ІІ. Писемність і освіта, наукові знання

(духовне читання)

1.) Реймське Євангеліє – (датоване приблизно серед. ХІ ст.) привезла Анна Ярославна до Франції, де зберігається понині у м. Реймс.

2.) Остромирове Євангеліє – найдавніша датована книжна пам’ятка (Київ, 1056-1057р.)

3.) (для світського читання) Ізборники – збірки творів грецьких авторів богословського та повчального змісту – 2 збірника (1073; 1076 рр.).

4.) Мстиславове Євангеліє – ХІІ ст. (1115 р.).

Розвиток освіти у Київській русі ґрунтується на власних національних традиціях та використанні античного й болгаро-візантійського досвіду шкільного навчання. Поширенню грамотності сприяло запровадження християнства. Після церковної реформи виникла потреба у вихованні освічених людей. То ж освітою за Володимира Великого (980 – 1015 рр.) та Ярослава Мудрого (1019 – 1054 рр.)стала опікуватися держава й церква. Утворилися три типи шкіл: палацова школа підвищеного типу, школа «книжного вчення» для підготовки священиків та світська (приватна) школа домашнього навчання, переважно для купецького і ремісничого населення.

- Перша школа відкрита в Києві для дітей з оточення князя.

- Школа для жінок при Київському Андріївському монастирі, заснована 1086 р. онукою Я. Мудрого Янкою Всеволодівною.

- Центрами освіти стали монастирі.

- У Печерському монастирі знаходилась художня й книгописна майстерні; створена «Повість минулих літ» ченцем Нестором (кін. ХІ поч. ХІІ ст.).

- У Софійському соборі написано і виголошено:

* «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона,

* «Руська правда» - перший звід законів Київської Русі,

* «Ізборник Святослава» - 1076 р.

* «Остромирове Євангеліє» - 1056-1057 р.

* містилася книгозбірня Я. Мудрого.

У школах вивчали основи письма, читання, арифметику, спів, музику, поетику, риторику, іноземні мови (передусім грецьку і латинську). Вищу освіту визначали філософія і риторика. Центрами освіти були міста Київ, Новгород, Полоцьк, Черні­гів, Галич та Володимир-Суздальський.

Утворення шкіл і поширення писемності були пов'язані з соціальними та куль­турними вимогами давньоруського суспільства.

наукові знання

У розвитку та поширенні наукових знань Київська Русь стояла на досить висо­кому рівні. Через Візантію вона познайомилася з творами Піфагора, Сократа, Платона, Філона, Демокріта, Арістотеля, Епікура та інших мислителів античного світу. У Русі були поширені натурфілософські твори таких християнських авторів, як Іоанн Дамаскін, Георгій Писида, Козьми Індикоплов та ін. Ці твори мали матеріаліс­тично-релігійне спрямування.

Для Київської Русі характерне богословсько-схоластичне сприйняття світу. Пе­рші наукові знання були почерпнуті із таких перекладних джерел, як «Фізіолог» та «Шестиднев», трактатів Козьми Індикоплова. Ці знання розвивалися разом із нови­ми досягненнями, що з'явилися в результаті виробничої діяльності людей. Матема­тика на Русі мала прикладний, ужитковий характер. Знання з математики викорис­товувалися під час будівництва та у торгівлі. Записувалися міри довжини, об'єму, робилися розрахунки при складанні церковних календарів та пасхалій.

Важливе місце у системі наукових знань належало астрономії. Літописи засвід­чують, що у Київській Русі спостерігали за такими небесними явищами, як сонячні та місячні затемнення, комети, боліди, північне сяйво, метеорити та атмосферні явища, їх трактували як божественні знамення, але опис явищ був реалістичним.

Давні русичі володіли і хімічними знаннями, а саме — хімічними властивостями матеріалів, які використовували при виготовленні виробів із скла (намисто, брасле­ти, посуд, віконне скло), різнокольорових емалей, поливи для кераміки І поліхром­них плиток, черні — суміші для прикрашання виробів із срібла, смальти для мозаїк та ін. Знання з хімії використовувалися також у металургії, при фарбуванні тканин, обробці шкіри, хутра, виготовленні різних напоїв.

Освічені люди Київської Русі володіли певними географічними знаннями, їм були відомі три частини світу: Європа, Азія та Африка. Вони добре знали гео­графію своєї держави. Наприклад, у Початковому літописі перелічено всі слов'янські племена Східної Європи і географічне місце їх проживання. Названо ріки Дунай, Дніпро, Дністер, Двіна, Буг, Десна, Сула, Прип'ять, Волга, Ока, Шексна та озера Ільмень, Нево, Біле. Детально описаний шлях «із варяг у греки». Розви­тку географічних знань сприяли переклади таких іноземних географічних праць, як «Хроніка» Георгія Амартола, хронограф Іоанна Малали, «Космографія» Козьми Індикоплова та ін. Чимало географічних знань містила і паломницька література.

У Київській Русі був досить високий рівень медичних знань, якими володіли на­родні цілителі — волхви, знахарі, віщуни. Відомо, що успішно лікував хворих чер­нець Печерського монастиря Агапій, а внучка Володимира Мономаха Ганна склала лікарський порадник «Мазі» у якому розповідається про гігієну тіла, вплив клімату на організм, про сон, лазні, їжу, різні хвороби і лікування ран.