Історія розвитку вчення про темперамент.

1. Гуморальна теорія, якій уже понад ХХV століть (від латинського humor -- волога) пов'язує темперамент з особливостями внутрішнього середовища організму.

Перші відомі нам спроби пояснити індивідуальні відмінності людей здійснив відомий давньогрецький лікар Гіппократ (V ст. до н. ери). Він вважав, що стан організму залежить від певного співвідношення рідин, які є в організмі - кров, лімфа, жовч. Пропорція, в якій змішуються ці рідини називають " красис". Пізніше римські лікарі позначили це поняття лат. temperamentum, що означає " необхідне співвідношення частин" > термін темперамент.

Далі римський лікар та послідовник Гіппократа Гален дійшов висновку, що ці відмінності зумовлені різним співвідношенням основних видів рідин в організмі. Якщо переважає кров - людина - сангвінік (sanguis - кров), слиз - флегматик (phlegma - слиз), жовта жовч (сhole - жовч) - холерик, чорна жовч - меланхолік (melaina chole). Ця теорія дістала назву гуморальної теорії темпераменту Гіппократа - Галена і довгий час була провідною. До середини XVII ст. всі дослідники вбачали анатомо-фізіологічні основи темпераменту в будові та функціонуванні кровоносної системи. Так, німецький філософ Кант вважав, що природною основою темпераменту є індивідуальні особливості хімічного складу крові.

2.Теорія В. П. Павлова, зв'язала тип темпераменту людини з типом його нервової системи. Павлов виділив чотири типи нервової системи:

o перший тип - сильний, врівноважений, рухливий; (сангвінік)

o другий тип - сильний, неврівноважений; збудливий; (холерик)

o третій тип - сильний, врівноважений, інертний; (флегматик)

o четвертий тип - слабкий.(меланхолік)

Виділивши чотири типи нервової системи, Павлов співвідніс їх з класичними типами темпераменту, показавши високий ступінь відповідності між ними. Це дало йому підставу для висновку: саме властивості нервової системи визначають давно описані темпераменти.

Конституційна теорія темпераменту з'явилася на початку XX ст. Її головна ідея полягала у встановленні зв'язку темпераменту з вродженою конституцією (статурою) людини. Конституційні теорії спиралися на наочно помітні ознаки в будові людського тіла. Найбільш відомі модифікації даної теорії належать німецького психіатра і психолога Ернсту Кречмеру і американського лікаря і психолога Вільям Шелдон.

Е. Кречмер виділив і описав чотири конституційних типи:

o астенік - людина високого зросту, тендітної статури, з плоскою грудною кліткою. Плечі вузькі, ноги і руки худі і довгі, кисті рук вузькі, шкіра в'яла. Астеніки схильні до передчасного старіння;

o пікнік - людина середнього або малого росту, з багатою жировою тканиною, великим животом, опуклою грудною кліткою, круглою головою на короткій шиї. Обличчя широке з дрібними рисами;

o атлетик - людина високого або середнього зросту, пропорційного міцної статури, з широкими плечима, хорошою мускулатурою, вузькими стегнами. Голова тримається прямо, лицьові кістки опуклі;

o диспластик - людина неправильного статури, погано сформувався.

У. Шелдон визначив три первинних компонента статури: ендоморфний, мезоморфний, ектоморфний. В основу своєї класифікації він поклав співвідношення видів тканин організму, що розвиваються з трьох зародкових шарів: эндодермы, мезодерми і ектодерми.

Перший тип - ендоморфний (перебільшено розвивається внутрішній зародковий шар, з якого формуються внутрішні органи і жирові тканини) відрізняється круглою головою, великими розмірами внутрішніх органів, сферичної формою тіла, м'якістю тканин, яскраво вираженими відкладеннями жирів.

Для другого типу - мезоморфного (переважний розвиток середнього зародкового шару, з якого формуються скелет, м'язи) характерні широкі плечі і грудна клітка, м'язисті руки і ноги, мінімальна кількість підшкірного жиру, могутня голова.

Третій тип - ектоморфний (переважний розвиток зовнішнього зародкового шару, з якого формується нервова система і мозок; внутрішній і середній зародковий шари розвивалися в мінімальному ступені, тому але мінімуму розвинуті кістки, м'язи, жирові прошарки) уособлює худий чоловік, з видовженим обличчям, тонкими довгими руками і ногами, слабкою мускулатурою, добре розвиненою нервовою системою.