Психологія впливу керівника на підлеглих як вияв його влади і авторитету в ор­ганізації

Обов´ язок керівника — постійно впливати на підлеглих. На практиці такийвплив може бути як позитивним, так і негативним, що має своєюпередумовою різні причини:

— індивідуальна майстерність, професіоналізм, комунікативні та інші вміння керівника, його авторитет, стиль керівництва, масштаб влади;

— наявність у підпорядкованих керівнику індивідів різних інтересів, світоглядів, способів мислення.

Важливими чинниками впливу керівника на підлеглих є авторитет і влада.

Авторитет (лат. autoritas — вплив, влада) — вплив індивіда, заснований на займаній ним посаді; визнання заіндивідом права на прийняття відповідального рішення в умовах спільноїдіяльності.

Психологічним підґрунтям авторитетукерівника є його компетентність, діловитість, ділова коректність тощо.Значну роль при цьому відіграють значущість його посади і можливості, які вона відкриває.

Влада — здатність і можливість здійснювати певний вплив на діяльність, поведінку людей за допомогою різних засобів — волі, права, авторитету, насилля.

Джерелами влади керівника над підлеглими є:

— чинне законодавство, межі посадової компетенції в організації;

—використання винагород (підвищення заробітної плати, встановленняпремій, доплат, надання змоги використовувати у найзручніший часвідпустки, виконувати цікавішу, бажанішу роботу);

— використанняпримусу (здатність отримати бажану згоду під тиском і страхомпокарання, тобто доган, пониження у посаді, звільнення з посади, інколифізичного насилля). Формами примусу є критика, присутність керівникапід час виконання роботи його підлеглими;

— референтна влада(базується вона на привабливих особистісних якостях керівника).Намагання співробітників бути схожими на такого керівника наділяютьйого додатковою владою над ними;

— влада, заснована на досвіді (виявляється у визнанні, що індивід наділений недоступними для інших спеціальними знаннями).

За іншою концепцією (К. Хейлс), що акцентує на відмінностях особистих іінституційних джерел влади, джерелами влади в управлінні є:

— ресурси фізичної влади (можливість вплинути на дії інших індивідів);

— ресурси економічної влади;

— ресурси влади знань (адміністративні, технічні);

— ресурси нормативної влади (обмежені й бажані ідеї, переконання, цінності та вплив).

Владні відносини — можливість однієї частини панувати над іншою, впливати на неї, здійснювати свою волю у взаємодії.

Керівник залучає до сфери впливу івзаємовпливу підлеглих, робить їх співучасниками обміну інформацією, дії з метою підвищення ефективності управлінської діяльності, продуктивності праці в організації. Для цього він із того, хто впливає, стає тим, хто піддається впливу. Такий обмін ролями відбувається ісеред підлеглих.

Вплив може бути й одностороннім, без зворотногозв´ язку, коли керівник не зацікавлений або байдужий в отриманніінформації від підлеглих. Зворотна інформація може бути і позитивною, інегативною, що залежить від різних обставин:

— підлеглі можуть неправильно зрозуміти вимоги і завдання, які ставить перед ними керівник;

— поведінка і реакція підлеглих на управлінську ситуацію може бути різною;

—нечіткість поставлених керівником завдань тощо. Важливим психологічнимчинником неефективного впливу, а отже і неефективного управління, єтакож стримування керівником ініціативи підлеглих, відхилення, неприйняття їх пропозицій. Буває, що керівник спершу не зважає наважливу пропозицію підлеглого, а потім видає її за свою, що спричинюєруйнацію найціннішого — морально-психологічного духу в трудовомуколективі.

Психологічний характер впливу керівникамає на меті зміну поведінки працівника. Коли керівник скаржиться нанедостатню впливовість, він має на увазі, що його погляди, почуття, зауваження і пропозиції не завжди підтримують інші люди. Отже, процессоціально-психологічного впливу пов´ язаний із проблемою ефективногокерівництва. Реальне визнання керівник здобуває в результатідобросовісної і наполегливої праці. Є і штучні прийоми здобуттяавторитету, хоч насправді це — псевдоавторитет, який має такі види:

—“авторитет” пригнічення (прагнення керівника демонстрацією переваги управах, погроз скористатися владою, тримати підлеглих у постійнійнапрузі);

— “авторитет” резонерства (керівник вважає, що постійні повчальні бесіди посилюють його вплив на людей);

— “авторитет” педантизму (схильність керівника до суцільного контролю, дріб´ язковості);

—“авторитет” підкупу (винагорода за працю безпосередньо залежить відособистих примх керівника, що породжує особисту відданість підлеглихкерівникові);

— “авторитет” відстані (намагання керівника дистанціюватися від підлеглих, що, на його думку, має посилити вплив на них);

— “авторитет” доброти (неправильне розуміння сутності доброти до підлеглих за низької вимогливості);

— “авторитет” чванства (зверхність, роздута пихатість, надмірне захоплення владою).

Одні дії керівника призводять до швидких і безпосередніх результатів, інші виявляються тільки з часом. Аналіз причин свідчить, що впливовістьв управлінській діяльності є інтегральною категорією, яка поєднує всобі як особистісні характеристики керівника, так і особливостізовнішнього середовища.