Главная страница Случайная страница
Разделы сайта
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
|
Становлення і розвиток соціології у ХХ ст..
Основні етапи розвитку західної соціології ХХ ст. Соціологія XX ст., зокрема західна, не ставила перед собою завданнярозв'язати проблеми долі людства, прогресу, конфлікту між особистістю ісуспільством, психічним і соціальним, вирішального фактора та пошукусоціологічних законів. Зараз у нашій країні ця наука переживає бурхливий розвиток і увагаприділяється перш за все концептуальному багажу, методології таінструментарію. Сучасна соціологія характеризується поглибленим вивченням соціальноїдійсності. Її особливість, порівнюючи із соціологією XIX ст., полягаєперш за все в тому, що вона є наукою багатьох вимірів, яка визнаєбагатоплановість дійсності. У XX ст. соціологія розвивалася в основному як емпірична наука. У 20-30роки XX ст. відбувався справжній бум емпіричних соціологічнихдосліджень. Соціологія оформлювалася й організаційно. Першими академічними центрами емпіричних досліджень стали Чиказький таКолумбійський університети США. Одночасно створюються численні приватні, чи незалежні, як вони себе називали, бюро, центри, інститути попроведенню конкретних досліджень у найрізноманітніших сферах суспільногожиття. Поступово складається спеціалізація дослідників і центрів з тихчи інших проблем - соціології злочинності, соціології національнихменшостей, соціології освіти, сім'ї та шлюбу тощо. Особлива уваганадавалася вивченню методики і процедурам досліджень. Емпірична соціологія активно розвивалася у США, чому сприяло пануваннятам прагматизму, який став основою діяльності в усіх галузях життя, утому числі й у соціології. Емпірична соціологія, здавалось, відповідала всім вимогам часу. Вонавикористовувала методи точних наук, насамперед статистику, і тим самим як би переносила на себе частину популярності та довіри, якимивже користувалися ці науки. Однак, не ігноруючи дійсних успіхів конкретної соціології в розвиткуметодики і техніки досліджень, необхідно враховувати, що застосуваннякількісних методів, у тому числі в суспільних науках, є особливістюнауки XX ст. узагалі, а не виключно соціології. Ще одна сторона емпіричної соціології - це її об'єктивність, відсутністьзв'язків з будь-якою ідеологією, науковість Доказом науковоїбезпристрасності емпіричної соціології служить той факт, що з самогопочатку вона стала вивчати такі боки життя суспільства. як злочинність, убогість, анормальна поведінка. Які ж були основні етапи розвитку емпіричної соціології? Період між двома світовими війнами характеризувався інтенсивнимнакопиченням конкретних даних у різних галузях соціології. Уперше вмасовому масштабі суспільна наука, використовуючи соціологічні методи, зфактами в руках розглядала різні явища в житті суспільства. Створювалисямонографічні роботи з окремих проблем. Найбільш відомі праці " Польськийселянин у Європі та Америці" У.І.Томаса і Ф.Знанецького та " Середнєериці" У.І.Томаса і Ф.Знанецького та " Середнємісто" подружжя Лінд, які були дослідженнями нового типу, повністюгрунтувались на конкретних фактах. Деякі наукові центри і фахівцізаймалися виключно розробкою методики і техніки соціологічнихдосліджень. Накопичення досвіду в цій галузі сприяло вдосконаленнюнаукового рівня у проведенні конкретних досліджень. Непритаманна філософії конкретність емпіричних робіт ізсуспільствознавства, наочність результатів досліджень обумовили повнийрозрив емпіричної соціології з більш чи менш загальними соціологічнимитеоріями. З того часу методологією в американській соціології сталиназивати не теоретичні основи вивчення тієї чи іншої проблеми, необґрунтування дослідницької діяльності, а комплекс технічних засобів іметодів, які дозволяли проводити конкретні дослідження, об'єктом якихтепер стали окремі аспекти життя суспільства. Теорія емпіричноїсоціології, на різницю від практики, формувалася перш за все у Європі.Так, закономірність переходу соціології з теоретичного рівня наемпіричний обґрунтував німецький учений В.Ділтей, методологічні принципиемпіричного дослідження детально описувались у працях Віденськогогуртка, зокрема в книзі О.Нейрата " Емпірична соціологія", в якій автор закликав відмовитися відвикористання категорій, які не підлягають емпіричній оцінці. Найбільшзначний вплив на конкретні дослідження перших десятиріч XX ст.. і першза все в Америці, здійснили психологічні теорії, зокрема французькогосоціолога Г.Тарда й австрійського психіатра З.Фрейда. Таким чином, перший період розвитку був вдалим для емпіричної соціологіїз погляду як набуття досвіду проведення конкретних досліджень, так і внакопиченні великого масиву практичних даних і результатів вивченняокремих проблем. Однак уже на початку 40-х років приходить розуміння того, що принципиемпіричної соціології, які закривали їй вихід на рівень широкихузагальнень і погляду на суспільство в цілому, заважали подальшому розвитку науки й на практиці призводили до розробленнятільки вузьких, приватних рекомендацій. У результаті в ці роки зароджується критичне ставлення до стану емпіричної соціології.Почався пошук виходу з безвихідного стану, що створився. Кінець 40-х -початок 50-х років характеризується новою хвилею уваги до проблем теоріїта методології. На сцену виходить так зване нове, " посткласичне" покоління соціологів. Знову, у переробленому вигляді, використовуютьсяідеї класиків європейської школи XIX -початку XX ст. - Дюркгейма, Вебера, Тенніса тощо. Об'єктивно потреба в теорії пояснюється безперспективністю накопиченняпрактичних даних без їх теоретичного узагальнення. Суб'єктивно це перетворилося на протест проти психологічного напряму, який не виправдав себе і призвело до звернення до натуралізму ймеханіцизму. Виникло намагання зорієнтувати соціологію на" макродослідження". які б розглядали великі та складні соціальніагрегації, а не займалися б приватними питаннями. ціологічних знань обов'язково необхідно зупинитися на дослідженнях і поглядах видатного російськогота американського вченого П.О.Сорокіна. Він у різні часи був професоромПетербурзького і Гарвардського університетів. У своїх 40 монографіях ібільш ніж 200 статтях П.О.Сорокін перевів емпіризм соціологічнихдосліджень на фундаментальну теоретичну основу Він створив інтегративнусистему, про яку, на жаль, зараз забули на Заході, а у нас її і незнали. Ця система охоплювала проблеми філософії, соціології, психології, етики. У цей час все більш популярним стає структурний функціоналізм. Цей новийпідхід сформулювали вчені, серед яких передусім необхідно виділитиТ.Парсона і Р.Мертона. Вони запропонували розглядати суспільство якєдине ціле, де нормальне функціонування частин забезпечує життєздатністьусього організму. " Система", " структура", " рівновага" - ці термінинабули особливого значення у зв'язку з успіхами в ті роки кібернетики таінформатики. Прямі зв'язки налагоджувались також з біологією, тому щовчені цього напряму вважали, що соціальний організм не так ужевідрізняється від біологічного. Важливим для структурного аналізу є застосування практики конкретнихдосліджень, намагання знайти для них теоретичний грунт, зв'язати ці двіскладові науки - теорію і практику. У відомій монографії " Соціальнатеорія і соціальна структура" Р.Мертон пише, що необхідно створититеорії " середнього рівня", оскільки соціологія ще занадто молода, щобибратися відразу розв'язувати проблеми функціонування всього суспільногоорганізму, до того ж теорії середнього рівня знаходяться ближче доконкретних досліджень і можуть служити їм ґрунтом і одночасно перевірятита обробляти на них свої концепції. Однак ні емпіричні дані, ні пошуки теорій так і не допомоглиамериканським соціологам та їх послідовникам у інших країнах створитиметодологічну базу, на якій могла б надійно стояти сучасна соціологія. У 60-ті роки знизився інтерес до функціональній школи і знов зрісрейтинг суб'єктивно-ідеалістичних течій. Структурний функціоналізм так іне зміг стати грунтом для узагальнення і пояснення емпіричних даних. У цей час зароджується так званий напрям " конструювання теорії" (theoryconstruction), різнорідний за своїм складом, що ставить за мету розробкуоснов побудови соціологічної теорії і який мав методологічний характер, тобто його представники не цікавились змістовною стороною теорій, щорозроблялися. На сучасному етапі розвиток соціології характеризується існуванням двохантагоністичних тенденцій. Прихильники однієї з них вважаютьвикористання найновіших методів аналізу соціологічних даних основнимшляхом наукового розвитку соціології. Прихильники іншої тенденції –етно-методологічної - виходять з того, що об'єктивні дослідження інаукові пояснення суспільства та історії неможливі, і треба зосередитисяна вивченні того, як ті чи інші поняття чи уявлення переломлюються всуб'єктивному сприйнятті людей. Незважаючи на антагонізм, обидві напрямимають і загальні моменти - обидва вони зосереджують зусилля на тому, якльні моменти - обидва вони зосереджують зусилля на тому, яквивчати, тобто на методі дослідження суспільних явищ.
Данная страница нарушает авторские права?