Главная страница Случайная страница Разделы сайта АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?
Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже.
Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал.
Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее. ✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать». Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами! Борцям за волю України
За Україну, за віру й волю Вас катували, гнали в неволю. Але тортурами дух не зламали – Ви за Вкраїну життя віддá ли Тепер ми знаєм, як вас карали. Та невідомо, де поховали, Бо ваше тіло пси розривали, Але останки десь закопали. За Україну, за віру й волю Вас катували, гнали в неволю, Та „Ще не вмерла…“ линуло знову, Ви уставали та йшли до бою. Ми неодмінно вас віднайдé мо І поіменно всіх назовемо. Могили зробим для вас широкі, На них поставим хрести високі. За Україну, за віру й волю Вас катували, гнали в неволю. Та Україну не можна вбити І український нарід скорити! Ми ваші муки, ми ваші рани В серця ввібрали, запам’ятали. Могили ваші скропим сльозами, Встелим барвінком, вкриєм квітками. За Україну, за віру й волю Вас катували, гнали в неволю. Але не вмерла і не пропала Вкраїна, мова, віра і слава.
ШЕВЧЕНКОВІ
О Тарасе, батьку рідний, Твій край знедолений і бідний Кайдани нині розриває І з плечей своїх скидає Осоружний рабський гніт, Що понад триста довгих літ Мов велетенський спрут-удав В своїх обіймах нас тримав. Глянь, Тарасе, на Вкраїну Й християнську ту родину, Яка пута розірвала І з колін на ноги встала. Хоч сили наші ще слабкі, Бо втрати маєм немалі В боях за волю з ляхом-катом Й лихим московським супостатом. За синьо-жовті наші стяги В часи нелегкої звитяги Лягло немало козаків І славних січових стрільців І Литвини, і Тихі й Стуси, Юнки і юнаки безвусі – Найкращі дочки і сини За волю нашу полягли. І хоч ми ще не зовсім вільні, Але зусилля дружні, спільні Всього українського народу За незалежність, за свободу, За матір Україну славну І святу віру православну Не згинули і не пропали, Хоч у ГУЛАГах ми конали. То встань, Тарасе, подивися, Що мрії вже твої збулися І твої думи, батьку, нині Допомагають Україні І українському народу Навіки зберегти свободу! МИ – ЖИВІ!
Коли в Союз нас „об’єднали“, Коли церкви нам зруйнували, Коли нам мову відібрали – Гадали, що нас поховали. Та ми не вмерли. Ми – живі І хай це знають москалі. Не буде ненька Україна Стояти більше на колінах. Ми сльози витремо її, Й здобудем волю в боротьбі! То хай же знають москалі, Що ми не вмерли. Ми – живі. Бо народила Україна Нам В’ячеслава Чорновола І ще Лук’яненка Левка, Ларису Скорик і Драча… То ж ми не вмерли. Ми – живі І хай це чують у Кремлі. Ми гордимося ними нині Пліч-о-пліч разом ідемо, Щоб волю дати Україні І ми, цю волю, їй дамо! То хай же знають москалі, Що ми не вмерли. Ми – живі. І зацвіте ще Україна, Немов червона та калина. І синьо-жовтії знамена Огорнуть ніжно їй рамена… То хай же знають москалі, Що ми не вмерли. Ми – живі.
|