Схема евристичної розробки навчального матеріалу

Тема «Властивості кисню» (VII клас). її може, звісно, викласти сам учитель. Тоді, ретельно йдучи за підручником, він повідомляє: «Ки­сень 0₂, атомна вага 16, молекулярна — 32. Фізичні властивості: газ, безбарвний, не має ані запаху, ані смаку. Трохи важчий за повітря: літр повітря важить 1, 25 г, а літр кисню — 1, 43 г. Розчиняється у воді. Температура замерзання — 183°».

Як бачимо, характеристика фізичних властивостей кисню подається в готовому вигляді, ні з чого вона не виводиться. Учні повинні просто запам'ятати сказане вчителем. Порядку викладу властивостей вони, як правило, не запам'ятовують. Оскільки тема в такій інтерпретації не дуже цікава, то немає надії і на велику увагу учнів, — отже, і запам'я­тають вони гірше, ніж могли б. Іще неприємність: переказав учитель підручник — скільки потрібно для цього часу? П'ять хвилин? Припу­стимо, що вчитель, повідомляючи окремі властивості кисню, тут же й закріплює засвоєне, змушує повторити одного, другого, третього; при­пустимо, запише ці властивості на дошці, загадає учням записати в зо­шитах — загалом, розтягне час іще на 6 —7 хвилин. А далі що? І що учням дасть урок?

Між іншим, тема дуже важка. Саме з кисню починається в школі систематичне вивчення хімічних елементів. За зразком вивчення фізич­них, а потім і хімічних властивостей кисню доведеться в подальшому вивчати властивості водню, азоту та ін. Отож треба вже на цій темі озброїти учнів елементарними навичками логічного дослідження явищ. А такого дослідження у викладі вчителя не було — виходить, і відповід­ної методики учні не отримають.

На той час в учнів уже є знання, на яких може ґрунтуватися матеріал про фізичні властивості кисню. Цей матеріал не було використано. Діти мали можливість активно думати й доходити активних висновків, замість цього вони змушені лише слухати й запам'ятовувати.

Ось інший урок на цю ж тему. Після звичайної підготовки класу до сприймання нового матеріалу вчителька звертається до учнів із за­питанням: «Нам треба ознайомитися з властивостями кисню. А що таке «властивості»? Згадаймо, що ви про це дізналися минулого року з фізики». Спільними зусиллями згадали, додатково виокремили сим­вол елемента та його атомну вагу. На дошці з'явився план. «В та­кій послідовності, — підкреслює вчитель, — ми будемо вивчати вла­стивості майже всіх хімічних елементів. Запам'ятайте цей план: Сим­вол елемента. Його атомна вага. Стан за нормальних умов. Колір,

запах, смак. Вага порівняно з повітрям. Розчинність у воді. Темпера­тура замерзання. Хімічні властивості (які виявляються в хімічних ре­акціях)».

Перші два пункти плану —- на свіжій пам'яті з попередніх уроків. На третє запитання отримано відповідь: газ. «Чим доведете?» Згада­ли, що дізналися про гази на уроках природознавства ще в початко­вих класах: серед газів там згадувався й кисень. Із ботаніки: рослини поглинають із повітря вуглекислий газ і виділяють в повітря кисень. Із географії: повітря є сумішшю газів, один із них — кисень. Із фізи­ки, де також серед газів називається кисень. Згадали досліди з кис­нем, які свого часу проводили з природознавства. Що кисень — газ, таким чином «доведено», причому самими учнями. Цього поки що до­статньо.

Колір, запах і смак виводяться з кольору, запаху і смаку повітря, до складу якого входить кисень. Для остаточного підтвердження викла­дачеві залишається лише налити кисень із кисневої подушки у склян­ку і запропонувати учням спробувати його на колір, запах і смак.

Для відповіді на запитання про порівняльну вагу кисню викладач використовує уже відомі учням поняття атомної і молекулярної ваги. Учні розраховують середню молекулярну вагу повітря і з нею порівню­ють молекулярну вагу кисню. Розрахунок виявиться досить перекон­ливим, навіть якщо для максимального спрощення рішення співвідно­шення азоту й кисню в повітрі буде взято як 1: 1. Тоді молекулярна вага кисню дорівнює 32, а середня молекулярна вага повітря — (32 + + 28): 2 = ЗО. Таким чином, кисень трохи важчий за повітря. Цього висновку учні дійшли з власних арифметичних розрахунків.

Для висновку про розчинність кисню у воді в учнів є свіжий матеріал з курсу зоології: риби дихають киснем, розчиненим у воді. Для ви­сновку про температуру замерзання кисню в них немає матеріалу, чис­ло -183° доведеться повідомити самому вчителеві.

Як бачимо, вчитель значну частину уроку побудував на використан­ні пізнавального досвіду учнів. Вони не догматично засвоїли матеріал, не готові знання отримали, а самі їх здобули, керовані вчителем, через нескладні логічні побудови, систематизуючи відоме.

Евристична бесіда широко використовується на уроках мови, коли, наприклад, будова слова пізнається учнями із зіставлення однорідних слів, у геометрії під час вивчення нескладних теорем, у фізиці. Утім, навряд чи можна назвати хоча б одну шкільну дисципліну, у викла­данні якої спосіб евристичної бесіди не знайшов би застосування.