Політика і політична організація суспільства та їх роль у визначенні суспільних процесів. Структура політичної організації. Демократія і тоталітаризм.

Політична сфера – це сфера, в які ведеться боротьба за завоювання, утримання та використання державної політичної влади. Розрізняють внутрішню та зовнішню політику. Область політики включає в себе три компоненти:

- політичні організації та установи, дії яких спрямовані на підтримання певних політичних відносин (політична організація суспільства); - політичні рухи – діяльність соціальних груп, яка спрямована на збереження або зміну певних політичних відносин; - політична ідеологія – це відображення певних теоретичних розробок, за допомогою яких здійснюється вплив на населення. Провідним елементом є політична організація суспільства. Центральним елементом є держава та державні установи (суд, прокуратура, законодавча та виконавча влада, міліція тощо). Сюди відносять також політичні партії, церкву, різні об’єднання тощо.

Ознаки держави: 1. територіальний принцип поділу населення; 2. наявність публічної влади (спец. Загони озброєних людей, тюрми та ін.); 3. податки. Н.Макиавелли „Государь” Идеи Н. Макиавелли дали жизнь современной социологической теории элит (В. Парето, Г. Моска, Ч. Миллс), повлияли на автора теории менеджерской революции Дж. Бернхейма. На лего, как на авторитет и предтечу, ссылаются теоретики бюрократии (М, Вебер, Р. Михельс), постиндустриального общества и политического прогнозирования (Д. Белл, Г. Кан и др.).

Специалисты упоминают четыре принципа Макиавелли, которые оказали влияние на развитие современного социального управления: авторитет, или власть лидера, коренится в поддержке сторонников; подчиненные должны знать, что они могут ожидать от лидера и понимать, что он ожидает от них; лидер должен обладать волей к выживанию; лидер - всегда образец мудрости и справедливости для своих сторонников. Трактат состоит из 26-ти глав, которые можно сосредоточить содержательно вокруг 4-х основных тем: природы государства; организации и назначении милиции; личных качеств: добродетели, доблести и пороков главы государства. Макиавелли рассматривает разные формы правления, т.к. государства могут управляться абсолютно полновластно, т. е. авторитарно (империя Александра Великого), или же с помощью «баронов» Франция). Первое трудно завоевать, но легко сохранить. Второе - легко приобрести, но трудно удержать. Стабильность государственного режима, по Макиавелли, также зависит от того, удерживаются ли новые государства с помощью добродетели - Моисей, Тёзей или благодаря судьбе - Цезарь Борджа. Деяния последнего, детально описанные автором, рассматриваются в качестве образца.