Діяльніший підхід до організації життєдіяльності дітей у довкіллі

У сучасній психолого-педагогічній літературі склався діяльнісний підхід до вивчення особистості в різних її проявах і на різних вікових етапах. С.Л.Рубінштейном було висунуто положення про єдність психіки і діяльності, при цьому діяльність розглядається ним як рушійна сила розвитку психіки.

Психологічну сутність діяльності та її структуру розро­бив О.М.Леонтьєв. Діяльність розглядається ученими як форма активності, яка, у свою чергу, спонукається потре­бою у відповідних умовах дискомфорту, незадоволеності,

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

що породжує пошукову активність. У ході пошуків, як зазначає О.М.Леонтьєв, відбувається зустріч потреби з " її" предметом, що може її задовольнити. Відтепер активність стає спрямованою, а потреба - предметною, конкретною й набуває сили мотиву, який усвідомлюється особистістю.

Отже, діяльність - це активна взаємодія з довкіллям, у процесі якої індивід виступає як суб'єкт, який цілеспрямо­вано впливає на об'єкт, і задовольняє свої потреби.

О.М.Леонтьєв характеризує діяльність як сукупність дій, що викликаються мотивом, а одиницею аналізу діяль­ності є дія. Основними характеристиками діяльності є предметність і суб'єктивність. До структурних компонентів будь-якої діяльності входять: мотиви, що спонукають су­б'єкта діяльності; мета - результат, на який спрямована діяльність; дії, операції та умови, що забезпечують до­сягнення необхідного результату.¹

Усе життя дитини супроводжується різними видами діяльності, у процесі яких дитина набуває певних знань, здійснюється її психічний розвиток, збагачення форм пізнання довкілля, засвоєння суспільного досвіду, норм і правил взаємовідносин між людьми, відбувається соціалі­зація дитини. З розвитком дитини розвивається і сама діяль­ність, з'являються нові, більш складні види діяльності. На кожному віковому етапі розвитку дитини є своя провідна діяльність. За словами О.М.Леонтьєва, провідною діяльністю є не будь-яка діяльність, що є характерною для певного етапу розвитку, а та діяльність, " у зв'язку з розвитком якої відбуваються найважливіші зміни у психіці дитини і в середині якої розвиваються психічні процеси, які готують дитину до переходу на новий, вищий щабель ЇЇ розвитку".²

¹ Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. - М.: " Педагогика",
1975.

² Леонтьев А.Н. Проблеми развития психики. - М.: " Мьісль", 1965. -
С. 473.

ЗО *

Водночас з огляду на синкретизм розвитку дитини дош­кільного віку будь-який вид діяльності містить як підпо­рядковані елементи інші види діяльності (малюванню під­порядковуються ігрові, комунікативні компоненти; у процесі гри водночас відбувається пізнання, спілкування, рухлива діяльність, конструювання ігрових атрибутів тощо). І це є природним для дітей. Зазначимо, не йдеться про специфічні види пізнавальної за змістом і характером гри чи спілкування, що спрямовує та супроводжує будь-яку продуктивну діяльність дітей. Вони є визначально полі-функціональними.

Упродовж розвитку дитини від народження до 7 років відбувається така зміна провідних діяльностей: безпосе­редньо-емоційне спілкування дитини з дорослим (перший рік життя); предметно-маніпулятивна діяльність (1-3 роки); сюжетно-рольова гра (3-6 роки); навчальна діяль­ність молодших школярів. У надрах предметно-маніпуля-тивної діяльності формуються передумови інших видів дитячої діяльності: ігрової, трудової, пізнавальної, про­дуктивної тощо.

Провідною діяльністю дошкільників, за традиційним баченням учених (Д.Б.Ельконін О.В.Запорожець, В.К.Котирло, С.О.Ладивір, Н.М.Михайленко та ін.), є гра. На різних ві­кових етапах дошкільного дитинства дітям притаманні " різні види ігор, оскільки гра розвивається паралельно з розвитком самої дитини і проходить шлях від елементар­ного маніпулювання предметами в ранньому віці через розвиток різноманітних предметних дій у процесі констру­ктивних ігор у молодшому дошкільному віці до опанування соціальних ролей у сюжетних іграх у середньому та стар­шому дошкільному віці. Причому, якщо на початку вико­нувана роль підказується дитині предметом, а потім навпаки - предмет стає знаряддям у спланованому сюжеті гри. Поступово гра починає відокремлюватись від практич-

Алла Богуш, Наталія Гавриш

ної діяльності і переходить певною мірою на віртуальний рівень уявної гри. І хоча сюжети переважно досить при­мітивні, а задуми не завжди доводяться до логічного кінця, проте вже чітко простежується їх сюжетний зміст.

Важливою характеристикою ігор у дошкільному ди­тинстві є аспект комунікативної взаємодії учасників, яка протягом перших шести років життя істотно змінюється від самотньої гри в ранньому віці та гри поряд у мо­лодшому, через прагнення у 4-5-річному віці слідувати правилам смислового задуму й узгодження дій - до гри разом і командної гри у старшому дошкільному та мо­лодшому шкільному віці. Так, шестирічки вже здатні до тривалих змістових ігор з визначеним сюжетом і закріпле­ними ігровими ролями, що пояснюється насамперед осо­бливостями їхнього розумового розвитку, здатністю утри­мувати увагу, слідувати правилам. Якщо в молодшому дошкільному віці гравці орієнтовані переважно на сам ігровий процес, то в кінці дошкільного дитинства суттєвим для них стає передусім результат гри. Отже, розвиток гри в дошкільному віці проходить стадії від маніпулювання предметами (виконання предметних дій), предметно-рольо­вої дії (прийняття на себе ролі) до сюжетно-рольової (вклю­чення до командної гри).

Гра має надзвичайне значення не лише в дошкільному дитинстві, айв усьому подальшому житті. В ігровій діяль­ності знаходять свій вихід усі основні потреби дитини: у спілкуванні, рухливих діях, самоствердженні, у задоволен­ні своїх інтересів і потреб. Гра сприяє появі новоутворень у психіці дитини. Граючись, діти оперують набутими знан­нями, через гру ці знання постійно збагачуються, уточню­ються, набуває розвитку уява, пізнавальні можливості, творчі здібності. У спільних колективних іграх діти оволо­дівають нормами поведінки, спілкування. В ігровій ситуа­ції дитина нерідко опиняється перед необхідністю вибору, г 32

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

тобто вона повинна діяти так, як від неї вимагають правила гри, яким дитина цілком свідомо і добровільно підпорядко­вується.

Зміст ігор сучасних дошкільників є предметом уваги не лише науковців, педагогів, а й батьків, які висловлюють занепокоєння значним збідненням змісту, сюжетів ігор, стосунків, які виникають у процесі ігрової взаємодії, а в окремих умовах зникнення гри як специфічного виду діяльності, заміну її електронними забавами, або бездум­ною біганиною, борюканням, штовханиною тощо. На необхідність збагачувати розгорнуті форми ігрової діяльності на етапі дошкільного дитинства вказує Базовий компонент дошкільної освіти. Науковці попереджають, що редукція гри в дошкільному віці може мати невтішні наслідки для особистісного розвитку підростаючого покоління, зокрема зниження довільної поведінки, самоконтролю та управлін­ня своєю поведінкою.

Водночас з ігровою діяльністю дитина дошкільного віку включається в інші види діяльності, що знайомить її з довкіллям (предметним, природним, соціальним).

Побутова діяльність задовольняє потреби дитини як біологічні, так і соціальні. У побутовій діяльності дитина засвоює назви побутових предметів, формуються уміння, ними користуватися, бережливо поводитися з ними. Діти оволодівають нормами, що регулюють взаємовідносини ді­тей у побутових процесах і визначають правила культур поведінки і спілкування з іншими. У дітей формується усвідомлення щодо необхідності виконувати різні побутові процеси, дотримуватися культурно-гігієнічних навичок як за власною ініціативою, так і відповідно їх особистої і суспільної значущості. У середині предметної діяльності з появою самообслуговування і виконання дітьми посильних трудових доручень з'являються елементи трудової діяль­ності. Метою трудової діяльності людини є зміна і перетворення

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

довкілля, вона спрямована на створення суспільно-корис­ного продукту. Види і форми праці ускладнюються у такому напрямі: самообслуговування, доручення, чергування, гос­подарсько-побутова праця, праця у куточку природи, праця у природі, ручна праця. У процесі трудової діяльності відбувається розвиток особистості дитини, а саме: форму­ються суспільні мотиви праці, ускладнюються трудові вміння і навички, формуються уявлення про працю, ціле-покладання, планування і самоконтроль, з'являється пот­реба працювати як самостійно, так і спільно з однолітками, виховується звичка до регулярної праці, що виявляється у працелюбності.¹

Специфіка праці дошкільника полягає у тому, що вона тісно пов'язана зі грою, оскільки трудова та ігрова діяль­ності мають спільне походження - діяльнісне прагнення дитини до самостійності та відтворення життя дорослих. Однак, на відміну від гри, яка більшою мірою носить стихій­ний характер, трудова діяльність потребує цілеспрямо­ваності та відповідальності, докладання вольових зусиль для долання перешкод, переступання через власне " не можу" й " не хочу".

Упродовж дошкільного дитинства зміст і характер трудової діяльності суттєво змінюється. Якщо для молод­шого дошкільного віку характерна невідповідність між прагненням відносної самостійності (" Я сам"), з одного боку, та несформованістю необхідних умінь і навичок, знань щодо послідовності виконання дій - з іншого, то в середньому дошкільному віці поступово розвиваються й удосконалюються навички самообслуговування, формуєть­ся готовність до суспільно корисної праці, тобто праці для інших: " Поява такого прагнення спричинена всім ходом психічного розвитку дитини і виникає на тому рівні, коли їй стають доступними усвідомлення себе не лише як суб'єкта

¹ Урунтаева В А. Дошкольная психология. - М.: " Академия, 1997. - С. 63.

дії, але і як суб'єкта в системі людських відносин".¹ Усві­домлення необхідності праці для інших розвиває особистіс-ні якості дитини. Насамперед виховує у дітей почуття відповідальності і самостійності, викликає відчуття своєї користі, привчає бережно ставитися до праці інших тощо. Спираючись на набуті вміння та навички, старший дошкільник уже може виконувати посильну роботу або доручення дорослих. Дитина працює не лише для того, щоб робити, як дорослі, імітуючи дії, але й заради отримання результату. її приваблює відчуття радості від власно виконаної роботи та спільної роботи в колективі. Колектив­на праця є дуже корисною для виховання моральних якостей, дає змогу дитині відчути себе частиною колективу, забезпечує готовність діяти в системі " дитина-діти". Водно­час, суспільна праця є більш складною формою організації праці порівняно з працею поруч. Тому, що її результатом є досягнення не однієї дитини, а колективу учасників за­гальної справи. І від того, наскільки якісно буде виконана робота кожного учасника трудового процесу, залежатиме кінцевий результат. Саме в таких видах трудової діяль­ності створюються позитивні умови для виховання у дітей таких рис, як відповідальність, уміння ставити інтереси колективу вище за свої власні, вміння взаємодіяти з ін-

I ШИМИ.

Продуктивні види діяльності в дошкільному віці - це образотворча і конструктивна діяльність.

Продуктивна діяльність - це діяльність, що моделює предмети довкілля, приводить дітей до створення реаль­ного продукту, в якому уявлення про предмет, явище, си­туацію одержує матеріальне втілення у малюнку, конструк­ції, об'ємному зображенні.²

¹ БожовичЛ.И. Зтапьі формирования личности в онтогенезе // Вопр.
психол. - 1978. - №3. - С. 48.

² Там само. -С. 86.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

У процесі образотворчої діяльності дитина набуває умінь, що дозволяють їй передавати зміст побаченого мате­ріалу в малюнку, виробах (ліпленні, аплікації); розвиваєть­ся вміння створювати і втілювати свої задуми за допомогою засвоєних специфічних виразних засобів образотворчої діяльності. Розвиваються творчі здібності, знакова і сим­волічна функції дитини, що дозволяє їй моделювати предмети і явища довкілля і більш глибоко їх пізнавати. Конструктивна діяльність - це процес створення різних споруд з різних матеріалів, що передбачає взаємне розта­шування частин, елементів, а також способи їх поєднання.¹ У процесі конструктивної діяльності в дітей розвивається уявлення і мисленнєві операції, зокрема аналіз, синтез, узагальнення. Конструктивна діяльність вимагає від дити­ни здійснювати обстеження предметів, щоб виокремити окремі його частини, визначити його структуру, характер з'єднання окремих елементів. У процесі такої діяльності в дітей розвиваються функції планування, контролю, пе­редбачення, засвоєння яких є основою конструктивної творчості дошкільника.

Дитина дошкільного віку включається у різноманітну пізнавальну діяльність. Пізнавальна діяльність - це орга­нізований, цілеспрямований процес засвоєння дитиною нових знань, набуття нових умінь і навичок; уточнення й закріплення знань умінь і навичок, набутих у попередньому досвіді з допомогою дорослих чи самостійно.

Пізнавальна діяльність, за С.Л.Рубінштейном, це су­купність певним чином пов'язаних дій (операцій), " функція яких, на відміну від знань, полягає не в тому, щоб зображувати об'єкт (ті чи ті його частини), а в тому, щоб за допомогою цих дій були одержані істинні знання про об'єкт, тобто знання, що адекватно відображують його таким, яким він є насправді".²

¹ Там само. - С. 95.

² Рубинштейн С.Л. Основи общей психологии. - т.1. - М.: " Педагогика",
1989.-С. 285.

Пізнавальна діяльність, як і всіляка інша, має складну структуру: мету, завдання, мотив, спосіб виконання дії та операції, умови, оцінку і контроль.

Пізнавальна діяльність у дошкільному дитинстві скла­дається поступово та відбувається у двох напрямах: стихій­но, в різних формах життєдіяльності вона складає основ­ний її зміст та цілеспрямовано, у процесі спеціально орга­нізованого навчання. Цілеспрямоване навчання дошкіль­ників проходить кілька стадій свого становлення від пізнавально-ігрового —> • пізнавально-ігрового з елементами навчання —> до пізнавально-навчального.

Поступовість становлення навчання у дошкільному віці зумовлюється загальним розвитком особистості дитини та розвитком і ускладненням інших видів діяльності. Так, починаючи з раннього віку, набуття пізнавального досвіду відбувається шляхом експериментування, співставлення, порівняння, співвіднесення елементів спостережень, нама­гання їх інтерпретувати. Поступовий розвиток мовленнєвої діяльності не лише збагачує процес спілкування, а дає дитині можливість вербалізувати власні пізнавальні дії, що дозволяє діяти цілеспрямовано і організовано. Крім того, запитання, які виникають у процесі виконання завдань, дозволяють судити про наявність у дитини допитливості, (О.К.Дусавицький, О.О.Ліннік, В.І.Лозова та ін.). Розвиток інтелектуальних механізмів сприяє формуванню уявлень про зв'язки між предметами і явищами та придає пізна­вальній діяльності дитини цілеспрямованості. До кінця дошкільного дитинства відбувається формування якісно нового мислення, що передусім пов'язане з освоєнням розумових операцій, умінням заздалегідь планувати свої дії. Здатність до розмірковування сприяє встановленню причинно-наслідкових зв'язків, визначенню послідовності виконання операцій.

Завдяки розвитку свідомості формуються функції пла­нування і рефлексії. У молодшому дошкільному віці дитина

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

переважно діє за схемою " намірдія". Це означає, що внут­рішній і зовнішній світ дитини ставлять єдине ціле. Пове­дінка ж старших дошкільників доповнюється фазою інте­лектуального міркування. Намір проходить через " внутрішній фільтр", у якому відбувається розмірковування, співставлення, прогнозування. Таким чином схема розширюється: " намір -усвідомлення - дія".

Завдяки цілеспрямованому навчанню розширюється коло можливостей дитини, відбувається привласнення нею досвіду людства. Через діяльність діти набувають відповід­них умінь і навичок, які необхідні їм для подальшого навчан­ня і життя.

Одним із чинників пізнавальної діяльності є психічна активність дитини, яка надалі переходить у пізнавальну активність. Психічна активність визначається психолога­ми як потреба організму в пізнанні довкілля, суспільних відносин, потреба в пізнанні самого себе.

Пізнавальна активність - це стан готовності організму до пізнавальної діяльності, що передує діяльності та породжує її. Пізнавальна активність виступає у прагненні дитини будувати образ світу шляхом орієнтовно-дослідницької діяльності. Розвиток цієї активності - це збагачення кіль­кості об'єктів, на які вона спрямовується, та вдосконалення її регуляції.

Активність дітей у навчанні розглядається у педагогіці як дидактичний принцип, що вимагає від педагога такої організації навчального процесу, який би сприяв вихованню у дітей самостійності, ініціативності, креатив-ності, міцному засвоєнню знань, виробленню необхідних умінь і навичок, розвитку спостережливості, мислення і мовлення.¹

Учені (А.В.Брушлінський, А.М.Матюшкін, С.Л.Рубін-штейн та ін.) визначають джерело розвитку пізнавальної активності як-от: пізнавальну потребу, яка, у свою чергу,

¹ Богуш А.М. Діяльність. Активність. Мовлення. Дошкільна лінгводи-дактика. - Запоріжжя: Просвіта, 2000.

стимулюється низкою протиріч. Серед них: незбігання думки про предмет із самим предметом; невідповідність між висхідними умовами і вимогами завдання; невідповідність звичних способів дії, що використовуються особою, вимо­гам задачі; дві щільно пов'язані й водночас суперечливі тенденції розвитку невизначених знань у визначені, істинні та перетворення чітких знань у невизначені; незбігання екстраполяційних характеристик чуттєвих вражень з тими, що були реально одержані; суперечлива невідповід­ність реального й ідеального станів індивіда; здібність до самостійного виявлення суперечностей є свідченням актив­ної особистості, проявом її творчих потенцій. Означені протиріччя розв'язуються у процесі різних видів пізнаваль­ної діяльності.

Одним із видів пізнавальної діяльності є мовленнєва діяльність і спілкування (комунікативна діяльність). Мовлен­нєва діяльність може виступати як цілком самостійна діяльність зі специфічною мотивацією, її складовими є мовленнєві дії, що мають мету, підпорядковану загальній меті діяльності; мовленнєві операції, мовленнєвий акт, мовленнєві ситуації, що входять до інших не мовленнєвих ситуацій.

Навчально-мовленнєва пізнавальна діяльність — орга­нізований, цілеспрямований процес використання мови ■ «задля передавання та засвоєння суспільно-історичного дос­віду, оволодіння суспільними способами дій у сфері науко­вих понять, встановлення комунікацій та планування своїх дій. Навчально-мовленнєва пізнавальна діяльність дітей дошкільного віку складається з різноманітних видів гово­ріння (запитання, відповіді, розповіді, описи, переказ тощо) та слухання (слухання мовлення товариша, вихователя; слухання казки, оповідання, розповіді, грамзапису). У процесі навчально-мовленнєвої діяльності в дітей формуються мовленнєві навички і вміння, які обслуговують інші види пізна­вальної діяльності (художню, музичну, природничу тощо).

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

діяльності дитини з дорослими (маніпулятивна, маніпуля-тивно-предметна, предметна).

Позаситуативно-пізнавальне спілкування - форма спіл­кування дитини з дорослим від 3 до 5 років, його метою є пізнання довкілля (природного, предметного, соціального), встановлення взаємозв'язків явищ у процесі співробітництва з дорослими в пізнавальній діяльності.

Позаситуативно-особистісне спілкування здійснюється у період з 6 до 7 років. Ця форма спілкування дитини з до­рослим спрямована на пізнання соціального світу, пізнання себе і взаємовідносин між людьми.

У дошкільному навчальному закладі щоденно в навчально-виховному процесі здійснюється педагогічне спілкування вихователя з дітьми. Педагогічне спілкування - це вплив на дитину з допомогою комунікативних засобів, спрямованих на збільшення ефективності навчання, на встановлення гуманних відносин між дітьми, на створення сприятливого мікроклімату у групі. У процесі спілкування дитина здійснює комунікативні акти, вступає у комунікативну діяльність.

Комунікативна діяльність - міжособистісний (соціальний) процес і вид соціальної діяльності, це механізм формування індивіда як соціальної особистості, пов'язаної з конкретним етносом, його культурою, історією, психологією, тобто специфікою світосприйняття, світобачення.¹ Діти відчувають потребу в розвитку багатопланових зв'язків між собою, в організації особливих соціальних структур, що несуть певне навантаження як у дитячому соціумі, так і в дорослому світі, що найяскравіше виявляється, починаючи з молодшого шкільного віку - періоду активного формування самосвідомості зростаючої людини. Спілкування з одно­літками виявляється важливим " каналом інформації", за

якого діти дізнаються про багато необхідних речей, про які з певних причин не повідомляють дорослі. Саме через цей канал транслюється дитяча субкультура.

Спілкування з однолітками - це специфічний вид діяль­ності і міжособистісних відносин. У ході цього спілкування виробляються навички соціальної взаємодії, збільшується набір його соціальних ролей, розширюється уявлення про власну особистість. Результатом комунікативної діяльності дитини є сформованість у неї комунікативної компетенції.

Комунікативна компетенція випускника дошкільного закладу - це компетентність застосування мовних і немов-них засобів з метою комунікації, спілкування у конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватись у ситуації спілкування, ініціативність спілкування.

У процесі різних видів діяльності відбувається со­ціалізація особистості дитини дошкільника, тобто процес входження дитини в соціальне середовище, оволодіння нею уміннями і навичками практичної діяльності в довкіллі, засвоєння реально наявних взаємовідносин. Це процес засвоєння досвіду соціальних відносин.

Під соціалізацією особистості розуміють поступове розширення з набуттям індивідом соціального досвіду сфери спілкування і діяльності, як процес розвитку само­регуляції і становлення самосвідомості, активної життєвої позиції.¹

Отже, діяльність виступає провідною умовою ефектив­ного пізнання дитиною довкілля (природного, предметного, соціального). У процесі різних видів діяльності відбуваєть­ся гармонійний розвиток дитини (інтелектуальний, мовлен­нєвий, фізичний, моральний, духовний, естетичний), входження її у соціум, соціалізація особистості.

¹ Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики. - К.: " Академія", 2004. - С. 29.

¹ Рапацепич Е.С. Педагогика. Большая современная знциклопедия. -Мн.: " Соврем. слово", 2005. - С. 543.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ:

1. Як Ви розумієте поняття " довкілля"? У чому полягає його розвивальний потенціал?

2. У чому полягають виховні та пізнавальні завдання навчально-виховної роботи дошкільного закладу з ознайомлен­ня з довкіллям?

3. Визначте особливості організації освітнього процесу в контексті префігуративної культури міжпоколінних від­носин.

4. Які фактори впливають на процес соціалізації дітей дошкільного віку?

5. Дайте визначення поняття " середовище". Що таке стимульоване і стихійне, нестимульоване середовище?

6. Визначте складові дитячої субкультури.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Складіть символічну модель середовища як фактора навчання, виховання й розвитку дошкільників.

2. Підготуйте реферат з теми " Образ і нормативний статус дитини у традиційних культурах".

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Діти і соціум: Монографія / Заг. ред. А.М.Богуш. -Луганськ: Альма-матер, 2006. - 386 с.

2. Мид М. Культура и мир детства: Избранньїе произве-дения. - М.: Наука, 1988. - 429 с.

3. Кон И.С. Ребенок и общество: (Историко-зтнографическая перспектива) // Советская зтнография. -1987. - № 6. - С. 26-37.

Розділ 2. Зміст і форми ознайомлення дітей дошкільного віку з предметним довкіллям

2.1. Програмне забезпечення ознайомлення дітей з предметним довкіллям у дошкільному навчальному закладі

Зміст ознайомлення дітей з предметним довкіллям виз­начають загальнопедагогічні і тематичні програми навчання, розвитку і виховання дітей у дошкільному навчальному закладі. Кінцеві результати навчання подано в Базовому компоненті дошкільної освіти.

Метою Базового компонента дошкільної освіти є визна­чення вимог до змісту, рівня та обсягу дошкільної освіти, ■ які є основою певного освітнього рівня, встановлення норм, які узгоджують інтереси дитини й потреби суспільства щодо освіченості особистості. Його призначення - узагаль­нити найкраще, що напрацьовано в науці та практиці останнім часом, уникнути перевантаження дитини частко­вими й випадковими знаннями, подбати про її різнобічний розвиток відповідно до віку, забезпечити кожній дитині не нижчий за мінімальний достатній рівень розвитку та соціальної адаптації.¹

¹ Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. - К.: " Дошкільне виховання", 1999. -С. 5.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Базовий компонент дошкільної освіти побудовано за сферами життєдіяльності дитини (" Природа", " Культура", " Люди", " Я сам"), зміст кожної із них містить два блоки: світосприймання - це знання і уявлення, якими повинна оволодіти дитина, і власне діяльність - це вміння дитини користуватися набутим досвідом у довкіллі, тобто її вміння і навички. Усі сфери життєдіяльності взаємопов'язані між собою і спрямовані на формування цілісної особистості.

Сфера " Природа" передбачає екологічне спрямування пізнавальної діяльності у природі, виховання цілісної осо­бистості, орієнтованої на відтворення екологічної культури суспільства; формування екологічної культури світорозуміння, позитивного емоційно-ціннісного ставлення дитини до природного довкілля, розвиток чуттєвої сфери, засвоєння знань та оволодіння практичними вміннями.

Компетентність у галузі " Природа планети Земля" складають відомості про природне довкілля як цілісний організм, у якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослини, тварини, люди в багатоманітності їх єдності, русі і мінливості.

Компетентність у галузі " Природа Космосу" становлять елементарні уявлення про зорі (Сонце), планети, і в тому числі, планету Земля, Місяць.¹

Компетентність у предметному довкіллі передбачає сформованість у дітей уміння диференціювати предмети за їх функціональними ознаками; здатності орієнтуватись у розмаїтті предметів, класифікувати їх, здійснювати серіа-цію; розрізняти за розташуванням у просторі і за віддале­ністю, володіння навичками практичного життя, культурного споживання та елементарного виробництва продуктів праці. Компетентність в ігровій діяльності визначається розвиненістю ігрових умінь дитини, здатністю використо­вувати адекватні групові атрибути та іграшки, сформова-ністю партнерства, рівнем засвоєння нею ігрових правил.

¹ Там само. С. 15. 46

Компетентність у мистецькій діяльності визначається рівнем розвитку естетичного сприймання об'єктів та явищ, умінням працювати з різними матеріалами, використову­вати різні техніки, добирати відповідні засоби реалізації задуму, виявляти емоційно-ціннісне ставлення до предмет­ного довкілля.¹

Сфера " Люди" об'єднує змістові лінії " Сім'я. Родина", " Інші люди", " Людство".

Компетентність у напрямі " Сім'я. Родина" передбачає комплекс знань дитини про сім'ю як осередок суспільства, особливості взаємин батьків, стосунки з братом і сестрою, бабусею і дідусем, сімейне буття, склад родин.

Компетентність у напрямі " Інші люди" передбачає уміння диференціювати людей за ознакою спорідненості, віку, статі, прихильності.

Компетентність у напрямі " Людство" передбачає комплекс уявлень дитини про державу, народи, нації, суспільство, людство як узагальнені категорії.¹

Сфера " Я сам" передбачає формування компетентності про фізичне " Я": системи знань дошкільника про своє тіло як ціле, його живлення та загартування, гігієну тіла, здо­ров'я, безпеку, самоохорону, самозахист; розвиток еле­ментарних уявлень про себе як носія свідомості та само- _л свідомості; ставлення до себе як соціальної істоти.

Компетентність внутрішнього психічного світу станов­лять уявлення дошкільника про пізнавальну активність, світ почуттів, цілеспрямовану діяльність, освоєння " Я", адекватну самооцінку, домагання самовизнання, пси­хологічну стать, уявлення себе в часі - минулому, тепе­рішньому, майбутньому, ставлення до своїх прав і обов'язків.

Компетентність соціального " Я" становить уявлення дитини щодо сприймання себе в контексті відносин з іншими,

'Там само. - С. 21. ² Там само. - С. ЗО.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

розвинена потреба в контактах з однолітками й дорослими, соціальні мотиви спільної діяльності.¹

У змістовій лінії " Соціальне Я", у номінації " Соціаліза­ція" записано: " Уміє пристосовуватися до життя у нових соціальних умовах: усвідомлює свої нові функції, соціальні ролі; з розумінням ставиться до нового періоду свого життя, усвідомлює його значущість для власного розвитку. Орієнтується у нових умовах, знаходить точку докладання своїх зусиль, приймає умови, у яких доводиться існувати. Уміє розібратись у навколишніх обставинах, елементарно упорядкувати свої враження, самостійно зайняти себе, продемонструвати іншим свої вміння та здібності, виявити приязне ставлення до інших, звернутися про допомогу. Розуміє відмінності між існуванням у сім'ї і соціальній установі, орієнтується у перевагах обох соціальних інсти­тутів, виявляє інтерес, зацікавлене ставлення до життя у дитячому садку, школі. Орієнтується в основних мораль­них цінностях і вимогах, приймає їх, керується ними у своїх вчинках. Легко включається у життя групи, опановує типові для неї норми, здатна функціонувати, вміє від­стоювати власні інтереси. Усвідомлює добро і зло, може пояснити свої вчинки, схвалити або засудити їх. Уміє, за відсутності контролю, стимулювання та заохочення дітей відповідно до соціальних норм, не порушувати їх, виявляти почуття гідності. Має елементарне уявлення про зміст та відмінність понять " совісний" та " безсовісний" ^г.

Дитина-випускник дошкільного закладу повинна навчитись адекватно ставитися до асоціальних вчинків: " Розрізняє соціально схвалювану поведінку від не схвалю­ваної; пов'язує першу з позитивними, а другу - з негатив­ними оцінками авторитетних людей та відповідними наслідками для оточення самого винуватця. Знає причини,

¹ Там само. - С. 38.

² Там само.

Г

що призводять до відхилень у соціальній поведінці. Розрізняє поняття " навмисно" і " випадково", керується в оцінці вчинків моральними нормами. Здатна до правило творчої і правило доцільної поведінки, впливає на поруш­ників правил співжиття, здатна опиратися спокусам, утри­мується від агресивності та руйнівних дій. Уміє владнати суперечку, знайти компроміс, передбачає наслідки своїх негативних дій, розуміє причини виникнення конфлікту, може висловити це, заспокоїти себе та іншого. У суперечці прагне відстояти істину, керується доцільністю. Може визнати свою провину, поступитися своїми власними інте­ресами заради загального благополуччя, має елементарні навички дипломатичної поведінки, знає слова пояснення, виправдання, вибачення" ¹.

У програмі " Малятко" ознайомлення дітей з предмет­ним довкіллям подано в розділі " Дитина і навколишній світ" за віковими групами: від першого року життя до сьомого.²

Тематика ознайомлення дітей з довкіллям за віковими групами подана в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Ознайомлення дітей з довкіллям у програмі " Малятко"

Група _________ Тематика ____________________ Результати ______________

Діти виявляють бажання спілкуватися з
батьками, членами сім'ї, іншими людьми;
Перша група " Моя сім'я", виявляють інтерес до довкілля, прагнення

раннього " Найближче діяти з предметами, розуміють назви

віку оточення" предметів довкілля, простих дій, прохання

та вказівки дорослих; реагують на імена
_________ близьких людей, іграшок, дій, ____________

¹ Там само. - С. 51.

² Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку. - К., 1999.

Алла Вогуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

називають трудові дії, прагнуть виконувати трудові доручення дорослих, діяти разом з ними; мають навички чемного ставлення до дорослих;

вміють виявляти турботу про членів своєї сім'ї і людей у дитячому садку.

Знають про сімейні традиції, свята; розуміють поняття " родина"; вміють вільно орієнтуватись у приміщенні і на території дитячого садка, в найближчому районі (вулицях, площах); виконувати правила культури поведінки в дитячому садку і громадських місцях без контролю дорослих, виявляти доброзичливість у стосунках з людьми; справедливо оцінюють вчинки свої і однолітків; розуміють зміст понять " Батьківщина", " рідний край", " державні символи"; виявляють інтерес до подій, які відбуваються у крані; розуміють значення народних традицій, оберегів, звичаїв, мають уявлення про народні промисли, значущість праці народних митців, знають твори усної народної творчості; знають дві-три операції трудового процесу трьох-чотирьох професій.

Як бачимо, ознайомлення дітей з довкіллям за програ­мою " Малятко" відбувається за тематичним принципом з поступовим ускладненим змісту і розширення тематики, в межах якої відбувається навчально-виховна робота з довкілля.

Змістова лінія ознайомлення дітей з довкіллям у програ­мі " Дитина" є складовою розділу " Мова рідна, слово рідне", з назвою " Любій малечі про цікаві речі".¹ У кожній віковій групі подається тематика ознайомлення дітей з довкіллям.

Для молодшої групи " Наші малята" пропонуються теми: " Наш дитячий садок", " Іграшки, ігри забави", " Рідний дім (квартира)", " Предмети побуту та вжитку", " Я сам (сама)", " Що ми їмо", " Що ми одягаємо, а що ми взуваємо", " Житло навколо нас", " Свята".

К.:

¹ Дитина. Програма виховання і навчання дітей від 3 до 7 років " Богдана".-2003.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Середня група - " Дослідники, Чомучки": залишаються ті самі теми і додаються нові - " Родина. Культура родинних стосунків", " Мій рідний край", " У світлиці природи", " Ми подорожуємо", " Оберег нашого дому". В окремих темах змінена її назва: " У нашої Оленочки таке хороше вбран­нячко...", " Смачного вам". У розділі " Наша старша група" пропонуються такі нові теми: " Вони живуть поряд з нами", " Про сталевих коней, килими-літаки і чоботи скороходи", " Фольклорні символи" і ті самі теми, що і в попередніх групах. У програмі " Дитина" для кожної вікової групи подано кінцеві результати навчання. Так, у молодший групі зазна­чено: діти знають своє ім'я, імена батьків, друзів, поміч­ника вихователя; орієнтуються у групах, на майданчику. У середній групі: діти знають свої імена й прізвища, імена друзів, ім'я та по-батькові вихователя, його помічника, лікаря, завідуючої, своїх батьків, дідуся і бабусі.

Діти старшої групи повинні знати назву свого міста, своєї країни, міста чи села, де живуть родичі; народні обереги-символи (рушник, кольори на ньому), українсь-кий національний одяг, віночок (квіти, стрічки на ньому), рослини-символи (калина, дуб, верба, барвінок).

Проаналізуємо зміст ознайомлення дітей з довкіллям за програмою " Дитина у дошкільні роки". Ознайомлення ді­тей з довкіллям за програмою " Дитина в дошкільні роки" передбачається у розділі " Когнітивний розвиток", змісто­вих лініях " Предметний світ" і " Сенсорний розвиток. Форму­вання чуттєвого досвіду" дітей раннього і дошкільного віку.¹

Завдання розвитку дитини розподілено за двома нап­рямами: створення фонду " Хочу" і створення фонду " Можу". Результати розвитку подаються у програмі як " показники компетенції дитини".

Результати розвитку дітей раннього віку за програмою " Дитина в дошкільні роки" подано в таблиці 2.2.

¹ Дитина в дошкільні роки. Програма розвитку, навчання та виховання дітей. - Запоріжжя, 2004.

Таблиця 2.2.

Показники компетенції дитини

Програмою " Дитина у дошкільні роки" виокремлено розділ " Розвиток пізнавальної сфери" для дітей дошкільного віку, в середині якого є підрозділ " Ознайомлення з предметним

____________________ Алла Богуш, Наталія Гав риш

довкіллям" для кожної вікової групи (4-7 роки життя). Зміст ознайомлення дітей з предметним довкіллям за програмою " Дитина в дошкільні роки" подано в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Зміст ознайомлення дітей з предметним довкіллям за

програмою " Дитина в дошкільні роки"

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Аналіз змістових ліній програми свідчить, що ускладнен­ня щодо ознайомлення дітей з предметним довкіллям від­бувається за цією програмою не шляхом збільшення тема­тики, а шляхом ускладнення самого змісту ознайомлення дітей з довкіллям.

Отже, аналіз програм засвідчив, що в усіх програмах є або самостійний розділ (програма " Малятко"), або підрозділи (програми " Дитина", " Дитина в перші роки") ознайомлення дітей з довкіллям. Натомість кінцеві показники засвоєння матеріалу не охоплюють змісту визначених тем як у програ­мі " Дитина в дошкільні роки", так і в програмі " Дитина", у якій вони, по суті, відсутні.

У 2006 році була опублікована тематична програма " Моє довкілля".¹

Програма " Моє довкілля" складена відповідно до змісту державного стандарту освіченості випускника дошкільного закладу Базового компонента дошкільної освіти. Програма охоплює всі сфери життєдіяльності дитини в довкіллі: " Природа", " Культура", " Люди", " Я сам".

¹ Богуш А.М. Моє довкілля. - К.: " Шкільний світ", - 2006.

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Кінцевою метою навчально-виховної робити за програмою " Моє довкілля" є засвоєння узагальнених емпіричних уяв­лень про довкілля (природне, предметне, соціальне) і місце в ньому людини, духовну спадщину, формування потреби пізнати свою країну, довкілля; свідоме ставлення до інших людей; природного й соціокультурного середовища, до традицій і звичаїв українського народу; особистості куль­тури і культури поведінки в довкіллі.

Специфіка програми полягає в інтеграції знань з різних розділів нині чинних загально педагогічних програм: рідна природа, ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, розвиток мовлення, художня література, народо­знавство, образотворче мистецтво. Такий підхід дає змогу сформувати у дітей поняття про цілісність довкілля, що їх оточує, природне, предметне, соціокультурне оточення, середовище життєдіяльності людини як біологічної та соціальної істоти. Водночас засвоєння матеріалу, запропоно­ваного програмою, підготує дітей до вивчення навчального курсу " Моє довкілля" у початковій школі.

Подаємо зміст ознайомлення дітей з довкіллям за тематичною програмою " Моє довкілля" у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Змістові лінії ознайомлення з довкіллям у програмі

" Моє довкілля"

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Як бачимо, програма " Моє довкілля" побудована за принципом інтегрованого змісту ознайомлення дітей з довкіллям з різних розділів, що є у загальноосвітніх програ­мах ДНЗ, а також містить цінний довідниковий матеріал для вихователя.

У " Програмі розвитку дитини дошкільного віку" (про­ект) подано інтегровані показники розвитку пізнавальної активності дітей за сферами життєдіяльності дитини. Пізнавальна активність, у свою чергу, поділяється на загальну і логіко-математичного характеру.¹ Окремі роз­діли ознайомлення дітей з предметним довкіллям у програмі відсутні.

За освітньою програмою " Довкілля" ² для дітей дошкіль­ного віку (шостий-сьомий рік життя) було розроблено й опубліковано навчально-методичний посібник " Довкілля" (Автори А.М.Богуш, В.Р.Ільченко) у двох частинах.³ Навчально-методичний посібник для вихователів дошкільних навчальних

¹ Програма розвитку дитини дошкільного віку. - К.: " Світич", 2004.

² Ільченко В.Р., Туз К.Ж. Освітня програма " Довкілля". Концептуальні
засади. Інтеграція змісту природничо-наукової освіти. - К.; Полтава
1999. -С. 31.

Богуш А.М., Ільченко В.Р. Довкілля. - Для дітей дошкільного віку - част. II. -Полтава, 2003.

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

закладів і батьків складено за інтегрованим принципом, закладеному в Базовому компоненті дошкільної освіти. Він допоможе одержати і закріпити знання дітей за варіативни­ми і тематичними програмою ознайомлення дітей з довкіллям. Посібник містить знання про природу, людину, предмети довкілля, знання з народознавства, фізичного виховання, розвитку мовлення, художні твори та вправи на моделю­вання у дітей цілісності знань, які базуються на уявленні дитини про самозбереження, збереження природного та соціального довкілля, а також заняття серед природи, які найчастіше проводяться у визначні дні народного календа­ря (свята українського народу) та уроки мислення.

Концептуальним положенням побудови посібника і пізнання дитиною свого життєвого світу (природного, предмет­ного і соціального довкілля), яке випливає з багатьох потреб дитини: це її прагнення до дослідження, конструювання, спілкування, самовираження (творчого, художнього, мовлен­нєвого). Саме своїм змістом, методами і прийомами роботи посібник спрямований на задоволення цих потреб і тим самим на природовідповідне їх навчання і виховання.

Перша книга " Довкілля" присвячена ознайомленню дітей з предметним довкіллям. Започатковує її тема " Знайомимося з довкіллям".

Надалі продовжується розмова про Довкілля з наскрізни­ми героями Лесиком, Уляночкою. Після кожного оповідання, розповіді дитині пропонується виконати різні завдання: відповідай, намалюй, запрошуємо до гри, склади казку, зроби сам, відгадай, знай, вивчи на пам'ять, склади роз­повідь з теми. Подаються вірші, загадки, прислів'я, приказки до кожної теми. Є рубрика " Маленькі дослідники", у якій дітям пропонується виконати досліди. Наприклад, до оповідання " Розмова про воду":

-Візьміть дзеркало або скло, дихніть на нього. Що з ним сталося, чому воно стало вологим? Візьміть у руку

Алла Богуш, Наталія Гавриш

Методика ознайомлення дітей з довкіллям

маленьку крижинку, бурульку. Що з ними станеться у РУЦІ?

Друга книга " Довкілля" присвячена Людині в Довкіллі. На першій сторінці - звертання до дітей:

Любі діти!

Запрошуємо вас до подорожі до країни людяності, в довкілля людських стосунків. Подорожуючи, ви дізнаєтесь багато цікавого про себе, своїх друзів, близьких і рідних людей, свою Батьківщину, рідну мову, будете зростати мудрими, розумними, чемними, уважними дітьми. А ще книжечка навчить вас вести свій перший щоденник, своє Я у малюнках... Щасти вам у подорожі знання!

У книзі дітям пропонуються теми: " Людина в довкіллі", " Дорослі люди. Сім'я ", " Моя Батьківщина", " Мова рідна, слово рідне", " Вчимося читати рідною мовою", " Що я знаю про себе", " Як народжується казка", " Життя людини", " Моє тіло", " Що потрібно робити, щоб бути здоровим? ", " Я - людина", " Моє ставлення до інших", " Що я знаю про себе? ".

Матеріали посібників " Довкілля" вихователь може ви­користовувати на заняттях з ознайомлення з довкіллям, природою, з художньої літератури, мовленнєвих заняттях, на інтегрованих і комплексних заняттях та в повсякденній роботі з дітьми.