Фізико – географічні особливості

Село Луки розташоване у пн. Частині Самбірського району за 58 км від м Львова та 18 км від м. Самбора біля шосейної дороги Львів – Самбір – Ужгород та залізничного полотна Львів – Самбір – Турка – Ужгород. Поселення розкинулося на протязі 3 км на лівій терасі ріки Стрв’яж. На захід від села знаходиться село Острів і Чернихів, на пн. – Купновичі та Шептичі, на схід – Хлопчиці, на пд. – Гординя і Корналовичі, на пд. – зх – Калинів і Пиняни. Посеред цього територіального простору із заходу на схід тече ріка Стрв’яж – ліва притока Дністра, який впадає за 10 км в районі села Долобова. На схід від села, на межі з Хлопчицями, лежить лісисте взгір’я, яке колись називали Налісники з найвищою горою – Букова, висотою 319 м, котра є найвищою в даній місцевості. Загалом фізико – географічне положення досить сприятливе.[10]

В геологічному відношенні село знаходиться в межах Передкарпатського прогину. В основі цієї території під ґрунтами лежать зім’яті у складки, розламані і зсунуті осадові породи, що знаходяться на значних глибинах. Вони утворилися в результаті того, що в палеогені коли піднімалися Карпати, Передкарпаття було вкрите морем.

З морськими відкладами зв’язані родовища солей, кухонної і калійної. Останню було знайдено біля с. Блажева, неподалік Лук. В найближчих місцевостях: Рудках, Пинянах, Садковичах, Залужанах, Майничах, Берегах, Ковиничах знайдено родовища газу. Пошуки блакитного палива відбувалися і на Занівці, біля Лук. В заплавах рік Дністра, Болозівки і Стрвяжу є значні накопичення торфу, який колись добували і в селі. В селі добували гончарну глину, з якої виготовляли цеглу.

Село знаходиться на межі пд. Частини Сансько – Дністровської височини і Верхньодністровської рівнини, в межах Головного європейського вододілу. На пн. від села рельєф розчленований, має горбистий характер. Найвищою точкою місцевості є г. Букова висотою 319м. лівий берег ріки Стрв’яж займає Верхньодністровська рівнина, що знаходиться в пониззі приток Дністра – Стрвяжу, Болозівки, Струги та ін. Характеризується рівнинним рельєфом. Абсолютні висоти 250 – 300 м. Пов’язана з Підбузькою та Крукеницькою поперечними депресіями. Формування рельєфу рівнини пов’язане з неотектонічними рухами, діяльністю льодовика та інтенсивною роботою рік. В її межах переважні площі займають заплава, перша та друга надзаплавні тераси. Поверхні заплави і першої надзаплавної тераси заболочені. Русла рік врізані в алювій на 3 – 6 м, потужність якого може складати 18 м.

В цілому рельєф навколишніх місцевостей є сприятливим для розвитку с/г, зокрема землеробства, будівництва житлових та інженерних споруд, господарських комунікацій і шляхів сполучення.

Село Луки як і вся Львівська область розташоване в зоні перехідного помірного клімату, що формується переважно під значним впливом Атлантичного океану. Вологі і теплі переважаючі зх. вітри приносять сюди майже всі опади – 650 – 700 мм/рік. Погода досить швидко і часто змінюється. Спостерігається нестійкий сніговий покрив зимою та рясні дощі влітку. Саме на теплий період року припадає максимум опадів. Багаторічні спостереження показують, що найбільш дощовим місяцем є червень. Разом з тим територія Самбірщини перебуває і під впливом арктичних та помірно – континентальних повітряних мас, які приносять іноді значні морози взимку до -30 С, і суху сонячну погоду у вересні – жовтні. Середньорічна температура становить +8 - +10 С; літо тепле, нежарке, вологе і дощове. Середня температура липня +18 С; осінь тепла, сонячна, суха. Зима м’яка, з відлигами, в останні роки майже без снігового покриву. Середня температура січня -4 С. Весна тривала, іноді затяжна, вітряна, прохолодна, досить волога.

Найбільшою водною артерією, що тече через село, є ріка Стрв’яж - ліва притока Дністра І – го порядку. Бере початок на висоті 500 м в Низькогірних Бескидах, західніше станції Кросцєнко в Польщі. Пливе через Старосамбірський і Самбірський райони на протязі 94 км. Стривігор несудноплавна ріка, проте під час весняних повеней і літніх, часом катастрофічних паводків, він разом із своєю лівою притокою Болозівкою нагадує справжнє море.

З лівого берега Стривігор приймає потік Стругу, що бере початок на східній околиці с.Воютичі і тече на південний схід. Струга – це по-суті дрібний струмок, який має ширину від одного до трьох метрів при глибині 0, 5-1м.

Річка Болозівка – ліва притока Стривігора, витікає з-під Вовчої Дольної трьома джерелами під горою Радич з висоти 400м. Вони з’єднуються у селі Полозів Старосамбірського району. Загальна довжина – 44км, а площа басейну – 271кв. км. На західному краю нашого села Болозівка впадає у Стривігор, ніби «поставивши велику крапку» у вигляді досить великого гребельного ставка прямокутної форми.

На пн від села протікає потік Сполучний, який є допливом ріки Вишенька і разом з нею впадає в р. Сян і Балтійське море. За часів Австро - Угорщини існував проект побудови каналу через село з метою сполучення басейнів рік Стривігору і Вишеньки.

На території Занівки колись знаходилось велике озеро, яке поступово заросло і перетворилося в болото. В 70-х рр.. його осушили і тепер тут є сінокоси на торфовищі. Тут же знаходиться стариця – відгалуження рукава Дністра – Дністрівка, яка колись впадала у Стривігор.

В межах села і навколо нього існує велика кількість ставків – 21. найбільший з них знаходиться в кінці с. Загір’я.

Ґрунти навколо села сформувалися на лесових намулистих і глинистих материнських породах. Тут поширені на півночі родючі темно – сірі опідзолені ґрунти та чорноземи опідзолені легко – суглинкові. В заплаві Стрв’яжу – дернові і лучно – болотні ґрунти, легко – суглинкові і торфувато – глеєві і торфовища. На території лісу – сірі лісові.

Різноманітність рельєфу і ґрунтового покриву мікрокліматичних умов зумовили наявність на прилеглих територіях різних рослинних угрупувань як природних так і штучних. До природних відносяться лісові, лучні, болотні, водяні рослинні угрупування; до штучних – рослини села, лісонасадження вздовж польових доріг, с/г культури. Сучасний природний рослинний покрив сильно змінений господарською діяльністю людини, так знищено дубовий ліс в місцевості Дубівки, де зараз знаходиться рілля.

У лісі, що розташований на пн-сх від села поширені листяні породи дерев: дуб, бук, граб, ясен, клен, осика, береза. В підліску: шипшина, терен, калина, бузина, ожина, по берегах ріки – верболіз. Лучна рослинність представлена – костриця лучна, вівсюнець лучний, лисохвіст, стоколос безостий, осот, тонконіг, королиця, хвощ. Болотна рослинність – осока, тростина, лепеха, білоліз, водяна сосонка, купавка; з рослин водойм – купанка, ряска, стрілолист, тілоріз, лепешняк, очерет, рогоза. На території села знаходиться ареал поширення ендемічної низькорослої квіткової рослини – Чорного тюльпана, який занесений до Червоної книги, він росте тільки в Самбірському районі вузькою смугою завширшки 30-40 м вздовж правого боку шосе Самбір – Львів від Лук до Калинова.

Тваринний світ не є досить багатим. З риб водяться підуст, марена, головень, верховодка, пічкур, короп – сазан, бичок, в’юн, карась, ротань, окунь, щука. З земноводних – тритони, жаби, ропухи, кумки, квакші; з плазунів – вужі і ящірки; з птахів – дика качка, крижень, черок, кулик, лелека, біла чапля, бекас, деркач, сова, крук, грак, ворона, галка, сорока, сойка, шпак, щиглик, жайворонок, ластівка, куріпка, перепел, горлиця, дикий голуб, канюк, яструб, сич, горобець, соловей, снігур, дятел, зозуля, пугач, мухоловка, синиця; з ссавців – білка, ховрах, хом’як, миша, полівка, пацюк, горностай, ласка, тхір, лисиця, куниця, заєць, видра, дикий кабан, трапляються козулі. Тваринний світ як і рослинний потребує охорони.[9]