Методичні поради. · Відповідь на перше питання повинна містити поняття господарсько-правової відповідальності – це захист прав і законних інтересів громадян

· Відповідь на перше питання повинна містити поняття господарсько-правової відповідальності – це захист прав і законних інтересів громадян, організацій і держави, у тому числі відшкодування збитків учасникам господарських інтересів, наданих внаслідок правопорушення і забезпечення правопорядку у сфері господарювання.

Також необхідно виділити принципи цієї відповідальності і перелічити види відповідальності, а саме:

- погашення заборгованості;

- штрафні санкції;

- оперативно-господарські санкції;

- адміністративно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин є здійснення ним правопорушень у сфері господарювання, а саме:

- не виконання або неналежне виконання господарських зобов’язань;

- порушення правил здійснення господарської діяльності.

За допущені правопорушення у господарській діяльності правопорушник відповідає майном, яке належить йому на праві власності або закріпленним за ним на праві господарського відання чи оперативного управління.

Засновники суб’єкту господарювання не відповідають по зобов’язанням цього суб’єкта. Якщо правопорушенню способствували неправомірні дії або бездіяльність другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Сторони зобов’язання можуть вказати конкретні обставини, котрі у разі надзвичайного характеру такіх обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у разі порушення зобов’язань внаслідок даних обставин, а також порядок встановлення факта виникнення таких обставин.

Учасники господарських відносин, які порушили господарські зобов’язання або встановлені вимоги по здійсненню господарської діяльності, повинні відшкодувати нанесені збитки суб’єкту, права і законні інтереси якого порушені.

Під збитками розуміються витрати, здійснені управомоченою стороною, втрата чи пошкодження її майна, а також не получені при цьому прибутки.

Учасник відносин, який заподіяв правопорушення, повинен прийняти необхідні дії по запобіганню збитків у господарській сфері інших учасників відносин або зменшити іх розмір, а в разі якщо збитки заподіяні іншим суб’єктам – повинен відшкодувати за їх вимогою у добровільному порядку у повному обсязі, якщо законом або договором не вказано відшкодування збитків в іншому об’ємі. Про це сторони повинні бути негайно повідомлені.

Сторона господарського зобов’язання втрачає право на відшкодування збитків у випадку якщо вона була своєчасно повідомлена іншою стороною про можливе невиконання зобов’язання та могла попередити виникнення збитків своїми діями, але не зробила цього.

Не підлягають відшкодуванню збитки, правомірним відказом зобов’язаної сторони від подальшого виконання зобов’язання. Якщо сторона, яка порушила умови договору не передала майно або не виконала послуги, інша сторона має право на відшкодування витрат по виконанню зобов’язань і збитків.

Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов’язання, не звільняється від виконання його в натурі.

· Готуючись до відповіді на друге питання необхідно розглянути норми Господарського процесуального кодексу, з’ясувати його структуру основні поняття, положення розділів і статей.

Господарське судочинство регулюється міжнародними договорами, згода на обов’язковістьяких надана Верховною Радою України. Господарський процесуальний кодекс України є важливим нормативним актом, який нараховує 125 статей, що структуровані у 15 розділів. У ньому регламентуються:

- порядок провадження справ у господарському суді;

- досудове врегулювання господарських спорів (пред’явлення претензй і строки їх розгляду, особливості врегулювання окремих видів господарських спорів);

- питання підвідомчості справ арбітражним судом і підсудності справ, тобто визначення категорій справ, що мають розглядатися окремими ланками господарських судів;

- коло учасників господарського процесу, положення в ньому судді, сторін, третіх осіб, прокурора, інших осіб;

- поняття, види і процедура надання та оцінки доказів;

- склад судових витрат, їх розподіл між сторонами;

- форма і зміст позовної заяви, визначення ціни позову, перелік документів, що додаються до позовної заяви, процедури об’єднання позовних вимог, відізвання позовної заяви, подання зустрічного позову;

- порядок прийняття позовної заяви та підстави для відмови в її прийнятті, дії судді з провадення у справі, готування до її розгляду;

- набрання рішення, ухвалою, постановою законної сили;

- зміст і форма наказу господарського суду про виконання рішення, процедуру відстрочення або розстрочення виконання зазначених судових документів, повороту виконання рішення, постанови;

- інші питання господарського судочинства.

· Третє питання потребує знання норм Господарського, Цивільного і Господарського процесуального кодексів. Досудове врегулювання відбувається з додержанням форми, порядку і строків звернення до порушника з претензією, її розгляду та задоволенню.

Сторони приймають засоби досудового врегулювання господарських спорів у випадках, передбачених Господарсько-процесуальним кодексом України, а також по взаїмній договореності, якщо це не обумовлено договором.

Спори, які виникають з договорів перевезення, договору надання послуг звzзку и договору, який пов’язаний з державним замовленням, можуть бути передані на вирішення господарського суду при умові дотримання сторонами встановленого для цих категорій спорів порядку їх досудового врегулювання.

Справи по заяваі прокурора або його замісника, Лічильної палати, Антимонопольного комітету і його територіальних відділень застосовуються господарським судом незалежно від прийнятих сторонами заходів досудового врегулювання спорів.

Підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушені звертаються до винної сторони з письмовою притензією з усіма документами, які підтверджують вимоги заявника. Претензія підписується уполномочною особою і направляється адресату заказним чи цінним папером або вручається під росписку.

Претензія розглядається у місячний строк. Получатель претензії повинен задовільнити законні вимоги заявника. Якщо претензія не задоволена, або оставлена без відповіді сторона має право подати позов до господарського суду.

Останнє питання потребує знання і дотримання всіх процедурних питань для звернення до суду. Правильно та у встановленні строки подати позовну заяву у належний суд, оскаржити рішення чи постанову, які не задовольнили вимоги позивача.

Особливості господарського судочинства полягають у тму, що, по-перше, правона звернення мають суб’єкти підприємницької діяльності(підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, у тому числі іноземні громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи).

Розгляд спорів здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. По-друге, сторони мають право застосовувати заходи досудового врегулювання господарського спору (за винятком окремих важливих категорій спорів).

У господарських судах розглядаються:

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів;

- спори, що виникають при погоджнні стандартів і технічних умов;

- спори про встановлення цін на продукцію, а також тарифів на послуги;

- справи про банкрутство;

- справи з питань діяльності Антимонопольного комітету України, Рахункової палати.

Завдання для самостійної роботи студента:

1. Розглянути розділ 5 ГКУ «Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання».

2. Опрацювати Господарсько-процесуальний кодекс України.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягають особливості господарського судочинства в Україні?

2. В який спосіб здійснюється порядок розгляду господарських спорів?

3. Порівняйте господарське судочинство і цивільне судочинство?

4. Що таке досудове врегулювання господарського спору?

5. Які види оскаржень судових рішень у господарських спорах вам відомі?

Рекомендована література: 11, 53-55, 63, 69, 92.