Аналіз результатів впровадженої програми

Для повторного аналізу впливу на адаптацію особистості тривожності виділено два її види особистісну та ситуативну. В дослідженні було використано адаптований варіант методики самооцінки рівня тривожності Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна. В експерименті виявлено переважання ситуативної тривожності у студентів із візуальними порушеннями, яка може відбиватися на процесі адаптації особистості, викликаючи стани дезадаптації.

Встановлено, що низький рівень тривожності, який свідчить про позитивний емоційний стан людини та кращу адаптованість спостерігався на першому тижні навчання лише у 3 % студентів даної категорії та 11 % - зрячих; через 2 тижні – у 9 % слабозорих та 20 % зрячих і через 4 тижні - у 16 % слабозорих та 25% зрячих. Це дає підстави вважати, що порушення зору є однією з причин тривожності, що ускладнює процес адаптації. Вивчення причин тривожності за методикою незакінчених речень показало їх специфічність, пов’язану з порушенням зору у студентів.

Співставлення даних про наявність високого рівня тривожності у слабозорих студентів на початку навчання у ВНЗ із даними І етапу констатувального експерименту про переважання низького рівня їх адаптації дозволило зробити висновок про те, що існує пряма залежність рівня адаптації від рівня тривожності суб’єкта. При цьому ситуативна тривожність має особливо сильний вплив, оскільки вона викликана переживаннями значної кількості ситуацій, пов’язаних із невдачами на перших порах навчання у ВНЗ.

Вивчення впливу психологічних факторів установки та мотивації на адаптацію слабозорих студентів у вищому навчальному закладі показало, що внаслідок розвитку особистості в умовах зорової депривації у неї розвивається своєрідна установка (як життєва позиція) на фізичний недолік, яка впливає на процес адаптації в колективі, опосередковано викликаючи своєрідні установки на взаємостосунки зі зрячими. Встановлено 4 типи установок, які залежать від глибини порушення зору у студента. Так, для студентів І групи більше властиві установки залежності від інших (58 %), активності під натиском (20 %) та уникнення зрячих (8 %). Адекватні установки зустрічаються рідко. Визначені установки, впливаючи на розвиток міжособистісних стосунків, обмежують розвиток адаптивних комунікативних умінь, позначаються на розвиткові інших.

Отримання вищої освіти слабозорими студентами пов’язано з їхнім професійним самовизначенням і ґрунтується на мотивації вибору, яка, в свою чергу, опосередковується усвідомленням особистістю своїх можливостей, співставленням їх з інтересами і нахилами та з суспільною значущістю обраної професії. Встановлено, що висока соціальна вмотивованість обраної професії впливає на процес адаптації при навчанні у ВНЗ, стимулюючи особистість до високої успішності і відповідно до вироблення адаптивних умінь.

Таким чином, отримані дані під час проведеного нами констатувального експерименту засвідчили, що рівень адаптації може самостійно підвищуватися у процесі навчальної діяльності, але значна частина студентів (46, 4% залишається на низькому рівні адаптації (табл.2.3).

Таблиця 2.3.

Порівняльна характеристика рівнів адаптації слабозорих студентів на основі констатувального експерименту

Наведені дані дали підстави для розробки і впровадження системи психолого-педагогічного супроводу слабозорих студентів.

Проаналізувавши дослідження у даному напрямку, доходимо висновків, що у слабозорих студентів адаптивні уміння:

- дидактичні – на низькому рівні;

- побутові – на середньому, але мають тенденцію підвищуватись;

- соціально-психологічні вміння на низькому рівні. Недорозвиток комунікативних умінь має місце вже у шкільному віці і пов'язаний з глибиною порушення зору та відмежованістю навчально-виховного процесу спеціальної школи від суспільства;

- міжособистісні стосунки студентів із вадами зору на низькому рівні, оскільки дана категорія студентів займає малосприятливі статусні категорії нейтральних та ізольованих.

Визначено, що найкращий статус слабозорі студенти мають за критеріями „навчання” та „майбутня професійна діяльність”.

Отримані аналогічні показники кореляції соціометричного статусу з рівнем громадської активності. Студенти з високим рівнем громадської активності потрапляють до групи „лідерів” та „тих, кому надали перевагу” у 67 % випадків, а з низьким рівнем громадської активності займають у переважній більшості (близько 74 %) малосприятливі статусні категорії.

Виявлений у дослідженнях неадекватно завищений рівень самооцінки у студентів із вадами зору також впливає на їх соціометричний статус: 61, 9 % студентів із такою самооцінкою потрапляють у нейтральне положення.

Аналіз наукових даних про особливості функціонування емоційно-почуттєвої сфери особистості при порушеннях зору та вивчених матеріалів дозволили нам встановити причинно-наслідковий зв’язок між виникненням у слабозорого студента емоційних переживань, зокрема тривожних станів та рівнем його адаптованості.

Визначено, що найкращий статус слбозорі студенти мають за критеріями „навчання” та „майбутня професійна діяльність”, що пояснюється, з одного боку, ґрунтовнішою суспільною мотивацією навчальної діяльності, а з іншого – кращою обізнаністю із предметів не природничого циклу.

Отримані аналогічні показники кореляції соціометричного статусу з рівнем громадської активності. Студенти з високим рівнем громадської активності потрапляють до групи „лідерів” та „тих, кому надали перевагу” у 67% випадків, а з низьким рівнем громадської активності займають у переважній більшості (близько 74 %) малосприятливі статусні категорії.

Виявлений у дослідженні неадекватно завищений рівень самооцінки у слабозорих студентів також впливає на їх соціометричний статус: 61, 9% студентів із такою самооцінкою потрапляють до нейтрального положення.