Літературно-фольклорний вечір

'" Українські вечорниці"

Інтер'єр селянської хати (лави півколом, застелені українськими килимами, столи, на яких скатертини в українському стилі, піч, підпіччя, рогачі тощо), з хати ведуть двері, через які можна виходити, з другої половиш сцени-подвір'я, тин, український краєвид. У хаті - портрет Т.Шевченка у вишитому рушнику.

Лунає мелодія пісні " Ой там в гаю, при Дунаю".

Ведучий: Україна! Країна смутку і краси, радості і печалі, розкіш­ний вінок з рути і барвінку, над яким світять яскраві зо­рі. Це історія мужнього народу, що віками боровся за во­лю, за своє щастя, свідками чого е високі в стену могили, обеліски та прекрасна на весь світ народна пісня...

Ведуча: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, той не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність красиву і ніжну. Який митець не був натхненний й мелодіями!.. Яка мати не співала цих легких, як сон, пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня - як бездонна душа українського народу, це його слава.

Ведучий. Народна поезія України - апофеоз краси. Український народ через століття рабства і неволі на шляху до щастя проніс дорогоцінне багатство свого генія. Гляньте, який ласкавий і співучий світ розкривається в його безсмерт­них піснях!

Ведучі виходять. На сцені з'являється господиня вечорниць, починає застеляти скатертиною стіл, лави, чепуриться.

Господиня: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість, цілу ніч прогуляли б, тільки б музики та пісні. 1 то ж споконвіку так ведеться. І ми колись... Як згадаю... Літа-літа! Летять, ніби орли сизокрилі [починає співати). Ой, верніться, літа мої,

Хоч до мене в гості...

У цей час непомітно заходить така ж літня жінка, ппідхоплює пісню.

Жінка: Не вернемось, не вернемось,

немає до кого.

Було б же нас шанувати,

Як здоров'я свого.

Господиня: Ой, Маріс, налякала ти мене. А я тут молодість згадала, та так тужно стало.

Жінка: Не треба, Катре, не край мого серця (співають разом).

Ой за гаєм зелененьким

Брала вдова лен дрібненький.

Вона брала-вибирала,

Тонкий голос подавала...

У двері хтось стукає. Співаючи веснянку, заходять дівчата, одягнені в українське вбрання.

Дівчата: Добривечір у вашій хаті!

Жінки: І вам вечір добрий. Заходьте, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті, на нашій лаві.

Дівчата: Чи ж нам пристало сідати, нам пристало пісню співати (починають співати).

У кінці греблі шумлять верби, що я насадила,

Нема того миленького, що я полюбила.

Нема мого миленького - вже й рочок минає,

Пішла б його виглядати - дороги не знаю.

Зашуміла дібровонька листом зелененьким,

Як поїхав мій миленький конем вороненьким.

Господиня: Не раз просимо гостей до хати, просимо сідати.

Дівчата: (Сідають, виймають рукоділля, вишивання, дві-три починають поратися біля печі, стара жінка сідає за веретено, чи прялку).

Сядем, сядем, заспіваєм

Аж усе, що тільки знаем,

Поки підем спати,

Щоб раненько встати.

Одна з дівчат: А хочете, я вам Шевченка почитаю (читає уривок з поеми " Наймичка").

Потім дівчата виконують пісню " По діброві вітер ви: " на слова Т.Шевченка.

Господиня: Дівчатонька, голубоньки душечки не крайте, веселої заспівайте.

Дівчата: (починають співати, це можуть бути жартівливі пісні " Ой на горі калина", " Ой лопнув обруч" або частівки).

Ой гам на горі малювали молоді,

Малювали, малювали чорні брівоньки мені.

Ой, мамцю моя, позич мені грошей,

Викупити в малярника брівоньки хороші.

Як послала мене мати макітерки позичати,

Макітерки не дали, ломакою прогнали.

Одна з дівчат: А де ж наші хлопці?

У цей час чується пісня " Ой на горі та й женці жнуть", яку співають хлопці, що йдуть на вечорниці. Хлопці: (стукають у двері) Пустіть до хати! Дівчата: Гарненько попросіть.

Хлопці: (Знов стукають).

Дівчата: Агов, хто такий?

Хлопці: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий, пустіть до хати.

Дівчата: Не пустимо в хату, дуже вас багато!

Хлопці: (Знов грюкають): Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Дівчата: Ми як візьмем рогатини, полатаєм Ваші спини.

Хлопці: (вдають, що злякалися; перепрошують). Дівчатонька, голуб'яточка, та ми ж прийшли не битися, та ми ж прийшли миритися. І гостинці принесли, і музики привели.
Починають грати троїсті музики, хлопці видзеленькують у бубонці. Дівчата пускають їх у хату. Хлопці роблять вигляд, що сердяться, та й стоять на порозі, далі не йдуть. Дівчата, бачачи таке, починають їх зачіпати. Виходить одна й починає, пританцьовуючи:

Полюбила коваля, така моя доля,

я ж думала - кучерявий, в нього чуба нема.

Хлопці: (відповідей: їй).

Галю, Галю чорнобрива, чого в тебе брови криво,

На козака задивилась, та й брівоньки іскривились.

Дівчата: (співають до хлопців).

А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив,

А я тії раки забрала, а Якова з хати прогнала.

Хлопці: (уже пересердились і співають).

По дорозі жук, жук, по дорозі чорний,

Подивись на мене, дівко, який я моторний.

Хлопці починають танцювати " Метелицю".

Господиня: (запрошує хлопців). Хоч не знаємо, звідки ви, чи з полудня, чи з півночі в нашу хату зайшли, просимо, просимо всіх сідати і з дівчатами пісню заспівати.
Хлопці сідають з одного боку, а дівчата з другого боку, разом співають кілька пісень.

Ой, дівчино, шумить гай,

кого любиш, забувай, забувай.

Нехай шумить, ще й гуде,

Кого люблю, мій буде, мій буде...

або:

Ой не світи, місяченьку,

та й на той перелаз,

вийди, вийди, мій миленький,

до мене ще хоч раз...

Можна інсценізувати пісню " Куди їдеш, Явтуше? "

Господиня: А згадаймо, дівчата й хлопці, як колись молоді жили, про що мріяли, як любили.
Інсценізують уривки з класичних українських п'єс І. Котляревського, І.Карпенка-Карого, Г.Квітки-Оаюв'яненката ін.

Потім можна провести гру: хто більше знає народних пісень, що починаються на чоловічі й жіночі імена (змагаються хлопці й дівчата, звучать уривки з пісень, які починаютьсяя з чоловічих та жіночих імен).

Господиня: А хто з вас смішне нам щось розкаже?

Читаються народні усмішки, гуморески, далі учасники вечорниць співають.

Дівчата: Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою, Сидить сова на воротях, крутить головою, Він сердега, як побачив, та через городи, Заплутався в бур'яні та й наробив шкоди.

Хлопці: В Шамраївці густо хати, вітер не провіє,

Сама маги ліжко мис, бо дочка не вміє.

Дівчата: Ішов Гриць, з вечорниць, темненької ночі,

Сидить гуска над водою, вирячила очі,

Я до неї: гиля, гиля, - вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з'їла.

Веселе змагання лиж дівчатами і хлопцями продовжується. Хлопці: (починають прощатися). Дякуємо господині (кланяються). Господиня: Спасибі й вам. Будьте здорові, йдучи.

Хлопці стають збоку. Дівчата: (виконують пісню про весну).

Ой у вишневому саду

Там соловейко щебетав, •

додому я просилася,

А він мене все не пускав...

Закінчують словами: Весна іде - красу несе, І тій красі радіє все.

Дівчата стають біля хлопців.

Ведучий: Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

Ой де, люди, наша слава,

Слава України.

Так сказав наш майбутній Тарас,

Усі на сцені співають, прощаючись:

Скільки б не співали, а кінчати час,

Кращі побажання ви прийміть від нас,

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.