Функціональна стратегія гарантованого убезпечення перевізного процесу

Цей підхід розроблено у ВАТ «РЖД».

Завдання функціональної стратегії гарантованого убезпечення перевізного процесу (далі Стратегія) тісно перетинаються із завданнями системи керування ризиками. З точки зору функціональної безпеки застосовуються методи контролю нормативних значень рівнів убезпечення в різних технологічних процесах, які дозволяють виявляти настання (початок) небезпечних подій, а також за рахунок статистичного оброблення інформації про ці події та розроблення моделей виникнення небезпечних ситуацій запобігати або мінімізувати виникнення ризиків.

Цільовий стан системи гарантованого убезпечення перевізного процесу задається цільовим станом нормативної правової бази, науково-методичної бази, організаційної структури, технічної, кадрової бази, функціональної структури та цільовими (нормативними) значеннями показників безпеки.

Основні функціональні завдання:

– обґрунтування допустимих рівнів ризику та показників безпеки;

– обґрунтування норм з безпеки;

– забезпечення необхідного рівня контролю дотримання норм безпеки;

– формування культури безпеки та розвиток системи керування персоналом;

– оцінювання поточного стану й прогнозування зміни значень показників безпечного руху;

– контроль реалізації програм підвищення безпеки;

– забезпечення ситуаційного контролю оперативної роботи та координація роботи господарств у випадках порушення безпечності руху.

При цьому обґрунтування допустимих рівнів ризику та показників безпеки має за мету віднайти такі величини показників, за яких досягається баланс між витратами й збитками від порушення безпечності руху (рис. 2.4).

Отримане значення показників безпеки буде оптимальним з економічної точки зору. У ролі збитків унаслідок порушення безпеки розглядаються як прямі, так і непрямі збитки, пов'язані із затриманнями поїздів, простоюванням вантажів і пасажирів.

Рис. 4. Визначення оптимальних значень показників безпеки

Крім контролю виконання технологічних операцій оперативним персоналом передбачається розвиток елементів керування персоналом: теоретичне та практичне навчання, психологічне тестування, оцінювання професійної придатності кожного конкретного працівника щодо відповідності встановленим стандартам у галузі перевезень пасажирів і вантажів. Вплив неправильних дій персоналу на безпеку слід класифікувати не тільки з точки зору рівня його навчання. Як головний принцип підвищення ролі персоналу у вирішенні завдань Стратегії пропонується використовувати принцип L-менеджменту, тобто менеджменту, заснованого на лідерстві. Основа підходу полягає в тому, що працівники стають основним активом компанії. Рішення даної функціональної задачі дозволяє досягати цільового стану кадрової бази системи.

Задача оцінювання поточних показників безпеки й прогнозування їх змінювання на визначених ділянках залізничних ліній вимагає комплексного аналізу фактичного стану технічних засобів, оснащеності ділянки та відомостей про оперативний персонал. Метою прогнозування має бути виявлення проблемних місць для досягнення необхідного рівня безпеки.

Система менеджменту безпеки будується й розвивається як економічно ефективна, що означає наступне:

• цілі підвищення безпеки встановлюються виходячи з міркувань балансу між витратами на запобігання ризикам і потенційними втратами від виникнення ризикових подій (підхід, відомий у світовій практиці як ALARP-ризик (As Low As Reasonable and Practicable), тобто ризик настільки низький, наскільки це економічно виправдано й технічно досяжно);

• враховуються повні потенційні (і фактичні) втрати від настання ризикових подій – як прямі технічні (наприклад, втрати на відновлення руху, ремонт колії та рухомого складу), так і непрямі, пов'язані з таким галузями, як затримання руху, втрачена вигода, втрата довіри клієнтів, вартість людського життя (збереженого або втраченого) і т. ін.

Відповідно до європейських стандартів CENELEC рекомендовано для оцінювання безпечності системи використовувати комплексний показник RAMS, заснований на аналізі ризиків, визначенні рівнів небезпеки, надійності, готовності та ремонтопридатності.

Перевага в розвитку проривних технологій віддається створенню надійних функціональних систем, що знижують вплив людського фактора на убезпечення за рахунок реалізації в них інтелектуальних функцій та функцій самодіагностики. Особливу роль в розробленні та реалізації таких комплексних проектів має відігравати експертиза на всіх етапах життєвого циклу. Вона має охоплювати розроблення проекту, вхідний контроль поставок, надійність технічних засобів, систему підготовки персоналу, систему технічного обслуговування й т. ін.

Наприклад, у сформованій системі керування безпечністю руху ВАТ «РЖД» відзначають такі негативні моменти:

- відособленість – структурні підрозділи керують безпекою виключно в межах своїх функціональних обов'язків; відсутній загальний системний підхід для прийняття керівних рішень;

- обмеженість – роботу з виявлення та керування ризиками внаслідок порушень безпечності руху проводять тільки окремі підрозділи апарату;

- епізодичність – вплив на ризики внаслідок порушення безпеки здійснюється короткочасно без чітко встановленого порядку, що в більшості випадків зводиться до ліквідації наслідків аварійних ситуацій.