Охарактеризувати використання АСОД в інформаційно-аналітичній діяльності інформаційних центрів та установ.

💸 Как сделать бизнес проще, а карман толще?

Тот, кто работает в сфере услуг, знает — без ведения записи клиентов никуда. Мало того, что нужно видеть свое раписание, но и напоминать клиентам о визитах тоже. Проблема в том, что средняя цена по рынку за такой сервис — 800 руб/мес или почти 15 000 руб за год. И это минимальный функционал. Нашли самый бюджетный и оптимальный вариант: сервис VisitTime.
⚡️ Для новых пользователей первый месяц бесплатно. А далее 290 руб/мес, это в 3 раза дешевле аналогов. За эту цену доступен весь функционал: напоминание о визитах, чаевые, предоплаты, общение с клиентами, переносы записей и так далее.
✅ Уйма гибких настроек, которые помогут вам зарабатывать больше и забыть про чувство «что-то мне нужно было сделать».
Сомневаетесь? нажмите на текст, запустите чат-бота и убедитесь во всем сами!

Національний архівний фонд (НАФ) України — сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя Українського народу та інших народів, мають культурну цінність і є надбанням української нації^[1].

Національний архівний фонд України є складовою частиною вітчизняної й світової історико-культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, багатоаспектним масивом документів державних органів, підприємств, установ і організацій всіх форм власності, окремих громадян та громадських об'єднань, що зберігаються в архівосховищах України та приватних колекціях, а також документів вітчизняної історико-культурної спадщини, які перебувають за кордоном, та документів іноземного походження, що стосуються історії України, незалежно від часу їхнього створення, техніки і засобів відтворення.

Національна парламентська бібліотека України (НПБУ) — державна наукова бібліотека в Києві, Україна. Науково-дослідна установа з галузі бібліотекознавства і бібліографії. Заснована 1866 року. Розміри фондів — близько 4 мільйони одиниць (на 1959). Постраждала під час Другої світової війни. Обслуговує понад 25 тисяч читачів. З 1958 провадить міжнародний книгообмін. Бібліотекаскладає матеріали рекомендаційної бібліографії, посібники з бібліотекознавства, вивчає, узагальнює і поширює передовий досвід роботи бібліотек (Журнал «Соціологічні дослідження бібліотеки», «Бібліотечна планета»).

Книжко́ ва пала́ та Украї́ ни і́ мені Іва́ на Фе́ дорова — державна наукова установа у сфері видавничої справи та інформаційної діяльності.

Книжкова палата України здійснює («Вісник Книжкової палати», «Друк України»):

· державну бібліографічну реєстрацію та централізовану каталогізацію всіх без винятку видів видань, випущених в Україні; забезпечує впровадження системи ISBN, контролює правильність її функціонування, проводить консультації, надає ідентифікатори видавцям, а також виробникам окремих видів аудіо-, візуальної, аудіовізуальної продукції і визначає відповідні номери ISBNs. Всі вищевказані функції Книжкова палата України здійснює на підставі Угоди про співробітництво з Міжнародним агентством ISBN, підписаної 13.01.96 Міністром України у справах преси та інформації, Наказу Міністра інформації України від 21.02.97 № 6 «Про передачу функцій Національного агентства ISBN Книжковій палаті України».

· збирання та використання адміністративних даних, які характеризують динаміку та стан у видавничій справі;

· аналіз тенденцій розповсюдження видавничої продукції, вивчення книжкового ринку, його регіональних особливостей;

· комплектування і збереження повного і недоторканного фонду Державного архіву друку — головного сховища всіх видів видань, випущених в Україні;

· державну стандартизацію видавничої та бібліотечної справи, розроблення і контроль за дотриманням стандартів суб'єктами видавничої справи, а також сертифікацію баз даних;

· розробку та обґрунтування короткострокових і довгострокових прогнозів розвитку видавничої та бібліографічної справи в Україні;

· наукові дослідження в галузі бібліографії, книгознавства, соціології книги та читання, консервації та реставрації документів;

· наукознавчі дослідження і розробку бібліометричних методів визначення пріоритетних напрямів і рівнів розвитку наукових досліджень;

· створення і видання поточних, кумулятивних і ретроспективних бібліографічних покажчиків, реферативних журналів і науково-аналітичних оглядів, друкованих карток;

· розробку та експлуатацію бібліографічних баз даних і мереж бібліографічної інформації;

Національна істори́ чна бібліоте́ ка Украї́ ни (НІБУ) — бібліотека загальнонаціонального значення з питань історії, яка є всеукраїнським депозитарієм історичної літератури та методичним центром в галузі історико-краєзнавчої бібліотечної діяльності і наукової бібліографії з історії України. Фонд бібліотеки становить понад 800 тис. одиниць зберігання українською, російською, англійською, німецькою, французькою, польською та іншими мовами. До 2009 мала назву Державна історична бібліотека України. Розташована на територіїНаціонального Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ, сленг. Вернадка) — найбільша за обсягом фонду та площею приміщень бібліотека України, головний науково-інформаційний центр держави^[1], науково-дослідний інститут Відділення історії, філософії та права НАН України. Входить до двадцяти найбільших національних бібліотек світу. Згідно з наказом ВАК України і НАН України від 07.07.2008 N 436/311 усі електронні версії періодичних друкованих наукових фахових видань оприлюднюються на офіційному сайті Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського («Бібліотечний вісник»).

Націона́ льна акаде́ мія керівни́ х ка́ дрів культу́ ри і мисте́ цтв (НАКККіМ) — вищий навчальний заклад IV рівня акредитації в Києві, який надає якісну вищу освіту, перепідготовку і підвищення кваліфікації в галузі культури і містецтв.

Академію очолює Чернець Василь Гнатович, доктор філософії (ЮНЕСКО, 1993 р.), професор (1992 р.), заслужений працівник освіти України (2001 р.), член колегії Міністерства культури і туризму України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005 р.), дійсний член УАН, академік АН Вищої школи України, член Спілки журналістів України («Бібліотекознавство, документознавство, інформологія»).

Харківська державна академія культури — державний вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, підпорядкований Міністерству культури України та розташований у Харкові («Бібліотекознавство і бібліографія», «Вісник ХДАК»).

Націона́ льна бібліоте́ ка Украї́ ни для діте́ й (НБУ для дітей) — головна книгозбірня України для дітей («Світ дитячих бібліотек»).

Національна наукова медична бібліотека України (ННМБУ) – провідний науково-інформаційний заклад медичної науки і охорони здоров’я, що здійснює бібліотечне, бібліографічне, інформаційне обслуговування практикуючих лікарів, викладачів та студентів медичних ВНЗ, науковців, які проводять дослідження в галузі медицини та суміжних наук. Заснована 6 листопада 1930 року як Київська державна медична бібліотека. У 2006 р. бібліотеці надано статус національної. ННМБУ є організаційним та науково-методичний центром мережі медичних бібліотек України (бл. 700 бібліотек різного рівня). Основний фонд - понад 1, 5 млн. примірників 35 мовами світу та понад 2, 5 тис. електронних ресурсів з доступом до повних текстів в режимі On-line. Щорічно обслуговує понад 72 тис. спеціалістів-медиків і 1, 5 тис. медичних установ. Підтримує партнерські зв`язки з 35 бібліотеками та науковими закладами в 17 країнах світу. З 1975 року бібліотеку очолює Павленко Раїса Іванівна, заслужений працівник культури України, кавалер Ордену Княгині Ольги ІІІ та ІІ ступенів.

Музе́ йний фонд Укра́ Їни — це сукупність рухомих пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, які мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, незалежно від їх виду, місця створення і форм власності, та зберігаються на території України, а також нерухомих пам'яток, що знаходяться в музеях України і обліковані в порядку, визначеному законом.

Націона́ льна акаде́ мія нау́ к Украї́ ни (НАН України) — вища наукова установа України з самоврядною організацією. НАНУ об'єднує дійсних членів, членів-кореспондентів та іноземних членів, а також всіх наукових працівників, що працюють у її наукових установах, здійснюючи дослідження у галузі природничих, гуманітарних, суспільних та технічних наук. На кінець 2013 року в НАН України працювало 40211 співробітників, з них 19292 — науковці^[2]. Керівні органи НАН України перебувають у Києві.