Медсестринський процес

Meдcecmpинcкий процес — це добре продуманий, системний, обґрунтований і націлений на досягнення мети план, який необ­хідно реалізувати відповідно до потреб хворого, а потім зробити його оцінку.

Медсестринський процес дає нове розуміння ролі медичної сестри у практичній охороні здоров'я, вимагаючи від неї не тіль­ки високої технічної підготовки, але і вміння по-творчому стави­тися до догляду за пацієнтом; уміння працювати з хворим, як з особистістю, а не як з нозологічною одиницею або об'єктом маніпуляційної техніки. У результаті постійної присутності й контак­ту з хворим медична сестра стає основною ланкою між хворим і навколишнім світом. Від того, які відносини складаються між медичною сестрою і хворим, від їх взаєморозуміння часто зале­жить швидке одужання пацієнта. Пацієнт має бути активним учас­ником медсестринського процесу на всіх етапах його реалізації.

Переваги впровадження медсестринського процесу полягають у наступному:

а) забезпечується системний та індивідуальний підхід до про­ведення сестринського догляду;

б) у плануванні та забезпеченні догляду беруть активну участь пацієнт і його сім'я, а за необхідності — члени виробничого колек­тиву, громадськість;

в) створюється можливість широкого використання стандар­тів професійної діяльності;

г) ефективно використовуються час і ресурси, спрямовані на задоволення основних потреб і розв'язання проблем пацієнта;

ґ) універсальність методу;

д) гарантується якість надання допомоги, професіоналізм ме­дичної сестри, безпека та надійність медичного обслуговування.

Стандартна модель медсестринського процесу включає п'ять етапів:

1. Медсестринське обстеження пацієнта та визначення стану його здоров'я.

2. Медсестринський діагноз.

3. Планування медсестринських втручань.

4. Виконання (реалізація) медсестринських дій.

5. Оцінка якості та ефективності медсестринського догляду,

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТА ТА ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ЙОГО ЗДОРОВ'Я (І ЕТАП МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ПРОЦЕСУ)

Мета обстеження: зібрати, обґрунтувати і взаємопов'язати отриману інформацію про пацієнта, аби створити інформаційну ба­зу даних про його стан у момент звертання за медичною допомогою.

Після вивчення І етапу медсестринського процесу студент по­винен знати: значення сестринського обстеження для виявлення проблем пацієнта та їх вирішення; джерела інформації; суб'єктивні методи обстеження пацієнта; чинники, що сприяють і заважають спілкуванню; зміст інформації, зібраної медичною сестрою (фізіо­логічні, психологічні, соціологічні дані); об'єктивні й додаткові ме­тоди обстеження пацієнта (табл. 8).

Уміти: провести опитування пацієнта і його родичів; тлумачи­ти отримані дані; оцінити дані фізичного обстеження пацієнта; реєструвати дані стану здоров'я пацієнта в приблизній навчаль­ний сестринській історії хвороби.

Мати навички: спілкування з пацієнтами та родичами; спілку­вання з колегами; вимірювання зросту, зважування; підрахунку ЧДР; дослідження пульсу; вимірювання AT, температури тіла; цифро-вого і графічного запису показників функціонального ста­ну пацієнта; визначення добового діурезу.

Джерела інформації: пацієнт, члени його сім'ї, медична карта амбулаторного хворого, виписка з медичної карти стаціонарного хворого; медичні працівники, спеціальна медична література.

Методи обстеження: суб'єктивні, об'єктивні, додаткові.

Суб'єктивний метод обстеження — це бесіда з пацієнтом, а за наявності та необхідності — членами його сім'ї, медичними пра­цівниками. Головна роль в обстеженні належить розпитуванню. Від уміння спілкуватися дуже часто залежить правильність оцін­ки стану пацієнта, а отже, і ефективність подальших етапів сест­ринського процесу. Позитивному спілкуванню сприяє:

1. Підготовка запитань — дає змогу зробити бесіду зрозумі­лою для пацієнта і для медичної сестри.

2. Уважне вислуховування — дає змогу пацієнту відчути інте­рес медичної сестри до його проблем і всього, що його хвилює, а також полегшує здоровий контакт медичної сестри з пацієнтом.

3. Мовчазне спостереження за пацієнтом — дає йому час зі­братися з думками.

4. Доброзичливе ставлення — сприяє неупередженому погля­ду на спосіб життя пацієнта, його життєві цінності.

5. Короткі записи під час бесіди — допомагають аналізувати отримані дані.

Об'єктивне обстеження проводять шляхом огляду пацієнта: спостереження за виразом обличчя, диханням, положенням у ліж­ку (табл. 9), визначення температури тіла, AT, ЧСС, ЧДР, визна­чення набряків тощо. До об'єктивного обстеження також відносять соціологічні дані (середовище, в якому хворий живе і працює), відомості про освіту, культуру, психологічні дані (індивідуальні особливості характеру), духовний розвиток (віросповідання, ду­ховні цінності).

Джерела інформації: дані лабораторних та інструментальних до­сліджень; пацієнт, члени його сім'ї, друзі, колеги по роботі тощо.