Психологія кримінальної відповідальності

Поняття. Психологія кримінальної відповідальності - особливий напрямок юридичної психології (приватна теорія), що обслуговує потреби кримінального законодавства (в тому числі в розробці точних дефініцій) і формування практики його застосування, комплекс наукових положень про механізми включення психологічних знань в процес правотворчості і правозастосування.

Мета включення психологічних знань в процеси кримінально-правового регулювання - забезпечення максимально деталізованого обліку особливостей і станів особистості для визначення умов і передумов кримінальної відповідальності, її індивідуалізації.

Ще на початку століття Л.І. Петражицький писав про те, що саме психологія, її теорія мотивації здатна дати науково обгрунтоване вирішення питань регулювання та оцінки індивідуальної та масової поведінки. У післяреволюційні роки використання психологічних знань у кримінально-правовому регулюванні тривалий час критикувалося, стався «відрив» юристів від психології. І якщо в 70-і роки швидко стало просуватися вперед розвиток теорії судово-психологічної експертизи як однієї з приватних теорій юридичної психології, то констатація значущості загальної та юридичної психології для законодавства та правозастосування затрималася. Лише правова реформа 90-х років дала поштовх розвитку нової приватної теорії юридичної психології - психології кримінальної відповідальності.

Підстави психології кримінальної відповідальності. Необхідність використання психологічних знань в регулюванні кримінально-правової боротьби зі злочинністю на законодавчому та правозастосовчому рівнях обумовлена ​ ​ самим змістом поняття злочин як діяння.

Без використання на професійному рівні психологічних знань, що відносяться до механізмів усвідомленого довільної поведінки і впливу на нього особливостей особистості, неможливо реалізувати ці вимоги. Необхідною опорою кримінально-правового трактування відповідальності є тому психологічна теорія - розкриття змісту кримінально караного поведінки, закономірностей, які дають можливість визначити його як такого, поза виключної компетенції правової теорії.

Соціальна обгрунтованість правового регулювання передбачає відображення в правових поняттях, нормах та інститутах механізму акту діяльності (діяння) з урахуванням різноманіття проявів людської психіки. Діяльність, незалежно від видів та форми, входить в предмет психологічної науки, хоча, зрозуміло, зовсім інакше, ніж вона входить в предмет інших наук.

Понятійні формулювання, використовувані в кримінально-правових нормах, повинні орієнтуватися на типове в конкретній поведінці конкретних людей (діяння), а не на якесь явище (злочинність), та закладати базу для формування громадської думки у випадках, коли вводяться заборони (або дозволу) ламають старі традиції.

Одна з умов ефективності кримінально-правового регулювання - точність і зрозумілість мови закону: тим, хто закон застосовує; тим, кого закон інформує про належну поведінку; та тим, щодо кого він застосовується. З позицій психології можна оцінити, як буде сприйнятий і зрозумілий той або інший термін, використовуваний законодавцем, той чи інший вводиться інститут, заборона або його скасування. Ігноруючи дефініції загальної та юридичної психології, що характеризують особистість і діяльність в їх інтерпретації щодо злочину і злочинця, цього результату досягти неможливо. Психологічні знання про систему «особистість-злочинну поведінку-відповідальність» необхідні перш за все при розробці та застосуванні понять, інститутів і норм кримінального права.

Понятійний апарат. Понятійний апарат психології кримінальної відповідальності пов'язаний з комплексом її дослідницьких завдань і в першу чергу з розробкою психологічної характеристики передумов та заходи кримінальної відповідальності. За допомогою понять формується комплекс професійних психологічних знань, необхідних законодавцю і правоприменителю для конструювання і застосування інституту передумов кримінальної відповідальності (осудність, достатню вікове розвиток) та інституту загальних засад диференціації та індивідуалізації покарання (особистісні властивості і стани, що впливають на ступінь відповідальності за діяння). У свою чергу рішення цих задач припускає використання і системи деталізують понять, таких, як мета, мотив, особливі психічні стани.

Процес адаптації психологічних понять до потреб психології кримінальної відповідальності відбувається наступним чином.

1. З усього класу випадків, охоплюваних категоріями загальної психології, виділяється набагато більш вузьке коло, значущий саме для кримінально-правового регулювання. Так, з усього різноманіття видів афекту юридичну психологію цікавлять афект гніву і страху.

2. Обмежується коло досліджуваних параметрів певного психологічного явища. Наприклад, поняття особистості тут використовується з більш обмеженим набором досліджуваних якостей, ніж в загальній психології.

3. Нерідко міняється характеристика значення та місця того чи іншого психічного явища у ряді інших явищ в порівнянні з аналогічними параметрами в загальній психології. Наприклад, афект вивчається у загальній психології як один із видів емоційних процесів, що відрізняється від інших особливою інтенсивністю, специфічним впливом на свідомість і діяльність; в психології поняття афекту рядоположени з іншими поняттями, що позначають почуття, переживання і пр. При розробці ж приватної психологічної теорії кримінальної відповідальності поняттю афекту надається особливе значення.

4. У ряді випадків відбувається і зворотний процес, коли зміст понять поглиблюється, оскільки значущими виявляються ті сторони предмета дослідження, які для загальної психології байдужі. Наприклад, загальнопсихологічні поняття «усвідомлено-вольова поведінка», «афект» та інші мають на увазі актуальні стану. Для юридичної ж психології, в тому числі для розглянутого напрямку, характерним і специфічним є ретроспективна оцінка станів. Ще один приклад поглиблення понять в порівнянні з общепсихологическими: понятійна характеристика мотивації суб'єкта, обумовлює «особливу жорстокість» у відношенні потерпілого, як і усвідомлення цієї обставини, для загальної психології байдужа і розробляється саме в юридичній психології.

Взаємозв'язок кримінально-правового регулювання та психології. Об'єктивна потреба використовувати професійні психологічні знання в кримінально-правовому регулюванні обумовлена ​ ​ їх взаємозв'язками. Основні взаємозв'язку:

• теорія кримінального права і законодавець використовують ряд понять психології в «готовому» вигляді. Включаючись безпосередньо в закон і набуваючи таким чином нормативну форму, вони не втрачають своєї психологічної основи і повинні використовуватися в точному сенсі, який вони мають у психології. Мова йде, зокрема, про поняттях мотиву, мети, особистості, афекту, ризику, рівня психічного розвитку, усвідомлення та ін

При цьому: а) право орієнтує психологів на врахування специфіки психологічної характеристики відповідних властивостей, станів, процесів, стосовно до кримінально-релевантних ситуацій; б) можуть задаватися додаткові дослідницькі завдання (наприклад, розкрити зміст деяких специфічних для злочинів мотивів);

• здійснюється перевірка наявних варіантів концептуальних і нормативних рішень, обумовлених моральними, політичними, життєвими міркуваннями шляхом витребування даних психології (наприклад, при визначенні віку кримінальної відповідальності);

• формулюються значущі для правової оцінки відповідальності такі поняття, як, наприклад, «особлива жорстокість», що передбачає розробку психологією адекватної змістовної характеристики шляхом використання двозначного психологічного поняття «жорстокість» (властивість особистості і атрибут поведінки);

• розробляється комплексна психологічна характеристика понятійного апарату теорії кримінального права і закону;

• теорія кримінального права і законодавець використовують юридичні поняття, що мають елементарне психологічний зміст. Тут функції психології пов'язані з оцінкою правильності їх інтерпретації.

Проблема взаємодії кримінального права та юридичної психології в рамках розглянутої приватної теорії психології кримінальної відповідальності включає і проблему методів дослідження. В арсеналі юридичної психології поряд із традиційними для психології є і специфічні методи. Наприклад, при дослідженні процесів, станів і властивостей, що мають кримінально-правове значення і відповідно документованих, використовуються методи узагальнення експертної, слідчої і судової практики, вивчення кримінальних справ. Характерною рисою методики досліджень є широке застосування ретроспективного підходу, оскільки розглядаються дії, які належать минулому і не можуть бути відтворені у експерименті. Унікальний метод експертної оцінки представниками юридичної психології змісту нормативних актів та їх проектів. Важливий повсюдно статистичний аналіз, вимоги репрезентативності.