Тема 3. Організація і матеріально-дидактичне забезпечення процесу фізичного виховання учнівської молоді у ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Уроки, які проводяться переважно із метою розвитку рухових здібностей і вдосконалення вивченого матеріалу називаються тренувальними.

Мета гімнастики до навчальних занять полягає у: повинна сприяти організованому початку навчального дня, покращенню самопочуття на настрою, підвищенню працездатності на уроках. Основні вимоги до гімнастики до занять полягають у: проводити гімнастику треба на свіжому повітрі, у крайніх випадках у провітрених приміщеннях; до складу включати прості вправи, які не потребують складної координації, не дають силового навантаження, змінювати комплекс слід не менш одного разу на місяць; комплекс складається із 5-8 вправ, к-ть повторень – 4-6 разів, темп виконання – повільний і середній.

Завдання фізкультурних хвилинок і пауз полягають у: поверненні втомленій дитині працездатності і уваги, знятті м’язового і розумового напруження, попередженні порушень постави.

Методика проведення фізкультурних хвилинок полягає у: к-ть вправ 2-4 (вправи для рук і ніг, вправи для тулуба); тривалість – 3-5хв.; к-ть повторень кожної вправи – 6-8 разів; амплітуда рухів – не велика; гігієнічні вимоги – проводяться коли в дітей з’являються ознаки втоми та при відкритому вікні.

Основні методичні умови підбору вправ в комплекс фізкультурних пауз полягають у: режим виконання вправ не повинен повторювати режим трудових дій, якщо в процесі праці фізичне навантаження велике, то більшу кількість повинні складати вправи на розслаблення; вправи повинні бути підібрані таким чином, щоб основне навантаження припадало на м’язи та їх групи, які не приймали участі у трудовій діяльності.

Характерними рисами години здоров’я в школі є: проводяться щоденно після 2-3 уроку і тривають 45хв., визначаються розкладом занять і проводяться на свіжому повітрі, складається тижневий графік проведення годин здоров’я, основними засобами є матеріал навчальної програми кожного класу із перевагою тих засобів, які цікавлять учнів, заняття будується із дотриманням закономірностей функціонування організму і складається із трьох частин.

Години здоров’я доцільно вводити поступово, створюючи необхідні для цього умови. Бажано, щоб учителі школи були не тільки організаторами, а й активними учасниками годин здоров’я. Організація годин здоров’я покладається на класних керівників і вчителів початкових класів, яким допомагає учнівський актив. Організаційно методичне забезпечення здійснюють учителі фізичної культури, вони готують керівників і консультують їх. Загальне керівництво проведенням годин здоров’я покладається на директора школи і його заступників.

Визначаючи методику проведення фізичних вправ під час годин здоров’я, не дублюйте методики уроку. Тут не повинно бути заорганізованості, приму­су до обов’язкового виконання певних вправ. Навпаки, всебічно заохочуйте ініціативу і бажання самостійно добирати засоби, приймати рішення.

Водночас кожне заняття повинно будуватися з дотриманням закономір­ностей функціонування організму, щоби не завдати шкоди організмові.

Засобом є матеріал навчальної програми кожного класу. При цьому пере­вага надається вправам та іграм, які найбільше цікавлять учнів.

Під час годин здоров’я рекомендуємо організовувати змагання між кла­сами. Учні переважно самі визначають ті чи ті види занять, готують спортивний інвентар, обладнання, місця занять.

Характерними рисами спортивної години у групах подовженого дня є: навчити дітей чергувати розумову та фізичну діяльність, раціонально будувати режим дня, дотримуватись гігієнічних вимог, зміцнювати здоров’я, складається тижневий графік занять груп, особливість методики – заняття носять ігровий характер і проводяться у вільній не вимушеній обстановці, тривалість заняття 60хв., заняття складається із чотирьох частин (розминка – до 15хв., організована частина – 25-30хв., самостійна робота – 15-20хв., заключна – 5-8хв., зміст організованої частини складають добре засвоєні на уроках вправи в бігу, стрибках і т.д., самостійної частини – завдання щодо засвоєння й удосконалення розучених на уроках вправ.

До позакласних занять фізичними вправами відносять: некласифікаційні змагання школярів, фізкультурно-художні свята, спортивно-художні вечори, дні здоров’я, спортивні секції і гуртки.

Характерними рисами позакласних занять фізичними вправами є: носять спортивну спрямованість, об’єднують дітей різних класів, є добровільними.

Характерними ознаками некласифікаційних змагань в школі є: вони не передбачені спортивною класифікацією, програма змагань може відхилятися від класифікації, допускаються порушення правил, які передбачені програмою, участь у них не дає права на присвоєння спортивних розрядів.

Сьогодні у пресі часто натрапляємо на статті фахівців, у яких йдеться про спортизацію школи. Так, це, мабуть, один із перспективних напрямів фізич­ного виховання школярів. Проте різні автори розуміють термін " спортизація" по-різному.

Безперспективним, у свій час, виявився шлях, за яким пропонувалося більшість часу на уроках приділяти спеціалізації з певного розділу програми (виду спорту).

Профілюючий розділ, на думку авторів ідеї, вчитель міг обирати, виходячи із особливостей матеріальної бази, власної практичної підготовки методичної орієнтації, бажання учнів спеціалізуватись у тому чи іншому виді. Не важко передбачити, що така " спортизація" призводила до усунення програм технічно складних та низько емоційних фізичних вправ. Водночас перспективна спортизація повинна розвиватися не шляхом звуження кількості фізичних вправ, а через збагачення всіх сторін змісту занять; використання спортивних методів роботи, духу спорту, його ідеї, атрибутики, а також мобілізувати ініціативу і творчість учнів. Важко переоцінити значення змагань, як головного спортивного атрибуту фізичного виховання школярів. Використання елементів змагань у навчальній діяльності відкриває широкі можливості для підвищення емоційного тонусу й активності учнів. Не випадково в американських школах велика увага надається змаганням. Викладачі, батьки переконані, що змагання - це школа життя, лабораторія формування особистості. У жодній країні світу не влаштовується стільки змагань, як у США. Практично всі діти займаються у спортивних секціях при школі, а не просто відвідують уроки фізичної культури. Узагалі, " спортивна честь школи" – це оригінальне, чисто американське, варте наслідування явище. Дух змагання культивується з дитинства. Шкільних чемпіонів пам’ятають, зберігають їхні фотографії, запрошують на різноманітні заходи. Частими у школах є різні спортивні турніри, вечори тощо. Той добре відомий факт, що специфічні змагальні відносини мають властивість, до виявлення фізичних і психічних можливостей кожного учня аж до екстремальної мобілізації функціональних резервів організму і тим стимулює їхній розвиток, зумовив поширення різних варіантів змагальних форм занять.

У межах обов’язкового курсу фізичного виховання в загальноосвітній школі використання змагальних форм занять підпорядковане передусім логіці педагогічного процесу, інтересам його якості, розв’язанню освітніх і виховних завдань. Тут змагальні форми занять – не стільки спосіб досягнення спортивної перемоги або значного спортивно-технічного результату, скільки форма емоційного наповнення спілкування, здорового відпочинку. Беручи участь у змаганнях, школярі збагачуються новими вражен­нями і глибше пізнають себе і своїх товаришів, переживають радість перемог і гіркоту поразок. Атмосфера змагань дає змогу усвідомити важливість занять фізичними вправами. Будь які змагання повинні створювати таку атмосферу, щоб і глядачі хотіли приймати у них участь разом зі своїми друзями, сім’ями. Обов’язковими умовами цього процесу є яскраве оформлення місць проведення змагань; ви­ставлення стендів про історію команд, фотографій гравців, тренерів; організація виставок спортивної атрибутики; виступи перед глядачами ко­ментаторів, ветеранів; проведення лотерей, конкурсів, вікторин; змістовне музичне оформлення змагань тощо.

Класифікаційні змагання, які проводяться згідно зі спортивною класи­фікацією і правилами змагань, вимагають тривалої, послідовної роботи. Тому в змаганнях з окремих видів спорту (легкої атлетики, гімнастики, волейболу, баскетболу) бере участь незначна частина учнів і практично не беруть участі молодші школярі. У зв’язку з цим у багатьох школах проводяться так звані некласифікаційні змагання. Участь у них не дає права на присвоєння роз­рядів, оскільки:

• вони не передбачені спортивною класифікацією;

• їхня програма може певним чином відхилятися від класифікації;

• під час їх проведення допускаються передбачені програмою пору­шення правил змагань.

Спортивно-художні вечори можуть присвячуватися різним подіям у житті колективу фізичної культури. Це може бути, наприклад, " Вечір спортивної слави", присвячений підбиттю підсумків фізкультурної і спортивної роботи школи за рік. Вечори можуть присвячуватися високим досягненням команди або окремих спортсменів школи, проводитися за типом спортивно-художніх КВК, " нумо, хлопці", " нумо, дівчата" тощо. У будь-яких випадках вони є ефек­тивною формою реалізації ідеї синтезу спорту і мистецтва, спробою об'єднати спортивні заходи з художніми.

Найбільш повного практичного втілення ідеї комплексного використання засобів, зв'язку фізичного виховання з іншими шкільними предметами та ідеї гармонії тіла і розуму можна досягти, проводячи у школі дні здоров'я.

Що ж таке дні здоров'я? По-перше, ці комплексні заходи потребують координації зусиль більшості вчителів-предметників (історії, біології, географії, літератури та ін.), батьків і громадських організацій. По-друге, вони проводяться у природних умовах складом усієї школи і насичені елементами романтики (при цьому розв'язу­ються питання влаштування побуту і безпеки). По-третє, у цих заходах об'єднуються майже всі форми фізичного виховання (туризм, змагання, ранко­ва гімнастика тощо). Для їх проведення заздалегідь підготувати фізкультурний актив із учнів, учителів, батьків і шефів.

Фізичне виховання учнів за межами школи здійснюється сім'єю, поза­шкільними установами, ДСТ, ДЮСШ, дитячими екскурсійно-туристичними станціями та іншими культурно-просвітницькими установами та організаці­ями. Вони допомагають загальноосвітнім школам в організації позакласної спортивно-масової і туристичної роботи з учнями, надають школам спор­тивні майданчики, стадіони, басейни, лижні бази, ковзанки, спортивні зали для проведення самостійних занять, тренувань, змагань. Крім цього, названі організації, установи і заклади беруть на себе обов'язки щодо організації ди­тячих груп, гуртків, спортивних секцій, поєднують заняття зі специфічним для себе змістом Із заняттям фізичними вправами.

Фізичне виховання за місцем проживання — один із напрямків у розв'язанні завдані, впровадження фізичної культури і спорту в повсякденне життя дітей.

Необхідність розвитку і перспективність цієї форми занять підтверджу­ють соціологічні дослідження, що свідчить про бажання юних і дорослих займатися спортом поблизу дому.

Важливу роль у фізичному вихованні дітей відіграє сім'я. Категорично і однозначно визначав роль батьків у вихованні дітей Ж. Руссо. Він вважав, що той, хто не може виховувати дітей, не повинен їх мати, і ні бідність, ні робота, ні повага людей не позбавляють батьків від обов'язку виховувати самому своїх дітей, а Котляревський у поемі " Енеїда" гнівно засуджував тих батьків, які хибно виховували своїх дітей: Батьки, які синів не вчили, а гладили по головах, і тільки знай, що їх хвалили, кипіли в нафті в казанах. Батьки — найперші вихователі. Час повернути дітей сім'ям і сім'ї дітям, час припинити конфронтації між школою і сім'єю. Батьки повинні відпові­дати перед власною совістю, народом, державою за виховання власних дітей. Колись так і було. Сім'я — це народ, нація в мініатюрі. Від рівня її культури залежить і рівень культури, вихованості дітей. Саме тут формуються людя­ність, духовність, гідність, а також культ матері і батька, бабусі і дідуся, культ роду і народу.

Невипадково народна педагогіка надає першорядного значення вихов­ному клімату сім'ї як основному чиннику формування особистості. " Нащо клад, коли в сім'ї лад", — кажуть у народі, а цей вислів несе в собі глибокий педагогічний зміст. Часто можна чути і таке: добра та сім'я, де виростають добрі діти. Цим підкреслюється та особлива роль, яку відіграє у вихованні дітей загальний клімат сім'ї, її настрої, звичаї, спрямованість.

Чітко визначився в народній педагогіці такий могутній чинник формування особистості, як виховання прикладом: " Бурчання наскучить, приклад нау­чить", " Добрий приклад кращий за сто слів", " Приклад кращий за правило". У цих висловлюваннях розкривається схильність дитини наслідувати стар­ших брата чи сестру, матір чи батька, сильнішого чи розумнішого товариша та народна виховна практика наслідування за принципом " роби так, як я".

Першими вчителями маленької дитини стають її батьки, але часто процес навчання розпочинається раніше, ніж вони встигають усвідомити цей факт. Діти засвоюють спосіб життя батьків, у сім'ї закладаються основи багатьох умінь, навичок і звичок, виробляються оціночні судження та визна­чається життєва позиція підростаючого покоління. Це певною мірою стосується і ставлення до фізичної культури, до активного використання її засобів у побуті —для зміцнення здоров'я, всебічного розвитку і змістовної організації дозвілля. Аналізуючи ступені освітньо-виховної системи, першим завданням дошкільного виховання Г. Ващенко визначає фізичний розвиток дитини. Школа мусить виховувати в дітях пошану до батьків, батьки — створювати умови для виконання шкільних завдань та підтримувати школу матеріально. Це було особливо потрібним, на думку Г. Ващенка, в перших роках існування самостійної української держави.

На жаль, за даними найоптимістичніших наукових досліджень, сьогодні вихованням своїх дітей цікавиться не більше 20% батьків. Учителі перестали прагнути зробити батьків кожного школяра прихильниками фізичної культури, а отже, своїми спільниками. Для успішного залучення всіх учнів до занять фізичними вправами необхідно, передусім, переконати батьків в оздоровчій ролі фізичної культури, показати їм, що в коло завдань фізичного виховання входить і формування звички до праці, зокрема навчальної.

Тому педагогічний колектив повинен постійно піклуватися про організацію систематичної та планомірної просвітницької роботи з батьками. У школах використовуються різноманітні форми роботи вчителів фізичної культури з батьками.

1. Виступи вчителя на загально шкільних батьківських зборах (не більше двох-трьох разів на рік). Тут присутні батьки учнів різних вікових груп, а от­же, запити в них різні. Тому матеріали виступів повинні бути однаково цікавими для всіх. Ці виступи можуть торкатись ролі сім'ї у фізичному вихо­ванні дітей, засобів фізичного виховання в родині, завдань, що стояли перед учнями у зв'язку із сезоном, етапом роботи школи, зміною навчальних про­грам тощо. Із цих питань бажані не тільки виступи вчителя, а й лікарів фізкультурного диспансеру, дитячої поліклініки. Усі лекції, доповіді, бесіди повинні закінчуватися практичними порадами.

2. Батьківські конференції рекомендується проводити один раз на рік. Вони націлені на розв'язання не окремих питань, як це має місце на зборах, а покликані показати існуючу практику фізичного виховання, досвід конкрет­них сімей. При цьому важливе значення мають професійний аналіз і оцінка досягнутих успіхів. Концентруючи увагу батьків на актуальних пи­таннях фізичної культури і шляхах їх практичної реалізації в сім'ї, конференція сприяє громадському визнанню і поширенню передового досвіду кращих сімей, спонукає батьків до активнішої виховної діяльності. На конференціях демонструють слайд-фільми, фотомонтажі, а часом і короткометражні філь­ми з коментарями спеціалістів, лікарів, батьків. Доцільно використовувати також показові виступи дітей.

3. Протягом року в кожному класі проводиться три-чотири заняття для батьків, враховуючи вікові та індивідуальні особливості дітей, а також рі­вень підготовленості слухачів. Це складова частина плану роботи класного керівника і вчителя-класовода з батьками. Учитель фізичної культури бере активну участь у складанні планів та їх реалізації. Він присутній на заняттях, консультує класних керівників. Обговорюються питання раціонального ре­жиму дня і здорового побуту дітей, ранкової гімнастики і загартування організму, а також шляхи виховання любові до праці. Важливе значення має особистий приклад батьків, зокрема спільні заняття фізичними вправами у ви­хідні дні. На класних заняттях радимо пропагувати досвід кращих сімей класу, організовувати обмін досвідом із питань фізичного виховання дітей.

Наприкінці кожного навчального року інформуйте батьків про зміст завдань отриманих дітьми на період літніх канікул, і методи їх реалізації.

Ефективною формою роботи є організація участі батьків у змаганнях сімейних команд. Тут створюються сприятливі умови не тільки для фізичного розвитку і зміцнення здоров'я усіх учасників, а й для виховання правильних відносин у сім'ї (між молодшими і старшими дітьми, тими і дівчатами, батьками і дітьми). Так, спільна участь батьків і дітей у спортивній боротьбі створює атмосферу свободи, взаємної поваги, стимулює до систематичних занять фізкультурою.

Велику користь можуть принести відкриті уроки для батьків, а також відвідування уроків батьками невстигаючих і слабо встигаючих учнів. Ці уроки показують, які вправи варто виконувати в домашніх умовах, які методичні прийоми можна при цьому використовувати. Кожен батько і мати має, змогу самостійно оцінити рівень фізичної підготовленості своєї дитини, зробити відповідні висновки.

Функції батьків в організації фізичного виховання дітей можна згрупу­вати таким чином:

1) створення необхідних матеріально-технічних умов для занять удома;

2) контроль і сприяння дотриманню дітьми режиму дня, правил осо­бистої гігієни, загартування, виконанню ранкової гімнастики і до­машніх завдань;

3) особиста участь у змаганнях сімейних команд, днях здоров'я, спор­тивно-художніх вечорах, фізкультурно-художніх святах, іграх, роз­вагах, прогулянках;

4) організація змагань та ігор на дитячих майданчиках за місцем про­живання і в школі;

5) виконання обов'язків громадських тренерів і суддів.

Отже, успішне розв'язання завдань фізичного виховання учнів можливе лише за умови спільних, погоджених дій школи і сім'ї (при цьому сім'я —це не тільки батько й мати, а й дідусь і бабуся, брат і сестра). Школа навчає дітей виконувати фізичні вправи, дає знання, інструктує, консультує. Оздоровлення і загартування дітей, формування постави, розвиток рухових і виховання моральних та вольових якостей засобами фізичної культури здій­снюють школа і сім'я разом. Щодо формування у дітей звички розумно проводити дозвілля, гігієнічних навичок, тут головну роль відіграє сім'я. Умовний розподіл обов'язків свідчить про те, що ані школа без сім'ї, ані сама сім'я без школи не зможуть успішно гартувати молоде покоління.

Першочергове завдання школи — розвинути дитину таким чином, щоби вона могла і хотіла здобути знання (а не одержати їх), могла набути вміння і навички. Якщо немає потягу і любові до навчання, до самовдосконалення протягом усього життя, то безперервна освіта неможлива. Організація навчальної діяльності учнів включає (у складі класу) позакласну, позашкіль­ну, самостійну роботу. Перший досвід і перші кроки самостійних занять дитина повинна отримати з розвиваючого уроку, де не дають готових істин, а вчать, шукати їх. У самостійній роботі найбільше проявляється мотивація, цілеспрямованість, само організованість, самостійність та інші характеристики.

Постійна навчальна робота учня є найбільш бажаним наслідком його правильно організованої роботи на уроках, яка мотивує на самостійне розширене і поглиблене продовження у вільний час.

Однією з найпоширеніших і доступних форм самостійних занять є ран­кова гімнастична зарядка. її головне призначення — оптимізувати перехід від тривалого відпочинку (сну) до повсякденної життєдіяльності. Ця своєрідна розминка активізує функції систем організму, долає " інерцію спокою". Лю­дина поступово занурюється в повсякденні справи в нормальному тонусі та доброму настрої. У межах зарядки можна частково розв'язати й такі завдання, як відновлення і збереження правильної постави, підтримання досягнутого рівня розвитку окремих рухових якостей, загальної тренованості. Але все це триває лише доти, доки не призводить до невиправданого форсування фізичних навантажень.

Дирекція школи повинна тісно співпрацювати із дитячими громадськими організаціями, які займаються фізичним вихованням молоді. Таких організацій і добровільних об’єднань існує велика кількість. Найбільш поширеною із них є " Пласт". Головний із пластівських законів – " Україні необхідні: сила духу, фізична сила, бистрота розуму, життєрадісність". Його обітниця: " сильно, красно, обережно, бистро" (" СКОБ"). Це і є своєрідним символом організації, назва породи орла – скоб білохвостий.

Велику увагу фізичному розвитку дітей і підлітків приділяє Українське козацтво створюючи різноманітні секції і гуртки (бойовий гопак, спас), організовуючи змагання, туристичні літні табори, залучаючи молодь до здорового способу життя, пропагуючи здорове майбутнє української нації.

Велике значення для організацій процесу фізичного виховання, спортивно-масової роботи в школі має матеріально-технічне і дидактичне забезпечення. Фізичне виховання молоді вимагає достатньої кількості інвентарю, спортивної форми, технічних засобів, капітальних спортивних споруд і майданчиків. Однією із сучасних вимог до організації процесу фізичного виховання у школі є забезпечення уроків фізичного виховання необхідною кількістю інвентарю (м’ячами баскетбольними, футбольними, волейбольними), гімнастичним і легкоатлетичним приладдям і т.д., сучасним різноманітними тренажерами для занять атлетичною гімнастикою, фітнесом, кардіоаеробікою і т.д., створення і підтримання на належному рівні спортивних майданчиків, городків здоров’я, смуг перешкод, алей здоров’я і т.д. Розуміння важливості питання щодо зміцнення матеріальної бази школи, в галузі фізичного виховання, директором, забезпечує здорове майбутнє її вихованців. Сучасному менеджеру в галузі освіти необхідно розуміти, що залучення молоді до ведення основ здорового способу життя, занять фізичними вправами можливе лише за умови забезпечення сучасним обладнанням і інвентарем залів, майданчиків, які мають відповідати усім естетичним, гігієнічним, дизайнерським вимогам, бути безпечними для здоров’я і зручними у користуванні.

Кількість спортивних приладів і строк їх експлуатації визначено у додатках навчальної програми " Основи здоров’я і фізична культура".