Взвод (відділення, танк) не має права залишати опорний пункт (позицію),яку займає, і відходити без наказу командира роти (взводу).

Взвод обороняє опорний пункт до 400 м по фронту і до 300 м в глибину.

Побудова оборони механізованого (танкового)взводу включає:

Побудова оборони механізованого (танкового)взводу включає: бойовий порядок взводу, опорний пункт взводу і систему вогню.

Основні зусилля взводу в обороні зосереджуються на напрямку наступу противника, що очікується, і утриман­ні важливої ділянки (об'єкта) місцевості. Побудова оборони повинна забезпечувати відбиття атаки против­ника і знищення його танків і живої сили перед перед­нім краєм, на флангах і в глибині оборони.

Бойовий порядок механізованого взводу в обороні.

Бойовий порядок взводу будується залежно від поставленого завдання і умов місцевості. Позиції відді­лень механізованого взводу в обороні розташовуються, як правило, в одній траншеї в лінію. В опорних пунктах, розташованих на найбільш імовірно­му напрямку наступу противника, позиція одного із відділень взводу з метою посилення стійкості оборони може обладнуватися в глибині опорного пункту (на другій лі­нії) в 100—200 м за траншеєю. При загрозі атаки з флангу бойовий порядок може будуватися уступом впра­во або вліво, а танкового взводу, крім того, - кутом назад або кутом вперед.

Бойові машини піхоти і танки в опорному пункті взводу розташовуються по фронту і в глибину з інтерва­лом до 200 м. Вогневі позиції для них вибираються з врахуванням умов місцевості, як на передніх, так і на зворотних схилах висот з таким розрахунком, щоб за­безпечувалось спостереження за противником і ведення вогню на граничну дальність прямою наводкою із гар­мат, кулеметів і протитанковими керованими ракетами, взаємна вогнева підтримка та можливість вести зосере­джений вогонь перед переднім краєм і на флангах опор­ного пункту, а також кругова оборона, приховане розта­шування вогневих засобів і маскування.

Бронетранспортери займають вогневі позиції, як пра­вило, в глибині опорного пункту так, щоб забезпечува­лась можливість ведення вогню із кулеметів переважно в сторони флангів і в проміжки.

Придані механізованому взводу протитанкове і вог­неметне відділення можуть розташовуватися на позиціях механізованих відділень, а гранатометне відділення — в проміжках між ними або на фланзі опорного пункту взводу. Передбачається можливість маневру цих відді­лень в ході бою на найбільш небезпечний напрямок і для заняття кругової оборони.

В опорному пункті взводу і на його флангах можуть займати вогневі позиції протитанкові засоби і танки, які не підпорядковані командиру взводу. Командир взводу повинен знати завдання цих засобів і підтримувати з ни­ми тісну взаємодію.

Система вогню взводу в обороні включає: ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені перед пе­реднім краєм оборони; зони протитанкового вогню бойо­вих машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу перед переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують.

Основу системи вогню взводу складає вогонь танків, бойових машин піхоти, протитанкових гранатометів і ку­леметів. Система вогню будується з врахуванням вогне­вих можливостей усіх видів зброї взводу і приданих йому вогневих засобів, у тісній їх взаємодії і в поєднан­ні з інженерними загородженнями і природними пере­шкодами. Вона повинна забезпечувати ураження про­тивника, передусім його танків та інших броньованих машин, на підступах до оборони, перед переднім краєм, між сусідніми опорними пунктами і в глибині оборони, можливість ведення фронтального, флангового та пере­хресного вогню, а також кругову оборону опорного пункту.

Безпосередньо перед переднім краєм підготовляється зона суцільного багатошарового вогню: вся місцевість у смузі до 400 м перед переднім краєм повинна знаходи­тися під вогнем взводу, а мертві простори, які є, повин­ні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

Загородження та підступи до них повинні добре про­глядатися і прострілюватися вогнем всіх видів.

Ефективність вогню " в обороні досягається його влуч­ністю, масовістю і раптовістю застосування, а також умілим управлінням ним. Всі вогневі засоби в обороні повинні бути готовими до ведення вогню і здійснення маневру вночі та в інших умовах обмеженої видимості.

Під час організації системи вогню механізованому (танковому) взводу І відділенню указуються смуга вог­ню, додатковий сектор обстрілу, а взводу, крім того, - одна-дві ділянки зосередженого вогню.

Бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), тан­кам, гарматам, протитанковим керованим ракетним, комплексам, гранатометам, вогнеметам і кулеметам при­значаються основні і запасні (для чергових вогневих засобів і тимчасові) вогневі позиції, вказуються основ­ний і додатковий сектори обстрілу (вогнеметання) з. кожної позиції на дальність їх дійсного вогню. Вогонь ручних протитанкових гранатометів підготовляється» у смузі вогню своїх відділень. Смуги вогню визначаються межами справа і зліва. Кожна межа вказується двома точками (орієнтирами). Смуги вогню (сектори обстрілу) сусідніх підрозділів (вогневих засобів) на стиках повин­ні взаємно перекриватися.

Готовність системи вогню визначається заняттям бо­йовими машинами піхоти (бронетранспортерами), тан­ками, гарматами та іншими вогневими засобами вогне­вих позицій, підготовкою даних для стрільби, а також наявністю боєприпасів.