Використання засобів фахівцем щодо зв'язків із громадськістю

Особливу роль PR-процессе грають засоби інформації, т.к. у досягненні ділових цілей особливо значущий чинник сприятливого відносини громадськості до продвигаемому об'єкту.

Інформаційний простір накрив – це область загальної професійної відповідальності журналістів і фахівців із зв'язків із громадськістю. У цьому PR відповідає за чистоту своєї методологією й технології, а ЗМІ покликані забезпечувати прозорість, гласність самої сфери public relations, як будь-який інший.

PR-фахівці що неспроможні у роботі застосовувати такі прийоми, як прослуховування телефонних розмов, перлюстрація кореспонденції, анонімне фотографування, використання сумнівних джерел,

Напрями роботи з преса може містити:

a) Абонентское обслуговування;

b) Стратегічне планування висвітлення діяльності компанії, у ЗМІ;

з) Выстраивание довгострокових відносин із ЗМІ різної спеціалізації;

d) Визначення ключових ЗМІ з проекту;

e) Моніторинг ЗМІ;

f) Створення інформаційних приводів, планування новин ЗМІ;

g) Посилення інформаційних приводів;

h) Підготовка інформаційних і аналітичних матеріалів ЗМІ: прес-релізи, PR-статьи, медиа-киты тощо.;

і) Поширення інформаційних матеріалів через базу ЗМІ;

j) Надання інформації з запитам преси;

k) Організація заходів ЗМІ (прес-конференція, круглий стіл, пресс-ланч, прес-тур).

l) Запрошення лідерів думок до участі у заходах або заради коментарів у ЗМІ (незалежні експерти, чиновники, представники громадських організацій, фахівці з проблемі);

m) Інформаційна підтримка заходів і подій компанії, у ЗМІ (репортажі на радіо, ТБ, PR статті, замітки у пресі, Інтернет);

n) Координація дій з ЗМІ і підрядними організаціями, контролю над освітленням події у ЗМІ;

o) Спільні акції з ЗМІ;

p) Підготовка звітів;

q) Забезпечення проведення заходів (конференц-зал, презентаційне устаткування, фуршет, матеріали для пресс-пакета).

Принципи роботи фахівця з зв'язків із громадськість із засобами масової інформації:

a) Повага до свободи друку, яка багато чому визначає значимість преси, та забезпечує взаємну повагу до імені.

b) Регулярність у взаєминах із ЗМІ.

з) Подача лише правдивої інформації у критичній ситуації

d) Фахівець із зв'язків із громадськістю нічого не винні вживати дій, які можуть зашкодити репутації ЗМІ.

e) Новинарна інформація повинна поставлятися безоплатно і будь-якого прихованого винагороди до її використання або публікацію.

f) Якщо виникне потреба проявити ініціативу чи здійснити будь-якої контролю над поширенням інформації фахівець із зв'язків з американською громадськістю могжет зробити це з допомогою платній публікації у пресі чи заплативши під час мовлення на радіо й телебаченні відповідно до правилами та практикою від, прийнятих у цій галузі.

g) У своїх відносинах з інших професій та інших областях громадських відносин фахівець із зв'язків з американською громадськістю повинен знати й поважатиме правил і практику, прийняті цих професіях, й виконувати їх у тій ступеня, у якій сумісні з етикою щодо його власної професії та справжнім Кодексом.

У цілому нині процес організації медиарилейшнз можна наступного вигляді:

a) Ситуационный аналіз

b) Стратегічне планування

з) Тактична планування

d) Реалізація плану

e) Аналіз і корекція плану

Вибір тій чи іншій стратегії залежить від ринкової ситуації. Біля кожної компанії - свої свою мету і свою власну медиастратегия. Отож не можна вибрати якусь стратегію як шаблонової чи назвати її найефективнішою. Потому, як визначено стратегія і обрані канали поширення інформації, плануються тактичні дії: яка інформація поширюватиметься які конкретні ЗМІ, з допомогою яких заходів та журналістів. При виборі ЗМІ обов'язково відповідність аудиторії ЗМІ аудиторії впливу кампанії.

Напрями дій зі роботі PR-специалиста з ЗМІ:

Створення інформаційних приводів. Інформаційний привід – це якесь подія, новина, до котрої я теоретично живить інтерес аудиторія тієї чи іншої ЗМІ. Не всі компанії здатні усвідомлювати важливість роботи над інформаційним приводом.

Формування інформаційного поля.

Громадська думка може бути сформований лише серією публікацій. Серія публікацій у різних виданнях за одним інформаційному приводу формує інформаційне полі – середу, у якій кожен новий інформаційний привід «приживається» дедалі більше сприятливо.

Управління і коригування інформаційних полів. Створивши інформаційне його необхідно удосконалювати. Він повинен постійно контролюватися, інакше її розвиток йтися безконтрольно. Часто така безтурботність призводить до ураження в інформаційному боях із конкурентами.

О.Н. Чумиков виділяє такі механізми стосунків з ЗМІ [11]:

a) Формування власного інформаційного потоку. Інакше кажучи – це формування унікального каналу поширення інформації про організацію, і навіть «монополія» ж на таку інформацію.

b) Сегментирование інформаційного потоку, маніпулювання інформацією. Замість великого масиву інформації вычленяется найнеобхідніше певним цільовим аудиторіям реалізації ваших ПР-задач.

з) Пріоритетний постановка інформації, інформаційне партнерство із. Определённым ЗМІ дається декларація про «ексклюзивну» інформацію за безплатну інформаційну підтримку.

d) Оптимізація форми і пародіюванням стилю подачі матеріалу кожному за конкретного ЗМІ.

Висновок: ЗМІ ніколи й необов'язково є ініціаторами чи суб'єктами змін - у свідомості окремих осіб чи соціальних груп. Самі собою вони можуть бути ні інструментом руйнації, ні інструментом творення і суспільного прогресу. Їх позитивна чи негативна роль залежить від того, якими соціальними силами і із метою їх використовують.

3. Роль засобів у інформаційній війні Грузії і у 2008 року

Будь-яка інформаційна війна використовує засоби інформації на впровадження бажаної погляду. Так коментували війну Грузії з Росією интернет-пользователи: «Ця інформаційна війна стала для багатьох публікацій, де знайшлося місце для звинувачень у фальсифікації та маніпуляціях на адресу всіх медіа – і російських, і грузинських, і українських, і навіть монстрів «CNN» і «BBC». Споживач міг просто захлинутися в потоках пропаганди – ЗМІ подавали суперечливу, інколи ж – кардинально протилежну інформацію про події Південної Осетії, містах Грузії, а її виході опинялася і зовсім інформацією. < …> Тоді я б поліз на сайти зарубіжні – CNN, ВПС. І тоді я зазнав ще більше потрясіння! До вітчизняної пропаганді був готовий, живу із нею, з маленькою перервою, все життя. Інакше, щоб вірив досі в святість й незакаламученість іноземних колег, але все-таки, не очікував. На сайті CNN – заголовок: «Після вторгнення російських військ загинуло 1600 людина». Далі стурбованість Буша, кілька цитат з Саакашвілі про агресію і віроломному нападі Росії… І цього подібне нескінченно». [23]

Це протиборство продемонструвало антиинформационную природу ЗМІ в екстремальних ситуаціях. У критичного моменту медіа виявилися нездатними до об'єктивного висвітлення подій.

Цікавою є простежити розвиток грузинської погляду Росію і відбиток їх у ЗМІ. Аналіз і - оцінка інформаційного контенту провідних світових воєн і російських ЗМІ останніх тижнів дає змоги виявити ряд інформаційних заходів і акцій, реалізованих західними фахівцями в інформаційних операціях з підготовки, під час і з завершенні активної фази конфлікту. Важливим і те, що сама «гарячий» конфлікт став лише приводом, запалом визначення всього подальшого перебігу подій.

Так було в останніми місяцями було цілком очевидно, що Грузію активно готує світове громадську думку до з того що Росія – потенційний агресор: обговорення падіння «російської» ракети з міжнародних експертів, скандал навколо збитого безпілотного апарату ЗС Грузії, арешт російського озброєння, нібито забороненого до використання у зоні конфлікту, у миротворців та інших.

Саме тоді російська сторона допустили один прорахунок – вона зосередилася на протидії даному конкретному факту: спростовувалися приналежність ракети російським ВПС тощо., тобто зосередилися на парируванні негативний результат від впливу ефектів першого порядку, тоді як мету проведених грузинської стороною акцій, була для досягнення ефектів вищих порядків – формування на світових ЗМІ образу агресивної Росії, який надалі дуже добре використали. Зосередившись на тактиці, Росія програла в стратегії – результат проявився набагато пізніше, коли вважалося, що це вже забули і про ракету, і про беспилотник.

З перших годин конфлікту, у центральному офісі телекомпанії «Триалети» м. Горі відкрився медіа-центр, який цілодобово обслуговував грузинських і зарубіжних журналістів.

Ряд грузинських електронних ЗМІ, зокрема «Грузія Online», телекомпанія «Руставі-2», грузинське інформагентство «ИнтерпрессНьюс», грузинське радіо «Имеди» розпочали активне поширення, зокрема, і відеоматеріалів з місць протистояння.

Досить грамотно з грузинської боку реалізували інформаційна акція з участю пілотів російських літаків, збитих над Грузією, і навіть наліт спецназу Грузії на колону російської бронетехніки і будь-яка спроба полону командуючого 58 армією СКВО. [24]

Ставлення європейських ЗМІ до війні змінювалося під час. Спочатку вони були налаштовані проти Росії, проте згодом поміняли думку на протилежну. «Багато західних ЗМІ на блакитному оку заявляли, що «маленька республіка стала жертвою окупації Росії». Проте за 2 місяці ситуація змінилася, що призвело до появи навіть у авторитетному тбіліському тижневику «Квела сиахлэ» («Усі новини») у четвер питання: «Грузія програє і інформаційну війну?!» [25]

Позиція російських ЗМІ як і була неоднозначна. Аналіз і - оцінка публікацій у російських ЗМІ (передусім, електронних) показала, що з початку грузино-югоосетинского конфлікту російському інформаційному полі досить чітко виявилася група засобів, діяльність якій опинилася спрямованої проти офіційну позицію керівництва країни. До цій групі ставляться, принаймні, такі електронні ЗМІ: «Газета.ру», «Лента.ру», «Газета», «News.ru). Приміром, після спростування Міноборони РФ про бомбардуванню грузинських сіл деякі портали демонстрували опровергающую ці твердження інформацію. (див. Додаток А)

У цілому нині, починаючи з 9 серпня о новинарних стрічках цих агентств стала переважати західна прогрузинская спрямованість. Усе це дуже нагадало ситуації у російському інформаційний простір, сформовану під час першої чеченської війни, коли більшість російських ЗМІ подавали інформацію, явно що ганьбить дії російської армії на Кавказі.

Інформаційна війна Грузії проти Росії відрізнялася тим, що була активно задіяно блогосфера, соціальні сіті й інші можливості Інтернету. «Атаки прогрузинских сил зазнають і російські соціальні мережі. Відомий російський шоумен З. Стиллавин: «Зашёл в Одноклассники.ру – завантажити свіжі пекінські фотки, і... побачив просто хмари «грузинів», які мають замість осіб – грузинські прапори». [26]

Аналіз подій дав змогу виявити ряд недоліків, і помилок, скоєних з організацією протидії інформаційної агресії:

a) Російських міністерства і відомства не зробили кроків до завчасної підготовці,

b) Російський миротворчий контингент весь час свого існування був без постійно чинного прес-центру з групою постійно акредитованих журналістів,

з) Усі розбори і коментар у ЗМІ давалися випадковими людьми, без попередньої підготовки й аналізу впливу тієї чи іншої коментарю,

d) Прес-центр ні оперативно розгорнуть й у Генеральному штабі,

e) Висвітлення конфлікту світових воєн і російських ЗМІ було скоординовано, хоча спостерігалася деяка ініціатива із боку МЗС РФ.

Висновок: Грузино-югоосетинский конфлікт показав, що значно Росія неготовим до такої масштабної і витонченої інформаційної агресію з боку Заходу. За підсумками війни на Кавказі рішенням президента Росії має бути створена спеціальні організаційно-управлінські і аналітичні структури для протидії інформаційної агресії. Мета Информационных військ – створення такого інформаційного простору, що робить міжнародну реальність відповідає російських інтересів. Інформаційні війська мають виконувати три основні завдання – стратегічний аналіз, інформаційне вплив, інформаційне протиборство – і працюють одночасно на зовнішню і внутрішню аудиторію.

Укладання

Інформаційна війна та з громадськістю схожі лише з етапі реалізації цілей, проте самі це ще принципово різні.

ЗМІ ніколи й необов'язково є ініціаторами чи суб'єктами змін - у свідомості окремих осіб чи соціальних груп. Самі собою вони можуть бути ні інструментом руйнації, ні інструментом творення та науково-технічного прогресу. Їх позитивна чи негативна роль залежить від того, якими соціальними силами і із метою їх використовують.

Грузино-югоосетинский конфлікт показав, що значно Росія неготовим до такої масштабної і витонченої інформаційної агресію з боку Заходу. За підсумками війни на Кавказі рішенням президента Росії має бути створена спеціальні організаційно-управлінські і аналітичні структури для протидії інформаційної агресії. Мета Информационных військ – створення такого інформаційного простору, що робить міжнародну реальність відповідає російських інтересів. Інформаційні війська мають виконувати три основні завдання – стратегічний аналіз, інформаційне вплив, інформаційне протиборство – і працюють одночасно на зовнішню і внутрішню аудиторію.