Табір очима дорослих

Дитячий оздоровчий табір є позашкільним закладом» школярів віком від 6 до 14 років,, який створюється на час літніх і зимових канікул профспілками спільно з підприємствами, освітніми закладами і організаціями. Розміщуються табори, як правило, за містом, маючи у своєму розпорядженні стаціонарну базу або ж у приміщеннях пансіонатів, санаторіїв, туристичних баз, наметових містечках. Терміни перебування дітей в таборах визначаються профспілковими комітетами із врахуванням рекомендацій органів - охорони здоров'я, природно-кліматичних умов і складають в період літніх канікул 21-26 днів, в період осінніх - 7-8 днів, зимових - 8-10 днів, весняних - 10-12 днів.

Засновниками табору можуть бути державні, ' кооперативні, громадські організації, об'єднання, підприємства, установи, приватні особи. Оздоровчі табори діють на основі власного статуту, затвердженого його засновниками та радою закладу. У Статуті визначаються назва табору, мета і напрями діяльності, органи керівництва і контролю, порядок фінансування та утворення майна, а Також інші положення, які не суперечать чинному законодавству.

У таборі з урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей і учнівської молоді створюються загони, групи та інші об'єднання, чисельність яких, як правило, не повинна перевищувати 25 чоловік - діти Віком 6-9 років, ЗО чоловік - діти віком 10-14 років. За побажанням дітей і батьків, рекомендаціями закладу і за згодою засновників у таборі можуть організовуватись профільні загони або зміни для підлітків, яким більше 14 років. Вони об'єднуються в групи чисельністю до 35 чоловік в кожній. При організації профільних туристично-краєзнавчих таборів чисельність дітей у загоні визначається діючими правилами проведення туристичних походів, експедицій з учнівською молоддю.

В Україні різноманітними формами оздоровлення і відпочинку охоплено понад 7'млн. вихованців дитячих дошкільних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних училищ.

Досвід роботи дитячих оздоровчих таборів, як свідчить масова практика, включає в себе розумне поєднання відпочинку; праці, спорту з пізнавальною, естетичною, технічною діяльністю; педагогічно продуману організацію тимчасового дитячого колективу; оздоровчий режим дня; включення кожної дитини в різні види діяльності; оволодіння новими вміннями і навиками.

Дитячі оздоровчі табори здійснюють принцип наступності і безпе­рервності виховання, виконують стосовно школи компенсуючу функцію, дають можливість дітям не лише відпочити, зняти фізичне і психологічне навантаження навчального року, але й створюють нові умови для збагачення їх соціального досвіду, отримання, перевірки і застосування нових знань і умінь в різноманітній практичній діяльності, наповненій грою і романтикою, що базується на розвитку дитячої ініціативи і самодіяльності.

Ці теоретичні виклади можна доповнити деякими цифрами. Простий підрахунок свідчить про те, що під час літніх канікул діти можуть використати для улюбленої справи, ігор, спорту, відпочинку 939 годин, а за весь навчальний рік на це відведено 975 годин. І, як вказують дослідження, за інтенсивністю спілкування вихователя з дітьми одна табірна зміна (21-26 днів) дорівнює навчальному року.

Проте, ми не погрішимо проти істини, якщо скажемо, що все позитивне, що закладено у виховних можливостях табору може бути успішно реалізоване лише з урахуванням специфіки його діяльності.

У роботах вчених, присвячених проблемам дитячих оздоровчих та­борів, характеризуються зміст, форми і основні напрями їх діяльності, за­кономірності формування тимчасових колективів та їх особливості, взає­модія дитячого і дорослого колективів. Значно менша увага звернена на роботу педагогічного колективу. Між іншими, виховна ефективність та­бору значною мірою залежить саме від дорослих, від їх уміння викори­стовувати все те позитивне, що закладене у виховних можливостях табору і використанні нетрадиційних, порівняно з школою, форм і мето­дів роботи.

Розкриваючи виховні можливості дитячого оздоровчого табору, дослідники вказують на те, що дитячий оздоровчий табір залишає глибокий слід у свідомості особистості, яка формується (К.Травінін); задовольняє об'єктивно існуючу потребу в спілкуванні (Ю.Бураков); створює умови кожному підлітку для того, щоб він зайняв сприятливе становище в колективі загону (В.Бутов); сприяє вихованню самостійно­сті і перевірці дійсних організаторських здібностей (З.Пономарьова, В.Куцеяко), ширшому використанню національних традицій народу, а також і " своїх табірних" традицій (Л. Кленевська, С.Шмаков); для табору специфічні яскравість ритуалів, своєрідні форми роботи, які важче використати в умовах школи (А.Мудрик, С.Харченко); табір дає можли­вість не лише набути, але й перевірити в специфічних умовах практичні уміння і навички, які дозволяють " проявити себе" (О.Газман, Л Жданова).

Більшість дослідників одностайні в тому, що літній відпочинок повинен бути " активним", наповненим глибокого змісту і суспільно корисною спрямованістю.

До особливостей дитячого оздоровчого табору дослідники відносять також широкий вибір різних видів діяльності, багаточисельність колективних творчих справ, до яких залучаються школярі, часту їх змінність та яскраву емоційну забарвленість, романтику, гру, інтерес.

Як позашкільний заклад, табір у своїй роботі враховує і специфіку позашкільного виховання: добровільність участі дітей в різних справах, вільний вибір занять, організаційних форм і видів діяльності; варіант­ність програм діяльності із урахуванням індивідуальних інтересів і здібностей школярів, конкретних умов роботи; особливості педагогічного керівництва, яке здійснюється як професійними працівниками, так і представниками інтелігенції, студентства, службовцями і робітниками.

В процесі різноманітної виховної діяльності табору проходить розвиток особистості дитини у групових, наближених до колективіст­ських, стосунках, забезпечується органічний зв'язок учнів різного віку, а також дорослих і дітей, дітей і оточуючого середовища

Оздоровчий і виховний процес у таборі здійснюється у сприятли­вих умовах природного і соціального оточення. Все, що розкинулось навколо дитячого оздоровчого табору, може виявитися нейтральною зоною, а може стати важливим чинником у розвитку дитини. Табір і його околиці - нове, незнайоме для дитини оточення. Воно, звісно, приваблює дитину і треба допомогти їй проникнути у нього.

Що було раніше - багато років назад? Яка історія села, району, тієї землі, де розміщується табір, які традиції народу? Елементи народної культури, звичаїв, свят, ремесел, основи життя місцевого населення протягом століть - про все це повинні дізнатися діти. Походи шляхами рідного краю допоможуть торкнутися сторінок далекої і сучасної історії, дізнатися про минуле своїх дідів і бабусь. А може когось вразять своєю незвичайною красою народні пісні, почуті на околиці села Захочеться вивчити їх, запам'ятати. А це вже буде похід у глибину віків за старовиною.

А хіба буває літо без футболу? Без рибалки та веселих ігор? Не буває! Коли ж як не літом наллються силою м'язи, діти навчаться плавати, розпалювати вогнище, побачать як сходить сонце...

Соціальне оточення табору, як виховний чинник, допомагає розши­рити дитячий світогляд, закріпити знання, отримані в школі. Розміщені поруч з табором підприємства, культурно-освітні установи дають можливість познайомити дітей з сучасним виробництвом, історичними пам'ятками, можуть стати " школою" під відкритим небом.

Завдяки безпосереднім контактам школярів з виробничими підпри­ємствами, створюються широкі можливості для трудового виховання, активного залучення їх до посильної праці.

Звичайно, ми не повинні обмежувати табір лише окремою терито­рією, чи тими закладами, які є поруч. Найважливіше - це люди, які своєю працею примножують славу рідного краю. І наше завдання - навчити своїх вихованців шанувати їх працю, приносити людям добро і радість, любити і берегти природу, цінувати красу своєї землі.

Свої особливості має і тимчасовий дитячий колектив, який поряд з загальними ознаками має і свою специфіку: короткочасність існування (від 10 днів до 2-х місяців у таборах санаторного типу); збірність (тимча­сове об'єднання членів різних постійних груп); інтернатський характер організації життя, цілодобовий контроль вихователів; різновіковий склад загонів; інтенсивність виховного процесу.

Дослідники тимчасових дитячих об'єднань відзначають швидке наближення груп до колективістських взаємин, їх позитивний вплив на особу школяра. Такий швидкий розвиток групи як колективу забезпечується високою контактністю дітей, інтенсивністю спілкування, різносторонньою взаємною інформацією.

Короткочасний період життєдіяльності дітей у таборі, обмежені рамки їх спільного життя і праці, своєчасна оцінка діяльності всіх груп, і кожної дитини зокрема, - все це сприятливі фактори стимулювання активної діяльності підлітків. Одночасно безліч виховних завдань, які необхідно вирішити за короткий термін табірної зміни, створюють напружений ритм роботи педагогічного колективу, ділову атмосферу і цілеспрямованість.

У новому товариському оточенні дитині хочеться показати всі свої здібності, сили і уміння, проявити кращі якості характеру. Під час тісного активного спілкування повніше розкривається особистість шко­ляра Інколи в таких умовах скоріше можна помітити те, що в школі залишається прихованим. Діти приїжджають до табору з різним на­строєм. Частина з них позитивно ставиться до нього, знає його традиції, має друзів. Вони, як правило, прагнуть брати участь у всіх справах, із задоволенням виконують доручення вихователів, проявляють ініціативу. Але є групи дітей, які займають " очікувальну" позицію. Це ті, що приїхали в табір вперше, які з різних причин не мали жодних доручень у своєму постійному колективі. Тому, ввійшовши у життя тимчасового об'єднання, вони готові до будь-якої діяльності, щоб показати себе, за­служити схвалення ровесників, але першими активності не проявляють.

Частина школярів, потрапляючи у нову групу, веде себе зухвало, з викликом (ухиляється від колективних справ, не виконує розпоряджень, щоденно обурюється режимом дня і т.д.).

Одна з характерних рис тимчасового дитячого об'єднання полягає в тому, що кожний день вимагає від кожної дитини зокрема власної самовіддачі. У таборі є можливість знайти улюблену справу на заняттях гуртків, секцій, творчих клубів, майстерень. Важливим є те, щоб кожна дитина відчула себе необхідною для інших. У таборі велика кількість справ, всі працюють не поряд один з одним (як у класі), а спільно. Такий підхід до роботи дозволяє всім без винятку знайти собі улюблену справу протягом дня. Якщо хтось залишився пасивним в одних справах, то може добитися успіху в інших.

У тісному активному спілкуванні повніше розкриваються здібності дитини. Тут завше помітно те, що в школі приховується від учителів і однокласників. Протягом табірної зміни кожний учень приймає участь у 50-70 виховних заходах. Такий об'єм виховної роботи з класом в умовах школи здійснюється протягом майже цілого навчального року.

Таким чином, знання особливостей тимчасового дитячого об'єднання, вміла його організація повинні допомогти дорослим швидко згуртувати школярів, знайти собі помічників у різних напрямках роботи. Тимчасове об'єднання виступає організатором інтенсивного виховного процесу, якщо педагоги не захоплюються надмірною кількістю масових заходів (у яких діти виступають в ролі пасивних глядачів і спостерігачів), а дають їм можливість для творчого розвитку.

Проте все те позитивне, що закладене в оздоровчих і виховних функціях табору, не завжди і не у всіх закладах реалізується. Масова практика дає багато прикладів низького рівня ефективності виховної роботи табору, відсутності необхідної координації різних видів діяльності і напрямів виховного впливу. Часто у виховну діяльність табору механічно переносяться багато шкільних форм роботи, недостатньо враховуються вікові особливості дітей. Тому не випадково часто стикаємося з фактами формалізму, безтурботного проведення часу, відсутністю романтики, дитячим розчаруванням, низьким рівнем професійної підготовки педагогічних кадрів. Головна небезпека криється і в тому, що багато дитячих таборів все частіше перетворюються у " дитячі пансіонати" і " будинки відпочинку".

Звичайно, реалізація завдань і змісту роботи таборів, їх оздоровчої і виховної функції залежить насамперед від педагогічного складу табору, його виховного потенціалу, методично обґрунтованої логіки табірної зміни та педагогічної майстерності вихователів. Це стане очевидним, коли ми по-справжньому поглянемо на оздоровчий табір не лише з боку дорослих, але й очима сьогоднішніх школярів.