Ділове спілкування як засіб управлінського впливу

Управлінське спілкування керівників своїм змістом охоплює певніаспекти взаємовпливу індивідів, покликаного змінити поведінку партнерапо взаємодії. Можливості впливу залежать від розуміння керівникомпотреб та інтересів співробітників, інших людей. Таке розумінняформується на підставі інформації, що надходить від учасникакомунікативного процесу, спостереження й правильної інтерпретації сліві справ співробітників.

У процесі ділового спілкування керівник впливаєна психічну сферу людини, групи людей. При цьому можливі послаблення їхусвідомленого контролю, некритичне оцінювання змісту повідомлення. Затаких обставин виявляє себе один із традиційних способів впливу під часспілкування — навіювання, характеристикою якого є істотнезниження критичності людини до інформації, відсутність прагненняперевірити її достовірність, необмежена довіра до її джерел. Саме цядовіра і становить основу ефективності навіювання. Навіть за високогосамоконтролю цілком позбавитися навіювання людина не спроможна, томукерівники часто вдаються до нього, намагаючись досягти необхідноговпливу на співробітників. При навіюванні вплив спрямований не дологічного аналізу явищ, здатності думати, а до готовності підлеглогоодержати розпорядження, наказ, інструкцію. Ефективність навіюванняпідсилюють впевнені манери, категоричний тон, виразна інтонаціясуб´ єкта навіювання.

В управлінському спілкуванні важливим є психологічний механізм наслідування —повторення і відтворення однією людиною вчинків, жестів, манер, інтонацій іншої людини, а також копіювання певних рис її характеру істилю життя.

Наслідування буває свідомим і неусвідомленим.Підлеглі можуть свідомо наслідувати професійні навички, ефективніспособи спілкування й діяльності керівника, раціональні прийомивиконання трудових операцій колег по роботі — все те, що здаєтьсяправильним і корисним. Наслідування відбувається на рівніконкретних осіб (“керівник — підлеглий”) або на рівні норм поведінки, традицій, культури групи, організації.

Ефективність будь-якого способу психологічного впливу керівника на підлеглих залежить від таких чинників:

1. Знання керівником особливостей партнера по спілкуванню(культурно-освітні, національні, вікові, психологічні та професійніякості). На їх підставі у процесі обміну інформацією враховують рівеньпрофесіоналізму співрозмовника, загальний рівень інтелекту, обсяг йогоінформаційного фонду.

2. Досконале знання змісту, предмета того, про що йтиметься.

3. Уміння керівника об´ єктивно оцінювати свої особистісно-діловіякості, компетентність щодо винесених для обговорення проблем.Завищеність (як і заниженість) самооцінки створюють додаткові труднощікерівнику в досягненні мети. Залежно від особливостей розмови слідобирати тон спілкування, а знаючи власні примхи, стежити, щоб вони невплинули на об´ єктивність оцінки почутого у відповідь.

4. Володіння керівником технологічним інструментарієм риторики (теорії красномовства), який зводиться до таких положень:

— доступно й логічно викладати свої думки;

—слухати і чути того, хто говорить, пам´ ятаючи, що багато людей чуютьте, що прагнуть чути (слова, інформація сприймаються суб´ єктивно). Крімтого, слід знати, що слухати означає напружувати орган слуху, а чути —напружувати мозок, концентруючи увагу на словах співрозмовника.Одночасно можна слухати й не чути, оскільки свідомість може бутизайнята іншими проблемами;

— викладати свої думки чітко й коротко.Не слід говорити швидше, ніж більшість людей, адже співрозмовникповинен встигнути осмислити інформацію. Ефект розмови визначається некількістю висловлених, а кількістю засвоєних ідей. Викладаючи своюточку зору, керівник повинен стежити, наскільки задіяний до спілкуванняспіврозмовник;

— сміливо захищати свої погляди;

— прислухатися до поглядів іншої сторони, не вести мову лише про те, що цікавить одну сторону спілкування;

— ілюструвати ключові моменти, використовувати приклади з життя;

— використовувати експресивність мови — уміння викликати співпереживання, задіювати людські відчуття;

— не реагувати на емоції партнера по спілкуванню, стримувати свої емоції;

—правильно ставити запитання, бути активним в обговоренні проблеми. Цедемонструє інтерес до теми розмови, спонукає співрозмовника розгортатисвою систему аргументів.

Практика спілкування засвідчує, що кожна людина має право впливати на інших, як і право не піддаватисячужому впливу. У процесі взаємовпливу люди виражають свої почуття, емоції, потреби, обстоюють значущість їх і власного існування. З цієїточки зору вплив є правомірним. Важливим є те, наскількиконструктивними і дієвими є способи взаємовпливу, наскільки воникорисні, ефективні і перспективні для учасників управлінської взаємодії.