького Kamp – палатка). В роки Першої світової війни на цьому місці розташовувався військовий наметовий табір Австро – Угорських військ. Місцевість знаходиться на півдні села в межах Болоні за місцевістю За могилою.

Болоні – місцева діалектична назва пасовищ на яких жителі села випасають власну велику рогату худобу. Воно знаходиться у південній частині села на правобережжі ріки Стривігор, в заплавній її частині. Це змінена назва. Як недивно, вона пішла від назви оболонь, що означала заплавні луки(звідси для прикладу можна навести за аналогією назву київської Оболоні.

Фото № 3. Вигляд на село з місцевості Болоні.

Гавкове – змінена в процесі вжитку назва Галкове. Місцевість розташована в північній частині села, південніше Дубівок, недалеко від лісу, на лівому березі потоку Сполучний. Назва цієї території пішла від того, що під час оранки земель туди зліталися зграї ворон і галок, в зв’язку з тим що поле є досить родючим і по сьогоднішній час і в ґрунті присутня велика кількість земляних черв’яків та личинок різноманітних комах.

Стаї – місцевість, розташована між Конюшками і Змислами в улоговині через яку протікає потік Сполучний, по правий його берег. Територія була колись заболоченою, багатою на земноводних. Тут зграями збиралися птахи на жирування перед відльотом у вирій.

Під лісом – місцевість, розташована між масивом лісу і дорогою з села Конюшки, що сполучало його з Рейтарською дорогою і Шептичами. Сама назва вказує, де знаходиться місцевість. Подібно до того як було названо місцевість На кукурудзі, на сьогоднішній час цю територію називають ще Льониськом, в зв’язку з тим, що ці землі теж були передані жителям під городи від колишнього колгоспу, який в останній рік перед передачею вирощував тут льон.

Вільшина – невелика ділянка землі між Конюшками, лісом і Сендзівкою названа так через основне рослине угрупування тут – вільху.

Багато мікротопонімів нашого села прив’язуються також до гідрологічних об’єктів природного і штучного походження, яких є дуже багато в його межах. Це в першу чергу ріки Стривігор, Струга, Болозівка та велика кількість ставків. Так місцевість За ставом розташована в межах колишнього панського поля, що дійсно знаходилося за ставом.

До ріки Струга прив’язана територія – За Стругою, що знаходиться на лівому березі Стрвяжу і займає долину Струги по обидва береги.

За Дністрівкою – розташована на крайньому півдні наших земель на лівому березі стариці – Дністрівки. Використовується під ріллю.

Нетеча – невелика ділянка земель на кінці села Загір’я, між ним та сусіднім Островом в долині ріки Болозівки, що характеризувалася слабим стоком і дренажем ґрунтових вод, а також затримкою річкових вод, що залишалися після повеней. Звідси і назва.

Попробуємо розглянути і пояснити назви окремих мікротопонімів, зв’язаних із соціально – економічною діяльністю жителів села. Таких, як виявляється є переважна більшість.

Гумниська – територія місцевості, розташована на північному заході села за Рейтарською дорогою. назва походить від слова гумно, що означало тік з господарськими будівлями, на якому сушили і провіювали зібраний врожай зернових культур. за розповідями старожилів тут знаходилося не тільки гумно, а й декілька житлових будівель і корчма, що і не дивно, адже Рейтарська дорога на той час була важливішим шляхом сполучення Рудки – Купновичі – Зарайське – Береги – Самбір, ніж дорога Рудки – Самбір, яку постійно лагодили і підсипали через щорічний її розмив під час повеней рік Стривігору і Дністра, котрі на той час ще не були обваловані. Назва Гумниська, Гумно, Гумнище є типовою не тільки для нашого села, а й для багатьох мікротопонімів в різних частинах України.

до гумна прив’язується і назва території Загуменьки, яка була розташована в західній частині села Загір’я, де також знаходилося Гумно.

З сільськогосподарською діяльністю, вирощуванням зернових культур зв’язана і назва місцевості Вітряк, котра була розташована на півночі села поблизу Рейтарської дороги, хутора Змисли ну і звичайно Гумниськ. Тут знаходився вітровий млин. його розташування було невипадковим, при основній дорозі, рівновіддаленості від Конюшок, Загір’я, Купновичі, Шептич. Територія місцевості знаходиться на підвищених вододільних формах рельєфу, де протягом року спостерігаються переважаючі сильні західні вітри.

З промисловою діяльністю в селі зв’язано виробництва цегли для будівельних потреб. Цегельню було збудовану в Конюшках одразу по виїзді з села в напрямку на Шептичі, де і знаходився також глиняний кар’єр. Цегельня працювала з початку 1900рр до середини 70-тих років і ще прислужилася місцевому колгоспу. Та в зв’язку з появою більш сучасних цегельних підприємств була ліквідована, а за місцевістю закріпилася назва – Цегельня.

Драганівка – територія на північний захід від хутору Змисли, між ним і Рейтарською дорогою. Назва походить від слова драгун – військовий вершник. Існує згадка про те, що цю територію жителі Змислів віддали колись для постою польських драгунів, які слідкували за порядком і охороняли Рейтарську дорогу.

Сюдемка – місцевість, розташована між Гумнищами, Драганівкою і Змислівським полем. Назване так від того що його площа складає 7 польських моргів.

Сад – місцевість в південній частині Змислів, де колись знаходився знищений сад.

Гребля – місцевість, розташована в західній частині села, на лівому березі каналу, який впадає в потік Сполучний. На місці каналу тут колись був потічок, перегороджений греблею(загатою), що служила для регулювання стоку води і напування худоби, що тут випасалася. Пізніше з впровадженням меліоративних робіт, вона була зруйнована.

Жолобина – місцевість, розташована відразу на північ Загір’я, що займає видовжену улоговину між двома горбами у формі жолоба. Колись тут випасали коней, корів, косили сіно.

За БАМом – сучасна назва місцевості, розташованої практично в центральній частині угідь села, одразу за зерноочисним комплексом, збудованим на початку 80 – х років минулого століття і охрещуваного народом – БАМом, як велику і грандіозну новобудову на території села, за аналогією до будівництва Байкало – Амурської магістралі на території Росії, як «будови віку». Стара назва, на жаль, не збереглася.

Окописька – території, відведені за селом для захоронення загиблих свійських тварин. Їх є два: під лісом на півночі від села і в Загір’ї на північний захід від Жолобини.

Холерний цвинтар – місцевість, розташована під лісом на північ від Конюшок за Цегельнею. Названа так через те, що тут відбувалися захоронення жителів села, що заразилися і померли в результаті спалаху епідемії холери всередині ХІХ ст.

Помєрки – ділянки поля в західній частині села Загір’я, що займали дуже незначну площу, розділену між багатьма власниками, які часто сперечалися між собою за межі, щоразу їх перемірюючи.

Фото №1. Місцевість Помєрки.

Кадуб – місцевість, розташована одразу за селом Загір’я. Між ним і Жолобиною знижується у напрямку на північ від села. Назва походить від того, що тут колись знаходився деревяний колодязь з дуже чистою холодною водою, з якого потім була побудована насосна станція, що забезпечувала худобу на фермах питтєвою водою.

Долиньки – невеликі ділянки сінокосів, розподілених між жителями села, що розташовувались на північ від греблі.

Під городами - ділянки городів розташованих одразу на південь від села Загір’я між дорогою Конюшки – Острів і рікою Стругою та Болозівкою.

Новина – землі запасу який довгий час стояли облогом і використовувались для випасання колгоспної худоби, або як сінокіс для забезпечення її кормом. Знаходиться одразу за селом Конюшки в північній частині по правий бік від дороги Конюшки – Шептичі.

За горбатим мостом – території пасовища і сіножатей розташованих по ліву сторону шосе Львів-Самбір за центральним осушувальним каналом, через який побудовано на шосе міст, прозваного в народі – Горбатим. До сьгоднішого часу автомобілі проїжджаючи через нього мусять стишувати хід і пригальмовувати.

Біля табору – місцевість, що знаходиться по правий бік дороги Конюшки – залізнична станція Луки і займає лівий берег Дністрівки. Ця назва сучасна і виникла підчас існування колгоспу, коли тут діяв літній табір в якому від весни до зими випасалася і утримувалася колгоспна худоба.

Корчунок – місцевість розташована одразу на правому березі р.Стрв’яж. Колись була вкрита густими зарослями чагарників, верби і верболозу, розчищеними і викорчуваними та окультуреними на початку XX ст.

Під штрикою – територія сінокосів за Корчунком, що знаходиться на південний схід від села під залізничним полотном Львів – Самбір. Залізниці колись називали штриками.

За гостинцем – назва пасовища яке використовують жителі Конюшок для випасання своєї худоби, розташована одразу на південний схід за селом Конюшки по лівий бік шосе Львів – Самбір. Як відомо гостинцем називали битий шлях, добру дорогу, що зєднювала колись важливі населенні пункти.

Багато мікротопонімічних назв пов’язані з місцями поховань і могилами. Мікротопонім могила поширений по всій території України – Могила Мечетна, Бельмак могила. В нашій місцевості на південь від Болоні знаходиться територія котру називають За могилою. За переказами старожилів цією територією проходила лінія фронту в роки Першої світової війни між російською та австро-угорською арміями. Тут проходили жорстокі і запеклі бої з великими втратами з обох сторін і десь у цьому місці знаходиться братська могила загиблих вояків.

На самому півдні земель, що відносяться до села і знаходяться на межі земель, що належать Корналовичам, знаходиться територія сінокосу – Вили. Назва пояснюється тим, що її вигляд і розташування між двома сусідніми ділянками нагадував сільськогосподарське знаряддя праці – вили.

Багато мікротопонімічних назв прив’язуються до окремих господарських об’єктів прикладів яких ми вже розглянули досить багато. Одні з них такі, як Вітряк, Гумно, Гребля давно перестали існувати та назви про їхнє місцезнаходження збереглися по сьогоднішній час. До таких мікротопонімів відноситься і місцевість названу Під буровою. Ця назва виникла в середині 70-тих років і є сучасною. Вказує на те, що тут колись знаходилась бурова вишка і йшли пошуки родовищ газу. Стара назва нажаль не збереглась.

Багато оронімів є присвійними, що вказували на їхню приналежність до когось. В них зустрічаються власні назви прізвища, прізвиська, що лягли в їх основу. Такі назви є і навколо нашого села: Шептицьке – поле, розташоване найдальше від села в північній його частині, придбане його жителями, що повернулися з трудової еміграції у мешканців села Шептичі, це саме стосується поля названого Купнівське, що знаходиться на північний захід від села Загір’я, та сінокосу названого Корналівським, що знаходиться на самому півдні наших земель; Болоні яке поділялося на клітки; Конюшецьке, Кривулянське, Загорецьке жителі відповідно до яких випасали і далі випасають свою худобу; Коропузьке – назва сінокосу за місцевістю За горбатим мостом по ліву сторону від дороги Львів – Самбір назване так через те, що протягом довгого періоду часу здавалося в оренду для заготівлі сіна жителям с.Коропуж. На схід від місцевості Під липами знаходиться Панська долина, що була колись його власністю і на якій заготовляли сіно для його худоби, це саме стосується і поля яке називали Панським полем, на якому зараз розміщуються колишні колгоспні ферми.

Сендзівка – ділянка землі відразу при в’їзді справа в село Луки з дороги Львів – Самбір, територія якої колись належала повітовому судді з м.Рудки, тепер забудована житловими будинками.

3.2 Назви вод (гідроніми)

До цієї групи належать назви текучих і стоячих вод. Саме в гідронімії переважна більшість назв пов’язана з позначенням характерних особливостей навколишнього природного середовища. Назви вод можуть служити дзеркалом світу природи. Вони є назвами-індикаторами, які досить точно характеризують основні особливості водного об’єкта. В дослідженні їх назв схрещуються кілька аспектів: мовознавчий, географічний, народознавчий, тому вони є одним із найскладніших в розкриті пояснення назв.

В нашій місцевості до гідронімів найдавнішого індоєвропейського походження належать: Дністер – від дон, дана, дна – вода, річка + стер – південний; однак швидше цей компонент виводиться, як гідроніми Стрий, Стрв’яж, Струга, із стр – швидка. Корінь стр зустрічається в словах бистр, стріла, струя, стрибати, а також у імені Стрибога – давньослов’янського бога вітру. Пояснення цієї назви стосується і стариці – рукава Дністра – Дністрівки, що знаходиться на Занівці в південній частині села.[7]

Спільний корінь стр є також у двох рік нашої місцевості – Стрв’яжу і Струги.

Фото №2. р. Стривігор.

Вище ми розглянули походження їх назв від скіфсько-сарматського стр. Але крім цього існує ще декілька версій походження назв: назву виводять від давньо - іллірійської форми struingos, strum – gos, яке перейшло до слов’ян, як stru, struja в розумінні струмінь, текуча вода. В. П. Петров вважає, що раніше всі ріки Придністров’я з коренем стр називалися Стриями, що означає вода.[1]

Цікаву дилему можна зустріти і в теперішній назві ріки. Як відомо, наші землі знаходились у складі Галицько-Волинського князівства, Речі Посполитої та Росії. За часів Галицько-Волинського князівства зустрічаємо назви Стерев’яж, Устріж, за часів Речі Посполитої та Польщі – Стрв’яж, за часів Росії – Стривігор. Одні з дослідників вважають, що по-справжньому назва має звучати як Терев’яж, що повстала з готської форми – Тервінгія. Тервінгами (Tervingi) – називали західних готів, а в Галичині жителів надбужанської сторони. Приставне с вказує на спосіб, в який люд старається осмислити не зрозумілі для себе слова. [4].

В Польщі на березі потоку Стрв’яжик знаходиться однойменний населений пункт, в Україні – села Старява, Старжава, назви яких імовірно зв’язані з гідронімом Стрв’яж.

Подібне пояснення виводиться в етимології пояснення назви допливу Стрв’яжу – ріки Струги, що впадає в неї з лівого берега. Струга бере початок на східній околиці с.Воютичі і тече на південний схід паралельно Стрв’яжу. Сьогодні це неглибокий, дрібний струмок шириною від одного до трьох метрів, глибиною 0, 5 – 1м.

Ще однією лівою притокою Стривігора, що витікає з-під Вовчої Дольної трьома джерелами під горою Радич з висоти 400м., які з’єднуються в селі Болозів Старосамбірського району є ріка Болозівка. Впадає в Стривігора на західному краю села Луки у вигляді великого гребельного ставка прямокутної форми. Назва села виводиться або від кореня Бол – болото, річка, що тече по болотистій місцевості, або від Полоз, Полаз, Полазник, що означає мандрівник – мандрівна ріка.

3.3Назви поселень(ойконіми)

Географічні назви міст, селищ, хуторів, що об’єднуються поняттям ойконіми, як правило молодші і менш стійкі порівняно з омонімами і гідронімами, а тому часто є похідними від останніх, як наприклад м. Стрий від р. Стрий або с. Болозів від р. Болозівка. Вони важливі ще й тому, що з ними пов’язане господарське, політичне і культурне життя їх мешканців.

Багато назв поселень опосередковані через власні імена, прізвища, прізвиська(антропоніми). Імена і прізвища нашим предкам часто давали за назвами звірів і птахів, в нашому випадку – коней, Конюшки. Назва села Загір’я зв’язана з орографічними особливостями його розташування. Між цими двома поселеннями існує місцевість Кривуля – назву якої пояснюють петлями дороги, вздовж якої вона розташована. На північ від села знаходився хутір Змисли, назва якого зв’язана з господарською діяльністю. Змисли – хутір розташований в північно – західній частині села. Складався колись із близько десятка житлових і господарських будівель. Проіснував до середини 70 – х років минулого століття. За часів існування колгоспу тут займалися садівництвом, овочівництвом, ягідництвом, знаходилася колгоспна пасіка. На сьогоднішній час сади викорчували, а тут знаходиться поле. Назва хутору походить від мисливських промислів, якими займалися польські пани і шляхта, що жили в селі. Після полювання, коли вони поверталися додому, обов’язково заходили на ночівлю сюди, щоб погрітися і поласувати підстреленою дичиною. Тут ночували запрошені на полювання заїжджі гості і мисливці. В межах Змислів виділяють ще свої окремі території: Драганівка, Сюдемка, Сад.

На півдні від села знаходився хутір Сузанівка, в межиріччі Стривігора та Дністра. Його назва виводиться від його власниці пані Сузанни, що його заснувала. До цього ту місцевість називали Заньво. В процесі вжитку місцевими жителями Сузанівка змінилася на Занівку. Це якимось чином зв’язане із попередньою назвою.