Тема 6. Психологічні особливості юнацтва. ність, а саме: підвищення рівня організації і саморегуляції організму призводить до збільшення емоційної чутливості

ність, а саме: підвищення рівня організації і саморегуляції організму призводить до збільшення емоційної чутливості, але паралельно зростають і можливості пси­хологічного захисту (І.С. Кон).

Загальне емоційне самопочуття вирівнюється. Афективні вибухи, характерні для підлітків через їх постійну збудженість, зустрічаються рідше. Емоційне життя стає багатшим за змістом і диференційованішим за відтінками почуттів. Інтенсивно розвивається відкритість до емоційних впливів, здатність до співпереживань (емпатія), емоційна чутливість.

У період ранньої юності принципово змінюється ставлення до власної особистості. Якщо для підліткового віку характер­ним є бурхливий розвиток самосвідомості, то тепер йдеться вже про формування нової якості: усвідомлення себе як неповторної особис­тості, із власними думками, переживаннями, почуттями, поглядами й оцінками.

На думку В. Штврна, вирішальну роль у формуванні особистості віді­грає те, яку цінність людина вважає найвищою, визначальною. Саме цінності зумовлюють тип людської особистості. В. Штерн описав шість таких ти­пів: теоретичний— особистість, усі прагнення якої спрямовані на об'єктивне пізнання дійсності; естетичний — особистість, для якої об'єктивне пізнання байдуже, вона прагне зрозуміти одиничний випадок і " вичерпати його без залишку з усіма його індивідуальними особливостями"; економічний — жит­тям людини керує ідея користі, прагнення " найменшими зусиллями досягти найбільшого результату"; соціальний— " сенсжиття — любов, спілкування і життя для інших людей"; політичний— для особистості характерне праг­нення до влади, панування, впливу на інших; релігійний — особистість спів­відносить " усіляке одиничне явище із загальним сенсом життя і світом".

Визначаючи кожен із цих типів, В. Штерн аж ніяк не вважає, що в житті особистості є лише одна спрямованість цінностей. " Навпаки, — пише він, — усі спрямованості цінностей закладені в кожній індивідуальності... Але якась одна з них набуває пріоритетного значення і, в основному, визначає життя".

Високий рівень розвитку самосвідомості породжує інтерес до власної осо­бистості, до форм її організації та саморегулювання.

Основний психологічний здобуток юності— власний внутрішній світ. Зовніш­ній, фізичний світ тепер є лише однією з можливостей суб'єктивного досвіду, центром якого є власна особистість, власне " Я".

Як відомо, відкриття для себе власного внутрішнього світу розпочинається вже у підлітковому віці. У цей же період розвивається формально-логічне мис­лення. Інтелектуальний розвиток, що супроводжується нагромадженням і систе­матизацією знань про світ, і інтерес до власної особистості та розвиток рефлексії виявляються у ранній юності тією основою, на якій грунтується світогляд. Карти­на світу при цьому може бути матеріалістичною, ідеалістичною, формуватися на базі релігійних уявлень тощо.

6.4. Формування особистості в період ранньої юності

Сам процес пізнання навколишнього світу має свою специфіку в різні вікові періоди. Підліток відштовхується у пізнанні дійсності багато у чому " від себе", від своїх переживань. Старшокласник, навпаки, пізнаючи навко­лишнє, повертається до себе і ставить світоглядні питання: " А щоЯ значу в цьому світі? ", " Яке місце Я займаю у ньому? ", " Які мої можливості? ", " Який Я? ". Він шукає чіткі, однозначні відповіді, у своїх поглядах категоричний, недостатньо гнучкий — недарма кажуть про юнацький максималізм.

Варто мати на увазі, що світоглядні проблеми не вирішуються раз і назавжди. Наступні кризи, труднощі, життєві колізії приведуть до перегляду юнацьких пози­цій. Доросла людина буде повертатися до цих " вічним" проблем, відмовляючись від своїх колишніх рішень або ж утверджуючись у них знову, але вже на іншому, вищому рівні.

Безумовно, не в усіх старшокласників світогляд формується як система чіт­ких, стійких переконань. Окремим учням вчителі дають такі характеристики: " Безпринципний, ніколи не знаєш, чого від нього сподіватися", " Не має власної думки, завжди наслідує інших" тощо. За даними одного з опитувань, проведе­ного у 90-і роки, 50% старшокласників вважають себе схильними змінити власне рішення під впливом однолітків та дорослих, 69% зауважують невпевненість при виборі власної позиції, сумніваються у правильності своєї точки зору.

Процес відкриття власного " Я" складний і внутрішньо суперечливий. Неспо­дівано виявляється, що " внутрішнє" " Я" не співпадає з " зовнішньою" поведін­кою, тому актуальною стає проблема самоконтролю. Невизначеність, недостат­ня диференційованість, розмитість " Я" в цьому віці зумовлюють відчуття стур­бованості та внутрішньої порожнечі, яку слід чимось заповнити, що, у свою чергу, породжує посилення потреби у спілкуванні. Водночас зростає вибірко­вість спілкування та потреба у відособленні від інших.

У дослідженні Т.В. Снєгірьоеої визначено шість типів ціннісної струк­тури " Я", що відображають індивідуальну своєрідність особистісного са­мовизначення у ранньому юнацькому віці і виражаються у співвідношенні між минулим, сьогоднішнім і майбутнім " Я".

1. Усі три ^" пов'язані між собою з дотриманням наступності й одна­
ковою мірою відповідають ідеальному " Я". Це — суб'єктивне гармонійне
уявлення людини про себе.

2. Актуальне ^" більшою мірою тяжіє до майбутнього, ніж до минулого
" Я". " Я" -минуле уявляється дуже далеким, ставлення до нього незмінно критич­
не. Сучасне ^" виступає як новий ступінь особистісного самовизначення.

3. Майбутнє " Я" відірване від сьогодення. Усі три ^" сприймаються як
абсолютно різні. Зідеальним " Я" узгоджується лише " Я" -майбутнє.

4. Ідеальне " Я" не включене ні до актуального, ні до майбутнього " Я"
воно ізольоване від них і не бере участі у розвитку особистості.

5. Минуле і сьогоднішнє " Я" пов'язані між собою. Інший полюс, відірва­
ний від них, утворює зв'язок між майбутнім та ідеальним " Я". Такепоєднан-