Вулиця І. О. Кобилянського

Іван Олександрович Кобилянський народився в 1921 році в сім'ї корінного криворізького гірника. у юнака була мрія - стати авіатором. Вона почала здійснюватись, коли в 1937 році Іван вступив до aeроклубу. Через рік він відмінно закінчив його, потім навчався в авіаучилищі, по закінченні якого став інструктором аероклубу. У 1940 році був призваний до Червоної Армії, навчався у військовому училищі штур­манів.

Учaсть у Великій Вітчизняній війні І. О. Кобилян­ський взяв з 3 вересня 1941 року. Спочатку був повітря­ним стрільцем, потім пілотом-штурмовиком, штурманом ескадрильї. За два перших місяці боїв здійснив 30 ус­пішних штурмових вильотів, збив ворожий літак Був нагороджений орденом Червоного Прапора. В наступні два місяці брав участь у 70 бойових вильотах і вдруге був нагороджений орденом Червоного Прапора. В кінці 1941 poку літак прославленого екіпажу був збитий над територією ворога, але І. О. Кобилянський зумів через лінію фронту повернутись до своїх. І ось він, майстерний і відважний штурмовик, знову в повітрі. За півроку бойових дій екіпаж І. О. Кобилянського знищив та пошкодив 14 танків і бронемашин, 2 гармати, 285 автомашин, понад тисячу гітлерівців. У березні 1942 року криворожанин Кобилянський був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

У 1942-1944 роках член КПРС капітан І. О. Коби­лянський героїчно воювaв на Сталінградському фронті, брав участь у Курській операції, в повітряних боях над Дніпром. У вересні 1943 року, поранений в бою з п'ятьма мессерами, довів літак до аеродрому. В березні 1944 року його направили на навчання у Військово­ - повітряну академію імені Жуковського. Іван Олександрович побував у батьків на Криворіжжі. А поїхавши у Москву, домігся переводу в бомбардувальний полк, авіаційної дальної дії. Ще рік штурман ескадрильї водив свої літаки на тилові об'єкти фашистської Німеччини. 22 квітня 1945 року він загинув у бою над Краковим і похований у цьому місті.

На честь І. О. Кобилянського вулиця, де він наро­дився і жив, названа його іменем. В будинку № 164 проживали батьки героя - Олександр Павлович і Олександра Гордіївна Кобилянські.

Багато міст та сіл в нашій країні, але найрідніше місто – Кривий Ріг. Привільно розкинувся він у степу.Від Інгульця до Даманського височать його будови, виблискують новою фарбою копри, кучерявляться каштанами проспекти. Ніби все як в усіх, проте… Чисте, вмите вранішньою росою або помережене вечірньою ілюмінацією – де ще знайдеш таке? Його річки та струмочки весело дзвенять назустріч новому дню. Потужний комбінат видає сталь та чавун, в забоях невтомно бурять руду гірники, у кар'єрах вона виблискує на сонці неповторним синьо – червоним сяйвом. Гарний велетень з казки. Широкоплечий та могутній, добрий та дещо наївний.