💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Інтерфейси

Інтерфейс (interface) призначений для специфікації параметрів моделі, які видимі ззовні без уточнення їх внутрішньої структури. У мові UML інтерфейс є класифікатором і характеризує лише обмежену частину поведінки модельованої сутності. У діаграмах варіантів використання, інтерфейси визначають сукупність операцій, які забезпечують необхідний набір сервісів для акторів. Інтерфейси не можуть містити ні атрибутів, ні станів, ні направлених асоціацій. Вони містять лише операції без вказівки особливостей їх реалізації. Формально інтерфейс еквівалентний абстрактному класу без атрибутів і методів з наявністю лише абстрактних операцій.

На діаграмі варіантів використання інтерфейс зображається у вигляді маленького круга, поряд з яким записується його ім'я (мал. 4.3, а). Ім'ям може бути іменник, який характеризує відповідну інформацію або сервіс (наприклад, " датчик", " сирена", " відеокамера"), але частіше рядок тексту (наприклад, " запит до бази даних", " форма введення", " пристрій подачі звукового сигналу"). Якщо ім'я записується англійською, то воно повинно починатися із заголовної букви I, наприклад, ISecurelnformation, ISensor (мал. 4.3, б).

Мал. 4.3. Графічне зображення інтерфейсів на діаграмах варіантів використання

Примітка

Імена інтерфейсів можуть складатися з будь-якої кількості букв, цифр і деяких розділових знаків, таких як подвійна двокрапка ":: ". Останній символ використовується для складніших імен, що включають не лише ім'я самого інтерфейсу (після знаку), але і ім'я сутності, яка включає даний інтерфейс (перед знаком). Прикладами таких імен є: " Мережа підприємства:: сервер" для вказівки на сервер мережі підприємства або " Система аутентифікації клієнтів:: форма введення паролю".

Графічний символ окремого інтерфейсу може з'єднуватися на діаграмі суцільною лінією з тим варіантом використання, який його підтримує. Суцільна лінія в цьому випадку вказує на той факт, що пов'язаний з інтерфейсом варіант використання повинен реалізовувати всі операції, необхідні для даного інтерфейсу, а можливо і більше (мал. 4.4, а). Окрім цього, інтерфейси можуть з'єднуватися з варіантами використання пунктирною лінією із стрілкою (мал. 4.4, б), що означає, що варіант використання призначений для специфікації лише того сервісу, який необхідний для реалізації даного інтерфейсу.

Мал. 4.4. Графічне зображення взаємозв'язків інтерфейсів з варіантами використання

З системно-аналітичній точки зору інтерфейс не лише відокремлює специфікацію операцій системи від їх реалізації, але і визначає загальні межі проектованої системи. У подальшому інтерфейс може бути уточнений явною вказівкою тих операцій, які специфікують окремий аспект поведінки системи. В цьому випадку він зображається у формі прямокутника класу з ключовим словом " interface" в секції імені, з порожньою секцією атрибутів і з непорожньою секцією операцій. Подібне графічне представлення використовується на діаграмах класів або діаграмах, що характеризують поведінку модельованої системи.

Важливість інтерфейсів полягає в тому, що вони визначають стикувальні вузли в проектованій системі, що абсолютно необхідне для організації колективної роботи над проектом. Специфікація інтерфейсів сприяє " безболісній" модифікації вже існуючої системи при переході на нові технологічні рішення. В цьому випадку зміні піддається лише реалізація операцій, але ніяк не функціональність самої системи. А це забезпечує сумісність подальших версій програм з первинними при спіральній технології розробки програмних систем.