І. Зазираючи в минуле

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Правдиві слова! І в цьому я переконався ще змалку в зрусифікованій Одесі.

До школи я пішов за часів славно- і заразом горезвісної ”українізації”, але на-

ша школа - школа дітей моряків - ще повністю не українізувалась і заняття в пер-

ших класах ведено російською мовою. Цією ж мовою ми - діти українських батьків

- спілкувалися між собою. Але всі ми знали, чули й мали контакт з мовою батьків

і старших родичів - з мовою українською. Досить згадати пісні, що лунали вечора-

ми в міських парках чи на родинних святах, коли не своїх, то сусідських.

Цей ”пісенний грім батьків” і досі лунає в моїх вухах:

Було б тобі, моя рідна мати, Громом підхоплює хор

Шкода, що я можу відтворити лише слова, коли для повної картини потрібен

ще й ”грім” хору та музика мелодії. Ця звукова картина - слова пісні разом з

мелодією заспіву, підхопленою ”громом” хору - створювали в дитячій уяві окремий

світ. Цей світ був безмежно чарівний і безмежно привабливий - світ української

пісні, світ української мови. Світ, що в ньому, як сказав поет, ”вибухають за-

кам’янілі серця”. Наші ж іще незакам’янілі серця були відкриті для цього світу

і тягнулися до нього. Можливо, що дальший біг життя вивітрив з наших душ чари

Школа наша мала свій професійний ухил, вона вважалася ”школою водників”, де

вчилися діти моряків. А прізвища були такі: Матюшенко, Рубан, Кулик, Тонкольон,

Завірюха. Попервах викладання велося по-російськи, української мови як окремого

предмету не було. Але хоч вірте, хоч ні, діти просили у вчительки дати лекцію

української мови. На сьогоднішні обставини в таке важко повірити. Та це факт,

якого я був свідком і навіть не ініціятором. Учителька - Єлизавета Леопольдівна

- вволяла нашу просьбу: вона витягала українську книжку, і ми по черзі читали з

неї українські тексти. Це була незвичайна книжка з незвичайними текстами. Досі

пам’ятаю, хоч цього не вимагали, такий віршик:

Чим приваблювала нас - дітей, що були вже на той час російськомовні, укра-

їнська мова? Треба думати, що мова, як і музичний твір, має свою тональність.

Цю тональність в українській мові створювала проста й легка будова речень, що

видно з наведеного жарту. Цю тональність ми відчували також у назвах місяців:

лютий, квітень, жовтень; у назвах квітів: кручені паничі, чорнобривці; у наз-

вах ігор, речей та явищ: довга лоза, живе срібло, Великий Віз /бо сузір’я та-

ки нагадувало воза/. Ця ж риса була присутня і в українських приказках, що ча-

сто лунали в мові старшого покоління: ”Не лізь поперед батька в пекло! ”, ”Не

кажи ’гоп’ поки не перескочив! ”, ”Не мала баба клопоту - купила порося”, ”На

тобі небоже, що мені негоже”, ”Береженного Бог береже”, ”Пройшов Рим, Крим та

мідні труби, і попав чорту в зуби”, ”Шила в мішку не сховаєш”.

Такою зайшла українська мова в наш дитячий світ.

Чар української мови - її тональність - зумів зберегти у своїх творах

Т. Шевченко. Зберегли його й інші письменники.

У ньому відчувалася щирість живого слова, його простота, стислість і влуч-

І не дивно, що мої ровесники тягнулися до української мови.

Я маю дуже великий сумнів, що сьогоднішні учні одеських шкіл просять, щоб

Тут є багато причин і політичних, і демографічних, і соціяльних. Але є ще

одна причина, я б сказав, лінгвістична: українська мова, яку сьогодні чують діти

від свого вчителя, це не та проста і зрозуміла мова, що приваблювала колись нас.

Над українською мовою за останні 65 років пророблено ряд експериментів, на-

слідком яких її викладання стало нудним і нецікавим. Те саме сталося і з мовою,

уживаною в газетах, підручниках, на радіо і телебаченні.

Знавців української мови фізично знищено. На їхнє місце держава добирала

неуків з єдиною метою - наблизити українську мову до російської, що на ділі обе-

рталося дискредитацією легкої та зрозумілої мови.

Державна машина стала вимагати вживання певних форм і забороняла вживати

інші. Заборонялося вживати питомі українські форми такі як просвіта, живе срі-

бло, ґедзь тощо. Натомість вимагалося вживати форми, штучно скопійовані з ро-

сійської мови. За останні 65 років українська мова ”збагатилася” на такі перли:

Наведені приклади лише надводна частина айсберга.

На ділі це вже була не українська мова, а незграбне язичіє, яке нікого не

Сьогодні, щоб знати неспотворену українську мову, треба вдаватися до пошуку

Для тих, хто зацікавлений у такому пошуку, і написано цю книжку.