Соціально-психологічне середовище організації

Взаємодія керівника такерованої ним установи із соціальним середовищем виражається вбезпосередньому зв´ язку і постійній залежності між ними, що впливає назміст потреб керівника та його співробітників; у цілеспрямованихвзаємовпливах особи й соціального середовища, що спричинює зміникожного з них; у виникненні суперечностей і антагонізмів між соціальнимсередовищем і особою за відсутності в ньому умов для задоволення потребособи; у впливі організації та належних до неї осіб на середовище інавпаки, що породжує зміни кожного з них; у виникненні суперечностейміж організацією та учасниками управлінського процесу і середовищем завідсутності в ньому умов для ефективного функціонування організації. Вцьому складному процесі соціально-психологічні чинники є надтоважливими, оскільки соціально-психологічні параметри є складовимисередовища.

Характеристики таособливості соціально-психологічного простору організаціїопосередковані або фізичним середовищем (величина, форма, відноснерозташування частин), або системними властивостями організації(цілісність, структурність, автономія, функціональна однорідністьчастин). Поза соціальною діяльністю організації, відносинами івзаємодією людей соціально-психологічний простір не існує, він завждимає об´ єктивні форми, що постають у системі певних оцінок, уявлень таобразів. У ньому відбуваються основні якісні переходи (“ізоляція —контакт — наближення”, “суперництво — опозиція — конфлікт” тощо), формування позицій і диспозицій учасників взаємодії та ін. Завжди дляпроцесу взаємодії чи боротьби, кооперації чи конфлікту необхіднийпростір, який по-своєму сприймає, оцінює і розуміє кожен належний йомусуб´ єкт.

Соціально-психологічний простір організацій характеризують такі його властивості (В. Казміренко):

—ієрархічна і багатозначна структурованість (соціально-психологічнийпростір є простором намірів і цілей, відносин і позицій, взаємозв´ язківі взаємозалежностей);

— відносна статичність йогосоціально-психологічних параметрів (вони задаються ззовні й пов´ язані зфункціональними та соціотехнічними характеристиками організації);

—суб´ єктивне сприймання і різний ступінь суб´ єктивної актуальності йоговеличини, форми і місця (кожна особа організації на основі своїхстатусних і рольових позицій є учасником системи взаємодії; насиченістьфункцій і професійний досвід створюють певний комплекс установок, умов, що опосередковують відмінності у суб´ єктивному сприйняттісоціально-психологічного простору);

— різні значення його комфортності як для окремої людини, так і для структурної одиниці, групи тощо.

Для виміру соціально-психологічного простору використовують такі параметри:

1. Цілісність.Вона охоплює міру рефлексивної однорідності, ізотропності(змінюваності), подібності способу життя і спрямованості на збереженняорганізації як форми спільної діяльності і як умови життєдіяльностілюдей, об´ єднаних єдиною структурою організаційних відносин.Властивість цілісності відтворює міру соціально-психологічноїрівноваги. її засвідчують конкретні аспекти функціонування організації:

—загальний рівень ідентифікації співробітників із організацією(причетність до цілей і завдань, наявність єдиних і спеціалізованихнорм, зв´ язок життєвих стратегій співробітників із перспективами іфункціями організації);

— наявність в організації механізмів адекватного оцінювання кожного й активізації їх участі в організаційній життєдіяльності;

— наявність в організації традицій, форм їх закріплення, механізму збереження і передавання іншим поколінням;

— розвиток традицій організації;

— форми закріплення і збагачення досвіду організації;

— координаційна цілісність, співзвучність управлінських рішень на різних рівнях;

— колективні форми управління;

— довіра до керівництва;

— відсутність зайвих, штучно створених під структур;

— розвиток механізмів стимуляції соціальної та організаційної активності, відповідальності та ініціативи;

— формування механізмів соціального захисту, “патерналізм організації” стосовно своїх працівників і підструктур.

2. Структурність соціально-психологічного простору. Їїхарактеризують об´ єм, інтенсивність, складність взаємодії міжелементами та їх композиціями. Рівень структурностісоціально-психологічного простору організації тим вищий, чим більшакількість зв´ язків, що відтворюють функціональні, рольові, статуснівідносини, чим більша кількість цінностей, норм, різних аспектіворганізаційного досвіду залучена до взаємодії.

3. Автономія підструктур.Її визначають за рівнем (просторово-часова характеристика діяльностіпідрозділу з погляду його місця в системі зв´ язків і відносин, взаємозв´ язків і взаємозалежностей) і ступенем (кількість можливихваріантів вільного вибору, якими наділені складові організації в своїйдіяльності та виборі засобів і способів досягнення мети).