Класифікація комп'ютерних інформаційних технологій

Інтегровані пакети: поєднання різних технологій

Залежно від типу інтерфейсу користувача (тобто від того, як користувач технології взаємодіє з комп'ютером) прийнято виділяти такі технології: пакети, діалогові, мережеві. У першому випадку користувач отримує тільки результати роботи технології, в решті – взаємодіє з нею на індивідуальному комп'ютері чи комп'ютері, який підключено до мережі електронних обчислювальних машин (ЕОМ).

За ступенем автоматизації функцій людини в процесі управління розрізняють такі технології: електронне опрацювання даних, автоматизація функцій управління, підтримка прийняття рішень, експертна підтримка.

Оптимальна інформаційна технологія, яка володіє високою гнучкістю, мобільністю та адаптивністю до зовнішніх впливів, є неодмінною умовою підвищення ефективності управлінської праці. Впровадження такої технології тим паче актуальне тепер, коли ринок вимагає на місцях більшої самостійності, відповідальності, соціологічної ініціативи при глибокій децентралізації управління.

Принципова відмінність інформаційної технології від виробничої полягає в тому, що перша технологія не може бути неперервною, тому що вона поєднує роботу рутинного типу (обчислення, зняття копій, оперативний облік тощо) і роботу творчу, що не піддається поки що формалізації (прийняття рішень); а у другої функція виробництва неперервна і відбиває строгу послідовність всіх операцій для випуску продукції (конвеєризація процесу). Використовувані у виробничій сфері технологічні поняття (норма, норматив, технологічний процес і т.п.) можуть бути в даний час поширені тільки на рутинні операції над інформацією.

З усіх видів технологій інформаційна технологія сфери управління пред'являє самі високі вимоги до “людського фактору”, роблячи принциповий вплив на кваліфікацію працівника, зміст його праці, фізичне і розумове навантаження, професійні перспективи і рівень соціальних відносин. Соціальний підхід до всіх новацій в інформаційній технології особливо важливий при впровадженні людино-машинних систем і переносі досягнень комп'ютерної революції з однієї соціальної сфери в іншу.

Інформаційна технологія у своєму розвитку пройшла декілька етапів. До другої половини XIX в. основу інформаційної технології складали перо, чорнильниця і бухгалтерська книга. Комунікація (зв'язок) здійснювалася шляхом направлення пакетів (депеш). Продуктивність інформаційної обробки була вкрай низькою: кожен лист копіювався окремо вручну; крім рахівниць, сумуючих також вручну, не було іншої інформації для прийняття рішень.

На зміну “ ручній ” інформаційній технології наприкінці XIX століття прийшла “ механічна ”. Винахід друкарської машинки, телефону, диктофона, модернізація системи суспільної пошти – все це послужило базою для принципових змін у технології обробки інформації і, як наслідок, у продуктивності роботи. Власне кажучи, “ механічна ” технологія проклала дорогу до формування організаційної структури існуючих установ.

40-60-і роки XX в. характеризуються появою “ електричної ” технології, яка базується на широкому використанні електричних друкарських машинок зі знімними елементами, копіювальних машин на звичайному папері (типу ксерокса), портативних диктофонів. Вони поліпшили офісну діяльність за рахунок підвищення якості, кількості і швидкості обробки документів. Деякі із сучасних установ до того часу базуються на “ електричній ” технології.

Поява у другій половині 60-х років великих продуктивних електронно-обчислювальних машин (ЕОМ) в обчислювальних центрах дозволила змістити акцент в інформаційній технології на обробку не форми, а змісту інформації. Це було початком формування “ електронної ” або “ комп'ютерної ” технології. Як відомо, інформаційна технологія управління повинна містити як мінімум три найважливіші компоненти обробки інформації: облік, аналіз і прийняття рішень. Ці компоненти реалізуються у “в'язкому” середовищі – паперовому “морі” документів, що стає з кожним роком усе більш неосяжним.

Сформовані в 60-х роках концепції застосування автоматизованих систем управління (АСУ) не завжди і не повною мірою відповідають задачі вдосконалювання управління та оптимальної реалізації компонентів інформаційної технології. Методологічно ці концепції нерідко спираються на представлення про необмежені можливості “кнопкової” інформаційної технології при неперервному нарощуванні обчислювальної потужності систем АСУ і застосуванні найбільш загальних імітаційних моделей, які у ряді випадків далекі від реального механізму оперативного управління.

Назва “ автоматизована система управління ” не зовсім коректно відбиває функції, які такі системи виконують; точніше було б“ автоматизована система забезпечення управління ” (АСЗУ), тому що в існуючих АСУ поняття “система” не включає вирішальної ланки управління – користувача. Ігнорування цієї принципової обставини, очевидно, привело до того, що розширення мережі АСУ і підвищення потужності їх обчислювальних засобів забезпечили завдяки великим масивам первинних даних покращання в основному облікових функцій управління (довідкових, статистичних, що стежать). Однак облікові функції відбивають тільки попередній стан об'єкта управління і не дозволяють оцінити перспективи його розвитку, тобто мають низький динамізм. В інших компонентах технології управління нарощування потужності АСУ не дало відчутного ефекту. Відсутність розвинутих комунікаційних зв'язків робочих місць користувача з центральною ЕОМ, характерні для більшості АСУ пакетні режими обробки даних, низький рівень діалогової підтримки – все це фактично не забезпечує високої якості аналізу користувачами даних статистичної звітності і всього інтерактивного рівня аналітичної роботи. Тим самим ефективність АСУ на нижніх рівнях управлінських сходів, тобто саме там, де формуються інформаційні потоки, істотно падає внаслідок значної надмірності інформації, що надходить, при відсутності засобів узагальнення даних. Саме з цієї причини, незважаючи на введення додаткових систем АСУ, з кожним роком зростає кількість працівників, зайнятих обліковими функціями: на сьогоднішній день шосту частину всіх працівників апарату управління складає обліково-бухгалтерський персонал.

Починаючи з 70-х років сформувалася тенденція перенесення центра ваги розвитку АСУ на фундаментальні компоненти інформаційної технології (особливо на аналітичну роботу) з максимальним застосуванням людино-машинних процедур. Однак як і раніше вся ця робота проводилася на потужних ЕОМ, розташовуваних централізовано в обчислювальних центрах. При цьому в основу побудови подібних АСУ була покладена гіпотеза, згідно з якою задачі аналізу і прийняття рішень відносилися до класу формалізованих, тобто таких, що піддаються математичному моделюванню. Передбачалося, що такі АСУ повинні були підвищити якість, повноту, дійсність і своєчасність інформаційного забезпечення осіб, що приймають рішення, ефективність роботи яких буде зростати завдяки збільшенню числа задач, що аналізуються.

Однак впровадження подібних систем дало досить “тверезі” результати. Виявилося, що економіко-математичні моделі, які використовуються, мають обмежені можливості практичного застосування: аналітична робота і процес прийняття рішень відбуваються у відриві від реальної ситуації і не підкріплюються комунікаційним процесом формування. Для кожної нової задачі потрібна нова модель, а оскільки модель створювалася фахівцями з економіко-матема­тич­них методів, а не користувачем, то процес прийняття рішень відбувається як би не в реальному масштабі часу, і губиться творчий внесок самого користувача, особливо при рішенні нетипових управлінських задач. При цьому обчислювальний потенціал управління, зосереджений в обчислювальних центрах, знаходиться у відриві від інших засобів і технологій обробки інформації внаслідок неефективної роботи нижніх рівнів і необхідності неперервних конверсій інформації. Це також знижує ефективність інформаційної технології при вирішенні задач на верхніх рівнях управлінських сходів. До того ж для сформованої в АСУ організаційної структури технічних засобів характерний низький коефіцієнт їхнього використання, значні терміни (не завжди виконувані) проектування автоматизованих систем і невисока їхня рентабельність через слабкий вплив результатів автоматизації на ефективність управління.

З появою персональних комп’ютерів (ПК) на “гребені мікропроцесорної революції” відбувається принципова модернізація ідеї АСУ: від обчислювальних центрів і централізації управління до розподіленого обчислювального потенціалу, підвищення однорідності технології обробки інформації і децентралізації управління. Такий підхід знайшов своє втілення в системах підтримки прийняття рішень (СППР) і експертних системах (ЕС), які характеризують новий етап комп'ютеризації технології організаційного управління, власне кажучи, – етап персоналізації АСУ. Системність – основна ознака СППР і визнання того, що сама досконала ЕОМ не може замінити людини. У даному випадку мова йде про структурну людино-машинну одиницю управління, що оптимізується в процесі роботи: можливості ЕОМ розширюються за рахунок структуризації користувачем розв'язуваних задач і поповнення її бази знань, а можливості користувача – за рахунок автоматизації тих задач, що раніше було недоцільно переносити на ЕОМ з економічних чи технічних міркувань. Стає можливим аналізувати наслідки різних рішень і одержувати відповіді на питання типу “що буде, якщо...? ”, не витрачаючи часу на трудомісткий процес програмування.

Найважливіший аспект впровадження СППР і ЕС – раціоналізація повсякденної діяльності працівників управління. У результаті їх впровадження на нижніх рівнях управління істотно зміцнюється весь фундамент управління, зменшується навантаження на централізовані обчислювальні системи і верхні рівні управління, що дозволяє зосередити на них питання розв’язання великих довгострокових стратегічних задач. Природно, що “комп'ютерна” технологія СППР повинна використовувати не тільки ПК, але й інші сучасні засоби обробки інформації.

Концепція СППР вимагає перегляду існуючих підходів до управління трудовими процесами в установі. Власне кажучи на базі СППР формується нова людино-машинна трудова одиниця з кваліфікацією праці, її нормуванням і оплатою. Вона акумулює знання й уміння конкретної людини (користувача СППР) з інтегрованими знаннями й умінням, закладеними в ПК (експертні системи, системи прийняття рішень, системи забезпечувальних технологій тощо).

Коротко зупинимося на стані розвитку інформаційних технологій за рубежем. Сучасний стан розвитку ІТ у США, країнах Західної Європи, Японії можна охарактеризувати такими тенденціями:

1. Наявність великої кількості промислово функціонуючих баз даних великого обсягу, що містять інформацію практично по усіх видах діяльності суспільства.

2. Створення технологій, що забезпечують інтерактивний доступ масового користувача до цих інформаційних ресурсів. Технічною основою даної тенденції є державні і приватні системи зв'язку і передачі даних загального призначення і спеціалізовані, об'єднані в національні, регіональні і глобальні інформаційно-обчислювальні засоби.

3. Розширення функціональних можливостей інформаційних систем, що забезпечують паралельну одночасну обробку баз даних із різноманітною структурою даних, мультиоб’єктних документів, гіперсередовищ, у тому числі реалізуючих технології створення і ведення гіпертекстових баз даних. Створення локальних, багатофункціональних проблемно-орієнтованих інформаційних систем різного призначення на основі потужних ПК і локальних мереж.

4. Включення в інформаційні системи елементів інтелектуалізації інтерфейсу користувача із системами, експертних систем, систем машинного перекладу, автоіндексування та інших технологічних засобів.

Провідні промислово розвиті країни мають державну політику в області розвитку ІТ і відповідні програми науково-дослідних робіт, що субсидіюються урядом, державними установами, приватними фірмами й асоціаціями.

Контрольні запитання

1. Дайте означення технології.

2. Дайте означення інформаційної технології.

3. Дайте характеристику основним компонентам технологій для виробництва матеріальних і інформаційних продуктів.

4. Дайте означення автоматизації. Коли є потреба в автоматизації управління?

5. Що розуміють під новими інформаційними технологіями?

6. Що є метою інформаційної технології?

7. Наведіть класифікацію інформаційних технологій за ступенем автоматизації.

8. Дайте характеристику забезпечувальним інформаційним технологіям.

9. Дайте характеристику функціональним інформаційним технологіям.