Переваги і недоліки первинної та вторинної маркетингової інформації

Основними методами збирання первинної інформації є опиту­вання, спостереження, експеримент та імітація.

Опитування — інтерв’ю, узяте у респондента під час особистої зустрічі, телефоном чи поштою за допомогою опитувального листа. До переваг цього методу відносять: безпосередній контакт, глибина та комплексність інформації (особисте спілкування); швидкість, анонімність (телефон); низька вартість, широке охоплення (пошта). До недоліків слід віднести: необхідність залучення висококваліфікованих інтерв’юерів, тривала організація (особисте спілкування); можливість відмови від розмови (телефон); низька ефективність, неможливість встановити, хто саме відповідав на лист чи анкету (пошта).

Спостереження — отримання первинної інформації шляхом безпосереднього спостереження за споживачами, не опитуючи їх. Об’єктом спостереження є споживач, його поведінка в крам­ниці, перед вітриною, рекламним оголошенням, його реакція на ціни тощо. Перевагою спостережень є їх незалежність від бажання чи небажання об’єкта співпрацювати.

Експеримент — це отримання інформації про взаємо­зв'язок між залежними і незалежними змінними. (Напр.. Чи буде кольорова реклама в газеті ефективнішою, ніж чорно-біла? Чи можна збільшити обсяг продажу певного продукту в супермаркеті шляхом установки додаткових полиць?). Завдання експерименту – отримання завчасної інформації про успіх, або невдачу окремих альтернативних варіантів поведінки фірми на ринку. Об'єктами експериментів можуть бу­ти ринки чи їхні сегменти, товари, ціни, процеси збуту, рекла­ма та ін., а їх місцем — як реальні умови, так і спеціальні ла­бораторії.

Імітація — це відтворення дії різних маркетингових чинників за допомогою економіко-математичних моделей та ЕОМ. Саме імітація, незважаючи на певні складності (потреба у висококва­ліфікованих фахівцях, спеціальному обладнанні, програмах) останнім часом набуває пріоритетного значення в маркетингових дослідженнях.

У ході маркетингових досліджень можуть використовуватись такі джерела маркетингової інформації: друковані видання (пе­ріодика, монографії, брошури, огляди ринків, довідники, статис­тичні збірники), спеціальні дослідження (опитування, спостере­ження, експерименти, імітації), довідки офіційних організацій, експортерів, представників фірм, балансові звіти, каталоги, про­спекти інших підприємств, виставки, ярмарки, конференції, пре­зентації, узагальнені думки покупців, споживачів, клієнтів, постачальників, посередників, фінансових організацій, неформальні джерела (чутки, просочування інформації).

У своїй діяльності з інформаційного забезпечення маркетин­гових рішень підприємств завжди натрапляють на цілу низку проблем: дефіцит необхідної або надлишок непотрібної інфор­мації, розпорошення інформації в різних підрозділах підприєм­ства, через що її важко відшукати, приховування службовця­ми інформації, яка може свідчити про недоліки в їхній роботі, запізнення надходження важливої інформації, неможливість ви­значення її повноти, точності тощо. Розв'язанню цих проблем може сприяти створення маркетингових інформаційних систем (МІС). – це спеціалізована постійна структура, яка складається з відповідного персоналу та обладнання і здійснює конкретні процедури, метою яких є збирання, аналіз, оцінка і подання інфо­рмації, необхідної для поліпшення планування процесу маркети­нгу, його здійснення і контролю.