Проблеми сенсу та спрямованості історії. Основні концепції критеріїв суспільного розвитку.

Проблема спрямованості і сенсу історії – суто філософська проблема, яка має коріння в безпосередньому житті людей і саме там набуває особливого значення. Філософія розуміє історію не як сукупність історичних подій і фактів, а як реальность, яка створюється людиною і має для неї значущість, цінність. Людина не може жити і творити без бачення перспективи свого теперішнього життя. А це передбачає певне ставлення до історії, визначення свого місця в ній. Історія набуває певного сенсу, коли люди ставлять питання: хто ми самі в історії?

1 Концепція постіндустріального суспільства отримала своє втілення і розвиток наукова традиція, висхідна до соціальних ідей епохи Просвітництва, які пов'язували суспільний прогрес з послідовним поліпшенням умов матеріального життя людини. Синтез різних підходів до аналізу сучасного соціуму, який дав початок теорії постіндустріального суспільства, відноситься до 60-х років.

2 Концепція інформаційного суспільства формується в сучасній постіндустріальній фазі історичного розвитку цивілізації і характеризується всебічною інформатизацією та відображає вплив, перш за все, на управлінську сторону інтенсивно розвиваються економіки та інформаційного виробництва.

3 Концепція постмодерніті асоціюється з ідеями постмодернізму - широкого інтелектуального течії, що виникла на хвилі соціальних трансформацій 60-х років. На відміну від постіндустріальної теорії, прихильники якої спиралися передусім на погляди соціологів та економістів кінця XIX і початку XX століть, а також на ідеї філософів-позитивістів, постмодернізм базувався на більш широкою, але при цьому набагато менш структурованої основі. Поняття «постмодерніті» виникло у зв'язку з прагненням підкреслити відмінність нового соціального порядку від «сучасного», вказати на протиріччя між contemporary і modem.

4 Постекономічне концепція - такий тип соціального устрою, де господарська діяльність людини стає все більш інтенсивної та комплексної, проте не визначається більше його матеріальними інтересами, не задається традиційно розуміється економічною доцільністю. Френсис Фукуяма. Конец истории. Фукуяма, осмысливая последствия развала стран социалистического блока, пришел к печальному выводу о том, что в мире победила одна единственная идеологическая доктрина «либеральной демократии и потому история закончена». Конец истории ознаменован завершением «идеологической эволюции человечества» и побёдой идей либеральной демократии, причём для этого даже " нет никакой необходимости, чтобы либеральными были все общества, достаточно, чтобы были забыты идеологические претензии на иные, более высокие формы общежития". И вместе с тем " конфликты будут - утверждает Ф.Фукуяма, - но для серьезного конфликта нужны крупные государства, все еще находящиеся в рамках истории, а они-то как раз и уходят с исторической сцены". Иначе говоря, минимализация масштабов идеологического противостояния неизбежно отражается на замедлении динамики дальнейшего развития социальной системы общепланетарного масштаба. Конечно, какое-то время еще останется " ностальгия по тому времени, когда история существовала. Какое-то время эта ностальгия все еще будет питать соперничество и конфликт."

Однако, по мнению, Ф. Фукуямы, для истории это уже несущественно. Ее конец печален. И все же, обнадеживает нас автор, " быть может...именно перспектива многовековой скуки вынудит историю взять еще один, новый старт? ".