Студопедия

Главная страница Случайная страница

Разделы сайта

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Вивчення конкурентного середовища та впливу окремих чинників на фун­кціонування підприємства, встанов­лення рівня його конкурентоспромож­ності.






Практика з набуття навичок роботи інс­пектора, товарознавця-комерсанта, ін­спектора торгове­льного.

Організаційно-правове забезпечення суб'єкта господарювання: заснов­ницькі документи, їх зміст, порядок оформлення та реєстрації та наяв­ність пакета дозвільних документів. Структура апарату управління підп­риємства. Функціональні (посадові) обов’язки товарознавця-комерсанта.

Універсальна торгова база, яка надалі іменується –УТБ утворене у відповідальності до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, а також Закону України “Про господарські товариства”, згідно з рішенням зборів учасників. УТБ з дня його державної реєстрації набуло прав юридичної особи, має свій самостійний баланс, круглу печатку з власним найменуванням, штамп, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах.

При здійсненні своєї діяльності дана організація керується статутом та чинним законодавством України. Метою діяльності УТБ є одержання прибутків від виробничо-господарської діяльності і задоволення на їх основі економічних і соціальних інтересів учасників та членів трудового колективу торгової бази шляхом виготовлення та реалізації товарів народного споживання та продукції відомчого призначення, надання різних послуг громадянам, установам та організаціям.

Для досягнення його мети має право здійснювати будь-які види діяльності у встановленому чинним законодавством України порядку, зокрема: реалізацію продукції різного призначення, як на основі самостійних розробок, так і на підставі ліцензійних договорів, а також обслуговування. УТБ може займатися й іншою господарською та комерційною діяльністю, що не суперечить чинному законодавству України. Майно торгової бази складається з основних фондів, обігових коштів та інших цінностей, що належать йому на праві власності та відображаються на його балансі. Обсяг майнової відповідальності бази, зобов’язаннями визначається у межах майна торгової бази та статутного капіталу. У процесі зовнішньоекономічної діяльності дана база користується повним обсягом прав та обов’язків юридичної особи і діє у відповідальності з чинним законодавством України про зовнішньоекономічну діяльність та своїм Статутом.

Вищим органом Універсальної торгової бази є загальні збори учасників, а виконавчим органом є директор. УТБ є самодостатнім складовим підприємством з надання послуг іншим власникам підприємств тощо.

Структура апарату управління підп­риємства:

1. Директор

2. Заступник директора

3. Головний бухгалтер.

4. та інші

 

Участь у перевірці технічного стану підприємства і здійсненні контролю за дотриманням працівниками правил охорони праці, дотриманням безпеч­ного виконання робіт та санітарного стану підприємства.

Контроль за станом охорони праці є одним із складових елементів системи управління охороною праці підприємства. Контроль спрямований на виявлення відхилень від норм в умовах праці та перевірку виконання працівниками своїх обов’язків у сфері охорони праці. Він також є головною ланкою профілактичної роботи з попередження технологічних порушень, нещасних випадків, аварій, пожеж, професійних захворювань та інших надзвичайних подій на виробництві.

Контроль за станом охорони праці (далі — контроль) є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління, від якої залежить система управління охороною праці підприємства в цілому. Оперативно виявити можливі відхилення від норм безпеки праці, перевірити виконання запланованих заходів та управлінських рішень можливо лише на підставі регулярного та об’єктивного контролю на підприємстві.

Контроль має здійснюватися керівниками всіх рівнів управління виробництвом. При створенні безпечних умов праці на підприємстві значну роль також відіграє громадський контроль, що провадиться громадськими інспекторами (представниками профспілок) або уповноваженими особами з питань охорони праці (у разі відсутності профспілки).

Координацію контролю на підприємстві здійснює керівник служби охорони праці, який має контролювати виконання вимог охорони праці у всіх структурних підрозділах та службах підприємства. Слід пам’ятати, що у разі виявлення порушень вимог охорони праці мають вживатись заходи щодо їх усунення. При цьому до усунення таких порушень у місцях, де можлива загроза життю та здоров’ю працівників, не допускається виконувати будь-які роботи.

Контроль за станом охорони праці є найбільш відповідальною та трудомісткою функцією процесу управління, від якої залежить система управління охороною праці підприємства в цілому. Оперативно виявити можливі відхилення від норм безпеки праці, перевірити виконання запланованих заходів та управлінських рішень можливо лише на підставі регулярного та об’єктивного контролю на підприємстві.

Внутрішній контроль за станом охорони праці на підприємстві — одна з найважливіших складових системи управління охороною праці в цілому. Такий контроль можна забезпечити завдяки оперативному щоденному, щотижневому, щомісячному контролю та періодичному проведенню аудиту охорони праці.


Вивчення макросередовища торго­вельного підприємства. Визначення форм інфраструктури, які опосеред­ковують рух ділових відносин і необ­хідні для ефективного функціонуван­ня підприємства.

Кожне підприємство перебуває в умовах, що постійно змінюються. Маркетингове середовище — сукупність активних суб'єктів і сил, що діють за межами фірми, впливають на її стратегію і не підпадають під безпосередній контроль.

Щоб успішно функціонувати на ринку, підприємство повинне чітко визначити параметри дослідження зовнішнього середовища і вибрати чинники, які найістотніше впливають на діяльність фірми. Це чинники її макро- та мікросередовища.

Макросередовище охоплює матеріально-технічні й економічні умови, суспільні відносини та інші чинники, що впливають на діяльність підприємства опосередковано. До них належать демографічні, економічні, політичні та інші чинники, що постійно змінюються і є джерелом постійного занепокоєння для фірми.

Інфраструктура підприємства — це комплекс цехів, господарств та служб підприємства, які забезпечують необхідні умови для функціонування підприємства. Інфраструктура являє собою своєрідний " тил виробництва", без якого неможлива нормальна робота підприємства.

Формами (елементами) інфраструктури в сучасній ринковій економіці є:

- підприємства роздрібної та оптової торгівлі;

- кредитна система й комерційні банки;

- організаційно оформлене посередництво на товарних, сировинних, фондових і валютних біржах;

- аукціони, ярмарки та інші форми організованого позабіржо-вого посередництва;

- податкова система й податкові інспекції;

- спеціальні рекламні агентства, інформаційні агентства й засоби масової інформації;

- митна система;

- громадські і державно-громадські фонди, призначенні для стимулювання ділової активності;

-тощо.

Інфраструктура виступає як механізм функціонування підприємництва. Вона заповнює величезний економічний простір від виробництва до споживання. Отримуючи вироблену продукцію, вона організовує укладання контрактів на постачання, просуває товарні потоки по галузях і регіонах, регулює збут і обслуговування економічної системи. Тому ефективність функціонування ринкової економіки в першу чергу залежить від комплексності й ефективності її інфраструктури. Елементи інфраструктури не можуть бути нав'язані зовні, сконструйовані в міністерських кабінетах. Вони породжуються потребами ринку, діловими відносинами.


 

Вивчення конкурентного середовища та впливу окремих чинників на фун­кціонування підприємства, встанов­лення рівня його конкурентоспромож­ності.

Група підприємств, які випускають однорідну продукцію та конкурують на одному ринку, складають галузь. Аналіз рушійних сил підприємства полягає у визначенні того, що сприяє розвитку галузі, в якому напрямку він здійснюється, як будуть змінюватися ринкові умови (на рівні техніко-економічних показників, співвідношення попиту та пропозиції, складу покупців, інтенсивності конкурентної боротьби, продукції та способів її виготовлення й іншому).

Конкурентне середовище представлене значною кількістю самостійних (незалежних) підприємств, які прагнуть зміцнити свої конкурентні позиції (економічний стан), залучаючи покупців пропозицією кращих умов продажу порівняно з конкурентами, формується не тільки під впливом боротьби внутрішньогалузевих конкурентів.

Аналіз конкурентного середовища підприємства повинен встановити, які сили визначають ступінь інтенсивності конкурентної боротьби. До них можна віднести: розміри ринку; темпи зростання ринку та стадії життєвого циклу; потужності; перешкоди для входу на ринок або виходу з нього; ціна; рівень стандартизації товарів; швидкі технологічні зміни; вимоги до розміру необхідних капіталовкладень; вертикальна інтеграція; прибутковість галузі; економія на масштабах виробництва; швидке відновлення асортименту продукції.

Проаналізувати конкурентну структуру ринку дозволяє інформація про розподіл часток ринку між підприємствами.

Експертна діагностика конкурентного середовища може бути проведена за такою методикою.

Першим етапом вивчення конкурентного середовища є визначення та оцінювання основних характеристик ринку продукту (послуги), на якому працює або планує діяти підприємство.

На другому етапі визначають конкурентні сили, що діють у галузі, та їх вплив на ситуацію в галузі.

На третьому етапі необхідно визначити фактори (або сили), що визначають рівень конкуренції на ринку та ознаки їх прояву, характер змін у структурі конкурентних сил.

На четвертому етапі визначають підприємства з найсильнішими та найслабшими конкурентними позиціями.

На п'ятому етапі доцільно спрогнозувати найбільш імовірні кроки стратегічних конкурентів.

На шостому етапі встановлюють ключові фактори успіху в конкурентній боротьбі.

На кінцевому етапі приймають остаточне рішення щодо привабливості галузі найближчим часом і в довгостроковій перспективі.

 

Проведення пошуку найефективні­ших і раціональних джерел товаропостачання. Ідентифікування продо­вольчих та непродовольчих товарів, які пропонуються товаропостачальниками, оцінка споживних властиво­стей та визначення конкурентоспро­можності товарів. Ознайомлення з системою логістичного управління закупівлями на підприємстві.

Завезення товарів у роздрібну торговельну мережу і конкретно на Універсальну торгову базу розрізняють дві форми товаропостачання транзитну і складську. Транзитна форма товаропостачання передбачає завезення товарів безпосередньо від їх виробників у роздрібну торговельну мережу, оминаючи склади роздрібних торговельних підприємств.

Транзитну форму товаропостачання використовують для великих спеціалізованих та універсальних магазинів. Транзитна форма товаропостачання сприяє прискоренню обігу товарів, зменшенню повторних перевезень і кількості завантажувально-розвантажувальних і складських операцій, скороченню потреби в складських приміщеннях і витрат на їх утримання, зниженню рівня витрат товарів. її застосуванню сприяє укрупнення торговельних підприємств і розвиток контейнерних та пакетних перевезень товарів і в основному застосовується для постачання товарів простого асортименту, а також складного асортименту в разі їх виробництва в районах споживання.

Складська форма передбачає товаропостачання магазинів з власних складів роздрібних торговельних підприємств. її застосовують у випадку отримання товарів від іногородніх постачальників. Складська форма товаропостачання застосовується при завезенні в роздрібну торговельну мережу товарів такого асортименту (круглий ліс, пиломатеріали, лики, політура, шурупи, гвинти, болти, наждачний папір), щодо яких існує необхідність комплектування, підсортування, формування асортименту з метою організації безперебійної торгівлі.

Завезення товарів у магазини здійснюється двома методами: 1)централізованим

2)децентралізованим.

При централізованому завезенні постачання товарів здійснюється силами і засобами постачальників або транспортних підприємств за заявками магазинів і на основі завчасно розроблених графіків і маршрутів.

Децентралізований метод товаропостачання передбачає виконання силами працівників роздрібної торгівлі, операцій завантажування товарів на. транспортний засіб у постачальника. Тому роздрібні торговельні підприємства вимушені нести додаткові витрати на оплату праці вантажників і експедиторів, які забезпечують завезення товарів у магазини. Застосування децентралізованого методу товаропостачання веде до відволікання працівників роздрібних торговельних підприємств від виконання основних функцій з обслуговування покупців. Перевагою децентралізованого методу товаропостачання є скорочення тривалості інтервалу між замовленням та завезенням товарів, оскільки отримання товарів при цьому методі можливе в день відбору на складі.

 






© 2023 :: MyLektsii.ru :: Мои Лекции
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
Копирование текстов разрешено только с указанием индексируемой ссылки на источник.