Бабусина скриня

(Звучить пісня " Зеленеє жито, зелене...")

Бабуся: Сьогодні я запросила вас у гості до своєї оселі, щоб разом з вами заглянути у духовну скарбницю нашого народу. Хто б що не говорив, вітчизни без рідної хати не було і не може бути. Батьківщина починається з рідного порога, з батьків­ської домівки. Тому шануймо дім, рідне слово, Україну, щоб

... не йти з торбами

до чужої хати.

Бо є своя хата

І є своя матір

Не соромся, слово,

Жить у власній хаті.

Моя оселя - моя Перегини. Все, що в ній є, дісталося мені від бабусі, душа якої, живе в моїй хаті. І ще у мене є скриня моєї бабусі, яку я іноді відкриваю і оживає переді мною історія знедоленої неньки України. Сьогодні я хочу, щоб ви разом зі мною відкрили скарби моєї бабусі.

Ведуча: Протягом, століть скриня була у великій пошані. У неї скла­дали одяг, рушники, полотно, прикраси - все найцінніше для господині. Тут зберігався посаг нареченої, За звичаєм скриню ставили на місці, поряд з вишиваними рушниками та кили­мами, вона була окрасою хати. її розмальовували яскравими барвами, які створювали світлий, життєрадісний настрій.

Питання з залу: Які ж скарби бабусі зберігали у своїх скринях? Давайте разом з вами відкриємо бабусину скриню і подивимося на її скарби.

(Ведуча відкриває скриню і витягує український рушник).

Ведуча: Найціннішим скарбом є український рушник, який можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. В одній із народних казок оповідається, що гарні рушники виходили у тієї жінки, котра " як плаче - перли сипляться, а як сміється, так усі квіти цвітуть".

Питання з залу: Скажіть, любі діти, у вас всіх,: напевно, є вдома рушники? Може з вас хтось знає вірш (пісню) про рушник? (Наприклад пісня.

І на тім рушничкові.

Оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука

Й твоя материнська любов...).

Вірш: Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли.

Ведуча: В українців, як і в багатьох народів світу, є свої улюблені рослини-симовли. Це тополя, барвінок, вишня, верба, калина.. Є і квіти-символи, це - мальва, півонія, чорно­бривці.., мак

(Підходить до скрині і витягує другий скарб - український віночок).

Питання до залу: А чи знаете ви* як) рослини вплітались в український, _. віночок?

1 учень: найпочесніше місце у ньому належало деревію. Хоч би де проросла ця рослина, вона завжди цвіте. Тому вплели її до віничка як символ нескореності;

2 учень: Любисток і волошки були колись птахами, що вчили людей любити один одного. А як померли, то проросли двома пахучими рослинами - любистком і волошками. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікарські властивості. У віночку вони символізують людську відданість, уміння бути корисними.

3 учень: Ромашка у віночку - наймолодша за своїм віком. її вплели у віночок, коли переконалися, ^ що вона приносить не лише здоров'я, але й доброту і ніжність. її вплітають разом з гронами калини та цвіту яблуні, вишні - символ материнської любові.

1 учень: Цвіт маку долучають у віночок лише ті дівчата, у чиїх родинах хтось загинув у боротьбі з ворогами. Кожна родина когось втрачала у боротьбі українського народу за незалежність і розцвіла пролита кров маковою квіткою в українському віночку. Вважалося також, що квітка червоного маку є символом поєдинку любові і ненависті. Червоні пелюстки - це любов, чорна серцевина - ненависть.

2 учень: Впліталися до віночка чорнобривці, які символізували вірність рідній оселі, безсмертник - символ безсмертя українського народу, незабудка символізувала пам'ять про тих, хто поліг у боях, захищаючи рідну Вітчизну від ворогів.

Ведуча: Всього в українському віночку - 12 квіточок, і кожна - лікар, оберіг. Плести віночок - це мистецтво. Наші бабусі знали секрети, як плести, як зберігати квіти у вінках, знали рецепти, за якими квіти замочували у рослинних соках, щоб були свіжими довший час. А як наші дівчата уміють плести віночки? Давайте подивимось і оцінимо.

(Журі оцінює конкурс на крайній віночок).

Ведуча: А чи знаєте ви, скільки стрічок вплітали дівчата у віночок? Якого кольору стрічки вплітали у віночок, у якому порядку?

Відомо, що в'язати стрічки треба вміти, | символи їх знати. Найпершу у віночку, посередині, в'яжуть світло корич­неву стрічку - символ землі-годувальниці, по обіч від неї - жовті - символ сонця. За ними ідуть світло-зелені г символ краси і молодості. Потім в'яжуть блакитні і син» - символи неба і води, що дають силу і здоров'я. Далі беруть жовтогаря­чу - символ хліба, за лею - фіолетову - символ мудрості; по­тім - малинову - символ душевності і щирості. Рожеву стріч­ку в'язали як символ достатку. В'язали і білу стрічку тоді, шли кінці її були розшиті золотом і сріблом. На лівому кінці - сонце, а на правому - місяць. Якщо стрічка не була вирита, то її не пов'язували, бо це символ пам'яті про померлих.

1 учень: Люди вірили у силу стрічок. Стрічки берегли від чужих очей. Відмірювалися вони за довжиною дівочої коси.

2 учень: Кольори стрічок пов'язані з легендою. Послухайте її.

Ішов Спас до Сонця і просив у Нього один промінчик весни, щоб освятити цим весняні квіти з дівочого віночка.

І, почув Спас у відповідь:

- Я дам тобі промінчик, але ти мусиш принести мені в долонях дві краплини блакитної води (тому в'яжуть у вінку блакитні стрічки), краплини ночі синьої (сині), радість, життя (жовті), та мудрість (фіолетові).

Спас дає на це згоду і через три дні всё обіцяне приносить Сонцю. А Сонце вручає хай промінь та освячує ним віночок.

3 учень: З приходом весни природа прокидається. У цю пору дівчата починають плести віночки, бо якій дівчині не хочеться бути красивого у такому вінку. Вони плели віночок, співаючи пісню:

Ой сплету віночок, ой сплету шовковий,

на щастя, на долю, на чорнії брови;

Та й пущу віночок на биструю воду «

На щастя, на долю, на милого вроду.

Бабуся: Дякую, любі друзі, що ви завітали в гості до моєї хати, заглянули до моєї скрині, яка є свідком нам'яті, зберегти ці скарби від забуття* ї байдужості - ось яке завдання стоїть перед вами, мої любі друзі. Тому оберігайте традиції минулого, оскільки без минулого немає майбутнього.