Тївитку.

Розвиток сприймання в період ранньої юності виявляється передусім у довільних його формах, в перцептивних діях, ак­тах планомірного спостереження за певними об'єктами, які спрямовуються пі­знавальними і практичними цілями. Сприймання стає складним інтелектуаль­ним процесом, опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями та інтелектуальним потенціалом.

Розвиток^>»агі/ в цьому віці дуже суперечливий. Зростає об­сяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність та пере­ключати з одного об'єкта на інший; водночас зростає і вибірковість уваги та її залежність від спрямованості інтересів, що зумовлює характерну для багатьох юнаків та дівчат неспроможність сконцентруватися на чомусь одному, майже постійну неуважність (П.Я. Гальперін).

Варто зазначити, що названі особливості уваги (невміння зосереджуватись, переключатись та відволікатись від тих чи інших стимулів і подразників), —одна з основних причин низької успішності та цілої низки різноманітних емоційних проблем цього віку, включаючи пияцтво, наркоманію і гедонізм (Д. Хемілтон).

У ряді досліджень показано, що розвиток довільності уваги, її стійкості та зо­середженості в юнацькому віці передусім пов'язаний з формуванням логічного мислення, освоєнням узагальнених способів мислення (І.В. Страхов, Є.О. Мілерян).

Удосконалюється спроможність переключати увагу у зв'язку з переходами від одних навчальних і практичних завдань до інших, а також через необхідність підпорядковувати близькі цілі віддаленішим. Розвивається також здатність розпо­діляти увагу, що робить можливим одночасне виконання різних дій.

У навчальній і практичній діяльності зростає роль післядовільної уваги (довіль­на увага, яка підтримується без вольових зусиль, майже як мимовільна). Переду­сім це спостерігається за умов, коли діяльність мотивується спеціальними інтере­сами. Відповідно і тривалість післядовільної уваги зумовлена стійкістю останніх.

Основна тенденція в розвитку нам 'яті на цьому етапі поля­гає в подальшому зростанні та зміцненні її довільності. Зох-рема, довільне запам'ятовування стає значно продуктивнішим за мимовільне, окреслюється спеціалізація пам'яті, зумовлена провідними інтересами. Удоско­налюються способи запам'ятовування за рахунок свідомого використання раці­ональних прийомів.

Від організації розумової діяльності залежить також продуктивність мимові­льної пам'яті, причому її роль не зменшується, а успішно реалізується за певних умов. Мимовільно запам'ятовується передусім те, що пов'язано з інтересами, потребами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук (П.І. Зінченко).

В інтенсивному інтелектуальному дозріванні, характерному для ранньої юності, провідна роль належить розвитку мис­лення. Зумовлено це насамперед тим, що навчальна діяльність у старших кх асах створює сприятливі умови для переходу до вищих рівнів абстрактного та узагаль­нюючого мислення.

Наукові поняття стають не тільки предметом вивчення, але й інструментом пізнання об'єктивної дійсності в її закономірних зв'язках і відношеніпх.