Класифікація туристичних баз

При визначенні планувального рішення конкретної туристичної бази необхідно враховувати вид туризму, для якого вона призначена.

Туризм можна класифікувати за різними критеріями:

- За метою відпочинку

- За характером відпочинку і його організації

- За тривалістю подорожі

- За сезонністю

Ці критерії мають вирішальне значення, тому що саме мета поїздки найбільше впливає на формування туру і організацію туристичного обслуговування. Подорожуючи, турист може ставити перед собою кілька цілей, але тільки одна з них буде домінуючою. Саме це формує класифікацію туристичних баз.

Залежно від мети відрізняють наступні види туризму:

Рекреаційний туризм - з метою відпочинку, для фізичного та / або психічного відновлення організму (оздоровчий туризм):

бальнеологічні курорти, де головним лікувальним фактором є природні мінеральні води;

грязьові, прив'язані до родовищ лікувальних грязей;

кліматичні: лісові, гірські, приморські та ін.

В тому числі з активними видами відпочинку, наприклад, пішими мандрівками; такі, де використовуються відразу декілька природних лікувальних факторів.

Діловий туризм - подорожі з діловими цілями, за професійними і комерційним інтересам.

Пізнавальний (екскурсійний) туризм - з метою вивчення культури, соціальних і економічних відносин відвідуваного регіону:

паломництво;

етнічний туризм;

Спортивний туризм - вид спорту, в основі якого лежать змагання на маршрутах (спортивний похід), що включають подолання категорійних за складністю перешкод в природному середовищі.

За видами пересування виділяються:

автотуризм; мототуризм; велосипедний туризм;

водний туризм; вітрильний туризм;

кінний туризм;

Екстремальний туризм - в широкому сенсі один з видів туристичного відпочинку, в тій чи іншій мірі пов'язаний з ризиком.

автомобільний туризм;

альпінізм; горний туризм;

дайвінг; каякінг; рафтинг.

За сезонністю туризм може бути:

- Літнім - з кінця травня до середини вересня в період літніх відпусток і шкільних канікул.

- Зимовим - з середини грудня до кінця лютого в період гірськолижного сезону, різдвяних і новорічних свят.

- Міжсезонний (напівсезон) - в нашій області це осінь і весна, коли кількість туристів значно зменшується в порівнянні з активним сезоном.

У центр обслуговування включають різні функціональні групи приміщень: культурно-масова з кіноконцертним залом, залом-аудиторією, бібліотекою; спортивно-оздоровча з басейном, спортивним залом і медпунктом; група харчування з кафе або рестораном.

Композиційним ядром центра обслуговування повинна бути площа універсального призначення для проведення масових заходів, організації танців або виставок. Крім того, у планувальних рішеннях баз відпочинку передбачають загальнокомплексні площадки:

спортивну з футбольним полем;

дитячу зі спорудами для активних ігор, розваг і видовищних заходів;

парковку;

пляжну;

господарську.

Нормативні вимоги щодо проектування закладів відпочинку та їх розміщення визначені державними будівельними нормами ДБН В.2.2-10-2001 „Заклади охорони здоров'я", ДБН 360-92** „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" та інших нормативів, які регламентують загальні вимоги до архітектурно-конструктивних та інженерних рішень, протипожежної безпеки, санітарної гігієни, надійності та безпеки їх експлуатації.

Згідно з п. 8.212 розділу „Санаторно-курортні заклади" ДБН В.2.2-10-2001 „Заклади охорони здоров'я" потужність і структура закладу для відпочинку визначається завданням на проектування, в якому можуть бути передбачені такі функціональні групи: приймально-вестибюльна, адміністративні приміщення, житлові приміщення, приміщення їдальні, лікувальні приміщення, господарчі приміщення тощо.

При туристичній базі найчастіше функціонує такий заклад ресторанного господарства як їдальня.

Їдальня - загальнодоступне або обслуговуюче певний контингент споживачів підприємство ресторанного господарства, що здійснює реалізацію обідньої продукції масового попиту відповідно до різноманітного по днях меню. Послуга харчування в їдальні - це виготовлення кулінарної продукції, різноманітної по днях тижня, або спеціальних раціонів харчування для різних груп обслуговуваного контингенту (працівників, школярів, туристів та ін.), а також створення умов для реалізації і споживання на підприємстві.

Приміщення видачі їжі необхідно проектувати єдиним для всіх відділень оздоровчого закладу. При службах приготування їжі допускається проектування їдалень, буфетів, кафе для персоналу і додаткового платного харчування хворих.

Їдальні розрізняють:

- за асортиментом реалізованої продукції - загального типу і дієтична;

- за обслуговуванням контингенту споживачів - шкільна, студентська, робоча та ін.;

- за місцем розташування - загальнодоступна, за місцем навчання, роботи.

Їдальні при туристичних базах можуть як обслуговуватися офіціантами (1, 4м2 на 1 місце), так і мати систему самообслуговування (в такому разі площа зали на 1 місце - 1, 8м², включаючи роздаткову лінію).

Споживачів обслуговують як за комплексним меню, так і за меню вільного вибору (у буфетах). В літній період, коли на базах відпочивають сім'ї, окреме меню комплексного харчування готують для дітей певного віку (зазвичай до 10 років).

Режим роботи - з 8.00 до 20.00 (до останньої групи відпочиваючих).

Буфети здійснюють продаж із споживанням на місці обмеженого асортименту холодних страв, напоїв, булочних та кондитерських виробів, солодких страв. Допускається відпускання упакованої продукції на винос, а також реалізація продовольчих товарів.