Типологічні особливості сучасних студентів 3 страница

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

2)Особистісний розвиток - самовдосконалення якостей своєї особистості, необхідних для успішної майбутньої професійної діяльності.

Ці два напрями самовдосконалення реалізуються завдяки самовихованню студента, яке активізує такі рефлексивні процеси:

1)Самоаналіз, якому сприяє вербальний і невербальний зворотний зв'язок, порівняння себе з іншими, самоспостереження за своїми думками, почуттями і вчинками, пошук відповідей на питання «чому?», зіставлення «Я-сьогодні», «Я-вчора», «Я-завтра».

2)Критичний самоаналіз завершується самооцінкою, яка допомагає визначити мету самовиховання. Це підвищує активність, а результати стають вагомішими. Умовою цього є те, що мета повинна бути досяжною, щоб забезпечити успіх.

Мета самовиховання досягається краще, якщо є, по-перше, емоційна підтримка людей навколо, по-друге, - опора на позитивні емоції, тоді навіть їхнє передчуття стає стимулом до виконання запланованого.

3) Важливе значення має правильний вибір способів і методів само-
виховання, серед яких найефективнішими є такі:

Самонавіювання - вироблення в себе нових настанов, незвіданих психічних станів (наприклад, настрою) шляхом повторення собі словесних формул або викликання в себе яскравих образів («Я- найпре-красніша і найпривабливіша!»). Повторювати це для себе треба регулярно, багато разів. Результатом є те, що ми починаємо вірити в те, про що говоримо. Поліпшується настрій, що й впливає на поведінку та результати праці.

Самопереконання - процес логічного доведення собі необхідності розвитку окремих рис і якостей, які потрібні для досягнення мети й успіху професійної діяльності. З'являється позитивне очікування і впевненість у реалізації рішень («Я не буду хвилюватися. Я буду спокійно виконувати завдання!»).

Самопримус - вимагати від себе робити те, що найважливіше в цей момент («Я мушу так зробити...Я повинен спочатку зробити справу, а потім...). В.О. Сухомлинський писав: «Повинність - головне джерело волі».

Самонаказ - внутрішня команда до дії, яка обов'язкова до виконання, наприклад, уранці вчасно прокинутись. Проте це тактичний прийом, а не стратегія. Зловживати самонаказом не можна, бо це знущання над собою.

Самосхвалення, самозаохочення - висловлювання задоволення собою від досягнення успіху і нагорода самого себе.

Самовихованню через визначення конкретної мети і завдань, розв'язання яких підносить суб'єкта на новий рівень активності та самореа-лізації, сприяє також критична самооцінка. Зовнішні стимули повинні перетворитися у внутрішні спонукання. Самовиховання відбувається в тому разі, якщо навчально-професійна діяльність студента набуває для нього особистісного значення, життєвого сенсу. Лише при таких умовах намагання успішно оволодіти професією викличе активність у зростанні себе як особистості.

Успішність професіоналізації студента залежить від власної його активності, від наявності відповідних мотивів (бажання, необхідність реалізувати свій внутрішній потенціал в оволодінні професією; потреба втілювати в життя свої цінності відповідно до цілей професійної діяльності).

Отже, можна накреслити такі загальні тенденції становлення особистості майбутнього фахівця в умовах його навчання у вищому навчальному закладі:

1)Соціалізація особистості майбутнього фахівця є багатоаспектним явищем і детермінована низкою соціокультурних чинників: ментально-духовна атмосфера сімейно-родинного середовища; особливості попереднього освітньо-виховного простору; організація навчального процесу у вищому навчальному закладі.

2)Упродовж навчання відбуваються суттєві зміни у структурі самосвідомості студента: завершується процес професійного самовизначення, що відображається у змісті та структурі його «Я-концепції». На основі усвідомленої професійної моделі формується «Я-ідеальне» майбутнього фахівця.

3)Вдосконалюються, набувають «професійного характеру» психічні процеси і стани, збагачується життєвий і професійний досвід, розвиваються необхідні професійні здібності.

4)Підвищуються почуття обов'язку й відповідальності, самостійність і самоконтроль, стають виразнішими індивідуальний стиль і життєва позиція студента.

5)Зростає рівень домагань студента у сфері майбутньої професії, формуються мотиви професійного самоствердження і самореалізації; підвищується роль самоосвіти й самовиховання у професійному становленні.

6)Показником ефективності навчального процесу у вищому навчальному закладі педагогічного спрямування є соціальна, духовна й професійна зрілість особистості студента, цілісність і стійкість його «Я», психологічна готовність випускника до реалізації професійно-педагогічних функцій.

Студент педагогічного навчального закладу характеризується, насамперед, професійно-педагогічною спрямованістю, цілеспрямованою підготовкою до виконання професійних функцій у педагогічній сфері. Він сьогодні навчається, щоб завтра самому навчати й виховувати дітей. Нині студент є учасником педагогічного процесу, щоб завтра самому організовувати його в школі чи іншому закладі освіти. Після отримання диплому він також набуде соціального статусу педагога, що зближує його з викладачами. У цьому суттєва відмінність студентів, хто навчається за педагогічними напрямами підготовки, від студентів інших спеціальностей. Це обов'язково потрібно враховувати при організації навчального процесу в педагогічному навчальному закладі. Водночас студенту-майбутньому педагогові притаманні також усі ті особливості, які характеризують сучасне студентство загалом.

Рекомендації студентові щодо власного професійного зростання:

1) Прийміть тверде рішення стати висококваліфікованим фахівцем..

2) Складіть список справ, завдань щодо самовдосконалення (повинні бути короткими і конкретними) та розмістіть їх у порядку важливості.

3) Коректуйте цей список важливих справ і завдань.

4) Виконання завдань потрібно урізноманітнювати. Зміна завдань - це також відпочинок.

5) Коли є вільний час - працюйте над якоюсь важливою справою.

6) Повинен бути порядок виконання завдань за ступенем терміновості, але встановлюйте свої терміни, більш жорсткі, працюйте на випередження.

9) Записи лекцій, конспекти - важливе джерело інформації, проте треба все це осмислювати, записувати свої думки.

10)Важливі думки треба підкреслювати, порівнювати з іншими, доповнювати, виправляти свої записи. Працюйте регулярно.

1. Які завдання підготовки сучасного фахівця з вищою освітою?

2. В яких напрямах відбувається розвиток особистості студента як майбутнього фахівця і де його джерела? Назвати основні вектори професійного самовдосконалення студента.

3. Чи згідні Ви з визначенням навчально-професійної діяльності як процесу саморозвитку і самовиховання студентів? Чому?

4. Які труднощі зростання особистості фахівця з вищою освітою визначають сучасні психологи?

5. Чому пошук відповіді на питання про сенс життя допомагає юнакові перебороти кризу ідентичності? Чи згідні Ви з думкою, що кожен мусить знайти свій шлях саморозвитку і професійного самовдосконалення?

6. Яка роль позитивної «Я-концепції» Студента в його професійному становленні? Які сильні почуття пов'язані з «Я-концепцією»? Які ускладнення в професійному зростанні студента пов'язані з неадекватною самооцінкою?

7. Довести, що професійне становлення студента можна розглядати як зростання його особистості. Охарактеризувати показники професійної зрілості студента.

8. Які чинники становлення професійної спрямованості особистості студента?

9. Довести, що формування професійних здібностей має потрійну детермінацію: вроджені особливості нервової системи, вимоги діяльності, особистісні цінності.

10.Чи потрібен профвідбір абітурієнтів до навчання у ВНЗ певного профілю?

Акаева ЕЛ. Мониторинг профессионального становления будущего учителя на основе компетентностного подхода // Педагогическая диагностика. - 2006. - №3. - С. 13-18.

Акопов Г.В. Диагностика профессионального сознания (учебно-профессиональные установки): Методическая разработка диагностической анкеты профессионального сознания студентов // Психология в вузе. -2004. - №4. - С. 3-27.

Бадалова М.В. Ментальный опыт психологов: к постановке проблемы профессионального интеллекта // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. - №11. - С. 18-23.

Барабанова В.В. Представление студентов о будущем как аспект их личностного и профессионального самоопределения / В.В. Барабанова, М.Е. Зеленова // Психологическая наука и образование. - 2002. - №2. -С. 28-41.

Белинская Е.П. Временные аспекты «Я-концепции» и идентичность // Мир психологии. - 1999. - №3. — С. 140-147.

Белобрыкина O.A. Традиции как средство развития профессиональной идентичности студентов-психологов // Психология в вузе. - 2004. -№2.-С." 99-109.

Берак О. Установка на развитие личности студента / О. Берак, А. Шибаев // Вестник высшей школы. - 1990. - №10. - С. 23-28.

Боришевсъкий М.Й. Проблема самоактивності особистості: сутність, сучасний стан, перспективи дослідження // Інституту психології імені Г.С. Костюка- 60 років: Наук. зап. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. акад. С.Д. Максименка. - К.: Міленіум, 2006. -Вип. 25. - С. 106-118.

Варнавських K.M. Проблема професійного самовизначення молоді на сучасному етапі ринкових перетворень // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2002. - № 4. - С. 109-115.

Видра О.Г. Розвиток психологічної культури майбутніх вчителів трудового навчання: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Ін-т педагогіки і психології проф. освіти АПН України. - К., 2006. - 22 с.

Грединарова Е.М. Психологические средства формирования творческого мышления // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. -№11.-С.35-41.

Гулеватий A.A. Формування психологічної готовності майбутніх фахівців з вищою освітою до використання комп'ютерної техніки: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Нац. акад. Держ. прикордон. служби України ім. Б.Хмельницького. - Хмельницький, 2005. - 20 с.

ДідораМ.І. Розвиток впевненості у студентів /М.І. Дідора, В.В. Яцула // Практична психологія та соціальна робота. - 2006. -№11.- С.30-35.

Дубовицкая Т.Д. Диагностика уровня профессиональной направленности студентов // Психологическая наука и образование. - 2004. - №2. -С. 82-86.

Дронь Н.В. Педагогічні здібності майбутніх педагогів у процесі підготовки у ВНЗ // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2006. -№1.-С. 116-121.

Дубовицкая Т.Д. Диагностика уровня профессиональной направлености студентов // Психологическая наука и образование. - 2004. - № 2. - С. 82-85.

Жорнова О. Формування студента як суб'єкта соціокультурної діяльності // Вища освіта України. - 2007. - №2. - С.90-93.

Захарова Л.Н. Личностные особенности, етили поведения и типы профессиональной самоидентификации студентов педвуза // Вопросы психологии. - 1991. - №2. - С. 60-66.

Иванова Н.Л. Идентичность и толерантностное соотношение этнических и профессиональных стереотипов // Вопросы психологии. -2004.-№6.-С. 54-62.

Исаев Е.И. Становление и развитие профессионального сознания будущих педагогов // Вопросы психологии. - 2000. - №4. - С. 57-66.

Казанцева ТА. Взаимосвязь личностного развития и профессионального становления студентов-психологов / Т.А. Казанцева, Ю.Н. Олейник // Психологический журнал. - 2002. - Т.23. - №6. - С. 51-59.

Каминская М.В. Концепция профессионального развития учителя в системе образования Д.Б. Эльконина- В.В. Давыдова // Психологическая наука и образование. - 2004. - №3. - С. 34-43.

Колетвинова Н.Д. Использование тест-фреймов как важного показателя уровня профессиональной подготовлености студентов педагогических вузов // Психологическая наука и образование. - 2004. - №3. - С. 68-74.

Конопкин O.A. Общая способность к саморегуляции как фактор субъективного развития // Вопросы психологии. - 2004. - №2. - С.128-135.

Кринчик Е.П. Некоторые проблемы становления студентов на факультете психологии МГУ // Вестник МГУ. Сер. 14: Психология. - 2006. -№1.-С.82-89.

Леонтьев А.Н. Психологические вопросы формирования личности студента // Психология в вузе. - 2003. - №1-2. - С. 232-241.

Лукина В. С. Исследование мотивации профессионального развития // Вопросы психологии. - 2004. - №5. - С. 25-32.

Минюрова С.А. Особенности перспективной идентичности при жизненном самоопределении выпускников вуза / С.А. Минюрова, Л.Л. Плеханова // Вопросы психологии. - 2007. - №3. - С. 52-58.

Носков В.И. Студент гуманитарного вуза: проблема личностной самоактуализации // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. -№2. - С. 42-44.

Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности. - М.: Просвещение, 1991.-286 с.

Орлов В.Ф. Професійне становлення вчителя як предмет педагогічного дослідження // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2005. -№ 1.-С. 42-51.

Пейчева О. Емпіричне дослідження соціально-психологічної компетентності студентів // Соціальна психологія. - 2005. - № 6. - С. 68 - 73.

Пилипенко Н.М. Вплив кризи професійного становлення на саморозвиток особистості // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. -2005.-№ 2.-С. 116-126.

Побірченко Н.С. Розвиток творчої індивідуальності студентів у процесі підготовки до педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2002. - № 4. - С. 81-88.

Лов 'якель Н.І. Саморегуляція професійного мислення в системі фахової підготовки практичних психологів: Автореф. дис... доктора пси-хол. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова.*- К., 2004. -41 с.

Погоріла І.О. Емоційна культура особистості студента як фактор соціалізації і професійного становлення майбутнього фахівця / І.О. Погоріла, О.В. Романенко // Безпека життєдіяльності: Всеукраїнський науково-популярний журнал. - 2006. - №2. - С. 44-45.

Попелюшко Р.П. Програма корекції відхилень у розвитку самооцінки студентської молоді // Практична психологія та соціальна робота. -2006. - № 8. - С. 55-65.

Поторій Я.І. Особливості ціннісно-мотиваційної сфери студента // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - №2. - С. 36-39.

Роднова А.А. Особенности становления профессионального самосознания будущих педагогов на этапе профессионального обучения // Психология обучения. - 2006. - №12. - С.60-65.

Темрук О.В. Розвиток особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - К., 2006. - 21 с

Ткачук С. Психологічний аналіз самотворення позитивної Я-концеп-ції // Психологія і суспільство. - 2003. - №3. - С. 103-110.

Фокин В.А. Об особенностях профессионализации студентов-психологов // Вестник МГУ. Сер. 14: Психология. - 2005. - № 2. - С. 33-44.

Фонарев А.Р. Развитие личности в процессе профессионализации // Вопросы психологии. - 2004. - №6. - С. 72-83.

Франки В. Человек в поисках смысла: Сб.: Пер. с англ. и нем. - М.: Прогресс, 1990.-368 с.

Цветкова Р.И. Мотивационная сфера личности студента, условия и средства ее формирования // Психологическая наука и образование. -2006.-№4.-С.76-80.

Шевцов Л. Формування особистості студента: Психологічне тестування // Психолог. - 2006. - №7. - С. 18-19.

Эбзеев М.М. Психологическая подготовка студентов педвуза // Педагогика. - 2001. - № 1. - С. 50-54.

Юрченко В.І. «Я-концепція» як показник особистішого зростання майбутнього вчителя // Психологія: 36. наук, праць. - К.: НПУ, 1999. — Вип.4.-С. 31-35.

Юрченко В.І. Підготовка вчителя національної школи: етнопсихологічний і соціальний ракурс // Освіта і управління. - 2004. - Т.7. - №2. -С. 103-113.

Яремчук С.В. Професійно-психологічна спрямованість особистості майбутнього вчителя // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. -2001. - N21.-С. 89-96.

Ященко Е.Ф. Исследование ценностно-смыслового аспекта самоактуализации студентов // Вопросы психологии. - 2007. - №1. - С. 80-90.

4.1. Психологічні особливості студентської групи та її структура

4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу

4.3. Міжособистісні стосунки у студентській групі

4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера

4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування

Викладач є одним із організаторів студентської групи на всіх етапах її становлення. Знання і врахування закономірностей розвитку колективу сприяє активному цілеспрямованому його впливові на формування особистості кожного студента, налагодження взаємодії суб'єктів педагогічного процесу. Завданням педагога є згуртування студентської групи, педагогічні зусилля якої повинні бути спрямовані на досягнення спільної мети - становлення особистості майбутнього фахівця.

4.1. Психологічні особливості студентської групи

Дослідженню соціально-психологічних явищ у студентській групі та закономірностей її функціонування приділяється велика увага у психології. Добре відомі роботи Г. Ананьева та його співробітників у Ленінградському університеті (І.П. Волкова, Н.В. Кузьміної, В.Т. Лісовського, М.М. Обозова, В.І. Секуна та ін.). Останнім часом з'явилися дослідження також українських психологів (Л.М. Жалдак, П.Г. Лузан, В.А. Семиченко та ін.).

Навіщо викладачеві ВНЗ треба знати психологію студентської групи? Річ у тім, що куратор групи і кожен викладач працюють не з окремим студентом, а з групою загалом (лекція, семінарське заняття, збори тощо). З групою здійснюється керівництво художньою, спортивно-оздоровчою та іншою діяльністю, а також організація дозвілля студентів. Звичайно, Викладачеві (і особливо кураторові) треба знати особистість кожного студента, враховувати його індивідуальні особливості. Але і навчальна, і виховна робота проводиться з групою або через її офіційних представників (староста, профорг, культорг та ін.). Психологію студентської і групи і треба знати ще і тому, що адаптація кожного студента до ВНЗ, до навчально-професійної діяльності, професійне його зростання як фахівця відбувається у студентській групі, значення якої важко переоцінити.

Студентська група є елементом педагогічної системи. Функції управління вона здійснює через зворотний зв'язок: викладач - група, група - викладач (куратор). У психології навіть є поняття груповий суб 'єкт - спільність людей із відповідними характеристиками, групові санкції - сукупність засобів, за допомогою яких група стимулює нормативну поведінку кожного її члена.

Груповий суб'єкт має такі психологічні особливості:

1) Це взаємопов'язана, взаємозалежна і взаємовідповідальна група людей, яка залучена до різноманітних форм спільної (сумісної) діяльності: спілкування, групові дії і поведінка, загальна групова активність її членів і міжгрупові стосунки.

2) Здатність групи до саморефлексії: формується образ групи і почуття «Ми», що містить групову оцінку, групові домагання, психологічну готовність до колективних видів спільної діяльності, індивідуальне обличчя групи (згуртованість-роз'єднаність, сумісність-несумісність, щирість-нещирість, конфліктність-безконфліктність, толерантність-не-терпимість, стійкість-мінливість, доброзичливість-агресивність, повага-зневага та ін.), спілкування (цілеспрямованість-безцільність, контактність-ізольованість, комунікабельність-замкнутість, компетентність-некомпетентність, комфортність - дискомфортність та ін.).

Таким чином, груповий суб'єкт характеризується вищим рівнем активності, цілісності та автономності у процесі сумісної діяльності її членів.

Студентська група - спільність автономна й самодостатня. Вона здатна сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов'язана з соціальним життям інституту (факультету), університету, розв'язанням соціальних питань (як приклад, студентські будівельні загони, участь у роботі органів студентського

Студентська група формально-логічно характеризується як первинна, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. Вона створюється у вищому навчальному закладі, що зумовлюється потребами педагогічного управління (як і клас у школі, група в дитячому садку).

Студент зазвичай входить до складу різних соціальних груп. Л.І. Марісова виокремлює вісім видів малих груп, в одній або в декількох із яких перебуває за період навчання студент, серед них:

1) студентська академічна група, існування якої зумовлене специфікою організації навчального процесу у ВНЗ і яка спеціально створюється для успішного здійснення навчально-виховних функцій;

2) студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари її проблемні групи, функціонування яких зумовлене необхідністю залучати всіх студентів сучасного ВНЗ до якогось виду науково-пошукової роботи;

3) студентські групи, існування яких зумовлене формою організації позанавчального виховною пронесу та необхідністю розвитку громадсько-політичної й організаторської активності молоді, формування громадянської і політичної її свідомості;

4) трудові студентські групи, існування яких зумовлене необхідністю організації трудового виховання студентів і забезпечення їхньої потреби у праці;

5) групи художньої самодіяльності та спортивні команди, організація яких зумовлена необхідністю естетичного й фізичного виховання студентів, задоволення їхніх потреб в активній художній діяльності та фізичному розвитку;

6) родинно-побутові малі групи, які пов'язані з веденням домашніх справ, підтриманням родинних стосунків, проведенням культурного дозвілля в сім'ї, заняттям за інтересами і розвагами;

7) ситуативні, епізодичні або довготривалі групи, існування яких пов'язане з проведенням організованого спільного відпочинку та оздоровлення студентів, спільного проживання в гуртожитку;

8) студентські неформальні групи, які виникають не санкціоновано на основі особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості.

Ми будемо переважно вести мову про студентську академічну групу, яка визначається як більш-менш постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-професійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один з одним. Вона є одним з основних елементів навчально-виховної системи вищої школи.

· загальна мета і завдання професійної підготовки;

· спільна навчально - професійна діяльність;

· зв'язки ділового та особистісного характеру (активна участь кожного студента в житті групи - хороша школа надбання належного досвіду жити й працювати в будь-якому виробничому колективі);

· однорідність складу групи за віком (пізня юність або рання дорослість);

· висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про особисте життя);

· високий рівень студентського самоврядування;

· обмежений терміном навчання у ВНЗ час існування групи.

Між студентами встановлюються, по-перше, функціональні зв'язки, які визначаються розподілом функцій між студентами як членами групи; по-друге, емоційні зв'язки, або міжособистісні комунікації, які виникають на основі симпатій, загальних інтересів. У зв'язку з цим у студентській групі може бути така структура:

1. Офіційна підструктура, яка характеризується цільовим призначенням групи - професійна підготовка, сприяння становленню особистості майбутнього фахівця. Вона ґрунтується на авторитетності офіційного керівника - старости, який призначається дирекцією (деканатом), а також інших керівників, які здійснюють рольове управління групою, організовують ділові стосунки між членами групи (профорг, культорг, редактор та ін.) - це ділова сфера взаємин.

2. Неофіційна підструктура виникає тоді, коли відбувається поділ групи на мікрогрупи, які виникають на основі однакових інтересів, прояву емпатії, симпатії один до одного - це емоційна сфера взаємин. Мікрогрупи, які виникають на основі спільних інтересів, взаємної прихильності студентів, характеризуються такими ознаками:

· спільні культурні пріоритети і переконання, загальні ціннісні орієнтації;

· взаємообмін і копіювання моделей поведінки членів групи, стилю взаємодії і спілкування (групові звички і ритуали, внутрішньогруповий сленг тощо);

· можлива диференціація соціальних ролей (наприклад, «лідер групи» і «підлеглий», «генератор ідей» і «організатор» тощо);

· взаємозалежність індивідуальних і спільних цілей;

· мікрогрупа може коригувати поведінку окремих своїх членів.

Під час роботи зі студентською групою куратор (викладач) обов'язково повинен вивчати особливості обох її соціально-психологічних підструктур (офіційної і неофіційної), враховувати стадію становлення структури групи, а саме:

а) відсутність структури взагалі (кожен сам собою або наявні лише попарні зв'язки («діади»);

б) структура, що формується (є мікрогрупи з декількох членів, а інші залишаються самі по собі);

в) конкуруюча структура (наявність 2-3 конкуруючих між собою мікрогруп);

г)взаємодіюча структура (наявність декількох мікрогруп, що активно взаємодіють при організації та здійсненні спільної діяльності).

Для вивчення структури групи та міжособистісних взаємин у ній застосовують метод соціометрії (Дж. Морено), референтометричний метод (A.B. Петровський), активні інтеракційні методики (В.В. Власенко) та ін.

Потрійно підкреслити, їло емоційні (неформальні) взаємини у студентській академічній групі формуються та проявляються у всій своїй повноті та глибині. Це пояснюється сенситивністю юнацького віку до інтимно - особистісних стосунків, бурхливим проявом потреби в емоційно-насиченому спілкуванні, у коханні та дружбі. Тривалість спільного проведення вільного часу в колі своїх ровесників найдовша саме в цьому віці.

Підвищена емоційність юнацькою віку, яскравість переживань сприяє розгортанню емоційно-особистісних стосунків - дружби, кохання, емоційної прихильності, відданості, готовності підтримувати один одного. У членів групи розвивається почуття групової ідентичності: члени групи визначають себе словом «Ми», студенти готові підставити плече, прийти на допомогу один одному, вони емоційно залучені до справ своєї групи, радіють її успіхам, хвилюються за невдачі.

4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу

Студентська академічна група за період свого існування розвивається і проходить кілька стадій

(від офіційно створеної групи дирекцією (деканатом) і наказом ректора до згуртованого колективу, який на останньому курсі може розпастися знову на мікрогрупи), кожна з яких характеризується якісними особливостями таких параметрів:

· спрямованість поведінки та діяльності членів групи;

На початку навчання у ВНЗ у першокурсників домінують індивідуальні мотиви поведінки, вони орієнтовані здебільшого на задоволення особистих потреб; їхня соціальна роль у групі ще не визначена. Але поступово всі починають усвідомлювати потребу в конкретизації своєї ролі в житті групи, в узгодженні своєї діяльності з діяльністю і поведінкою інших, порівнюють і оцінюють активність членів групи, визначають свій соціальний статус у групі. Це відбувається за такими параметрами.

· інтелектуальний, емоційно - вольовий розвиток;

· підготовленість до реалізації ролі студента.

Цілісними характеристиками студентської групи є такі показники:

· психологічний мікроклімат у групі (емоційний статус);

· референтність групи - значущість, авторитетність її для членів групи;

За цими показниками визначають такі стадії розвитку студентської групи:

1-а стадія - номінальна група, яка має лише зовнішнє, формальне об'єднання студентів за наказом ректора і списком дирекції (деканату);

2-а стадія - асоціація - початкова міжособистісна інтеграція, первинне об'єднання студентів за загальними ознаками. Організатором життя групи на цій стадії є староста і куратор. Вони висувають вимоги щодо трудової дисципліни, виконання режиму, норм поведінки, які стосуються кожного студента і групи